Голосно має звучати не тільки добро, а й будь-яка інформація, яка дозволяє не жити міфами, а наближатися до істини через знання. Часто ми запрошуємо експертів поговорити про добрі справи. «Вас це не дістало?» — єдине питання, з яким ми звернулися до них цього разу. Спойлер — ні.
Олександра Романцова, правозахисниця, директорка «Центру громадянських свобод»
Розповідала Медіа Великих Історій про ненасильницьке спілкування.
Коли ти говориш від імені організації з подібним уклоном (правозахист), коментарі — це частина просвітництва та роботи, до якої ти звикаєш. Інша справа — коли у тебе одне й те ж саме запитують кілька років поспіль, а твоя позиція і фактаж не змінювалися. Складно вигадувати нові форми для старої інформації.
Наприклад, є тема гармонізації кримінального права в Україні з міжнародним гуманітарним. Ми займаємося цим шість років, нам постійно ставлять одні й ті ж запитання — це дратує, тому що по суті тема не розвивається в медіапросторі, оскільки журналісти не вивчають її глибше.
Формування суспільної думки — це частина роботи. Тому коментарі давати важливо, і набриднути це не може.
Ольга Маслова, клітинна біологиня, популяризаторка, кандидатка наук
Розповідала Медіа Великих Історій, що відбувається в організмі на клітинному рівні, коли ми робимо добрі справи.
З початком пандемії в моєму «ефірі» стало більше тем, на які я не люблю говорити, але треба, тому що, на жаль, вони актуальні й на них весь час є попит. Це все, що пов’язано з коронавірусом, його походженням і змінами, а також вакцинацією. Мене це трохи дратує, тому що я не вірусолог, а клітинна біологиня — у мене інші інтереси, тому заглиблено у цьому розбиратись мені не цікаво. А щоб на подібні питання відповісти незаглиблено, не обов’язково брати як експерта мене, можна просто подивитись офіційні джерела. Те ж саме стосується вакцинації — нічого більш авторитетного за Міжнародні організації типу ВООЗ або Centers for Disease Control and Prevention немає.
Тема, яку я дуже люблю, але втомилася говорити одне й те саме — сон. Ми з колегою Нікою Бєльською навіть видали книжку «Коли я нарешті висплюся», щоб посилатися на неї, бо там ми все розклали по поличках. Але досі мало хто хоче читати цілу книгу, а прагне до коротких рецептів — «що робити, щоб встати?» або «що робити, щоб заснути?».
Інколи ставлять рандомні запитання, наприклад, про мозок або кохання. З одного