«Землячки» — це організація, яка забезпечує захисниць усім необхідним: від боксів з «жіночою гуманітаркою», військової жіночої форми власного виробництва до тактичного взуття, амуніції та індивідуального захисту. Однак проєкт дбає не тільки про фізичний стан жінок на фронті, а й про ментальний. Організація запустила психологічний проєкт підтримки захисниць з онлайн-консультаціями від кваліфікованих психологів.
Ксенія Драганюк, співзасновниця організації, розповідає про те, як журналістика допомогла їй популяризувати благодійний проєкт і налагодити підтримку для захисниць. Далі — пряма мова.
Як усе почалося: від журналістики до волонтерства
До повномасштабної війни я працювала журналісткою та телеведучою. Мала авторську телепрограму «Землячки», де розповідала про українських жінок та нетипові жіночі професії для суспільства: ковальчиня, футболістка, пілотеса та ін. Саме тоді, мандруючи селами та містами України, я усвідомила, які ж ми, українки, круті.
Наталя, яка молотом робить паркан із металу або пілотеса, яка літає на планері й бере участь у всесвітньо відомих змаганнях. У професії немає статі, головне — це твої вміння та кваліфікація. Тож звичні нам «чоловічі справи» якісно виконують що жінки, що чоловіки.
З початком повномасштабної війни я з чоловіком виїхала з Києва. Перші тижні ми займалися власним виживанням, побутом, а потім постало питання, чим можемо бути корисними країні.
24 лютого Настя, сестра мого чоловіка, разом із ним записалися до тероборони. За професією вона маркетологиня, він — айтівець. Вони не були дотичні до війни, проте країна-терористка Росія змінила їхні життя та життя кожного з нас.
Так все і почалося. Настя писала, що їй необхідно — ми з родиною закривали запити. Потім посестри Насті почали давали запити на бокси з жіночою гуманітаркою. Натоді у дівчат не було можливості купити ані крему для рук, ні бальзаму для губ, бо 24 на 7 вони боронили Київ, не покидаючи постів. Шкіра на морозі тріскається до крові, тож ми допомагали їм чим могли.
Потім я оговталася від шоку та згадала про власне журналістське минуле. Отже, я можу брати інтерв’ю у жінок-військових та популяризувати їхню справу. Так виникла ідея створити Інстаграм-сторінку, де були б розповіді про усіх жінок, дотичних до війни. Спершу я брала інтерв’ю й у військових, й у волонтерок, але потім сконцентрувалася саме на бійчинях — бракувало часу.
Після інтерв’ю ми стали пропонувати військовим набори з «жіночою гуманітаркою». Це пакунки з речами, які необхідні дівчатам: серветки для інтимної гігієни, тампони, пінцети. Завжди додаємо смаколики, листи від дітей та залишаємо послання на коробці — на кшталт «***ш їх, крихітко». Це цінніше за найдорожчі речі — в цьому є душа та підтримка, яку відчувають захисниці.
Жіноча форма: чому потрібний окремий одяг для захисниць
Ми закриваємо ніші, в яких бачимо попит у запитах від жінок-військових. Спочатку це були засоби особистої гігієни, форма та взуття за розміром, полегшена амуніція. Пізніше ми дослідили питання військової форми й зрозуміли, що чоловічі лекала не підходять жінкам, тож розробили свою лінію жіночої військової форми, яку передаємо захисницям безплатно.
Фізіологічно жінки відрізняють від чоловіків, проте стать — це не показник професіоналізму. Ми звикли, що у чоловіків-військових чоловічі форма та взуття за розміром, то чому нас дивує, що це саме має бути й у жінок?
У дівчат ширші стегна, вужчі талія та плечі, інша довжина руки. У нас верхній одяг може відрізнятися за розміром грудей, а не лише за шириною спини та довжиною. Тож чоловіча форма, навіть якщо вона ідеально «сіла» дівчатам за розміром, буде тиснути їм у стегнах, а у талії висіти.
Ми працюємо над розвитком культури «жінки-військової» в Україні й хочемо, щоб мати жіночу форму було нормою, а не винятком та великим щастям. Сьогодні у нашої країни багато завдань: зокрема дбати про те, як закрити небо і забезпечити армію зброєю. Тому ми — волонтери — закриваємо питання форми та інших необхідних речей для побуту захисниць та захисників.
Якби я могла шукати кошти й купувати зброю — я б купувала, проте можу знаходити донорів на пошиття жіночої форми й підтримувати захисниць. А зараз кожен робить те, що в його силах, адже в нас єдина мета — перемога України.
Психологічна допомога: м’який супровід у складний час
Окрім форми, додаються не менш важливі запити щодо психологічної підтримки для жінок-військових. Тож нещодавно ми запустили лінію психологічної підтримки для захисниць.
Це 8-10 приватних онлайн-консультацій із кваліфікованими спеціалістами. Щоб звернутися по допомогу, пишіть у телеграм за номером: +380 68 800 5265.
«Кожна з дівчат має право відчувати й проживати різні почуття. І якщо на службі необхідно бути сильною та сміливою, то на зустрічі з психологом можна бути будь-якою. В «онлайн кабінетах» ми можемо зустрітися із вразливістю і сумом, із розчаруванням та очікуваннями. Кожна захисниця зможе висловитися і бути почутою. Цей проєкт — про прийняття і м’який супровід у складний час. Це маленький острівець спокою у вирі нескінченних боїв. І 50 хвилин для кожної, щоб побути в контакті з собою», — так пояснює суть проєкту Ганна Гавриш, головна психологиня проєкту «Землячки. Український Фронт» та кураторка з індивідуальних консультацій.
Донати та партнерство
Ми збираємо кошти з прямих донатів людей та через партнерські збори. Один з найнетиповіших — це благодійний матч кіберспортивної команди NAVI, де за півтори години вдалося зібрати 800 000 грн.
Ще один приклад — це 6 млн грн на теплу форму для захисниць, які ми зібрали з мережею магазинів «Аврора». Зараз її відшиваємо.
Мережа салонів краси Backstage щомісяця закриває один великий запит від захисниць — на кшталт дрона DJI Mavic 3, прилада нічного бачення, тепловізора. З Фондом Олексія Ставніцера маємо спільний проєкт із підтримки захисниць полегшеною амуніцією: плитами, які важать менше як 3 кг (для порівняння, одна плита, яку видають в частині, може вижити 5-7 кг). Help Ukraine систематично підтримує нас засобами особистої гігієни.
Партнерів багато. У цьому вся сила українців — ми об’єднуємося.
Культура жінки на війні
Я продовжую публікувати історії наших захисниць в iнстаграмі. Основна мета — це підтримка, адже публікації дають дівчатам подивитися на себе з іншого боку, моїми очима. Для мене кожна з них є героїнею.
Проте є й інші причини. По-перше, коли люди донатять, то мають розуміти кому. А на нашій сторінці можна побачити портрет української захисниці. По-друге, я популяризую культуру жінки-військової. На фронті є психологині, парамедикині, снайперки. У них різна доля та завдання, але всі вони професійні та неймовірно круті.
Але не все — цілковитий позитив. Це війна. Буває, відправляєш посилку, а вона вже ніколи не дійде до отримувача. Або коли ввечері отримуєш запити на допомогу 6 дівчатам, а на ранок треба вже тільки трьом.
Жінка на війні потребує уваги. Жінкам потрібні інші одяг, взуття, амуніція, догляд. Навіть теплообмін у дівчат відрізняється від чоловіків, тому зимова форма має бути іншою.
Проте все ж спершу ми говоримо про звання, а вже потім про стать. І це теж зменшує рівень сексизму, допомагає формувати культуру жінки на війні.
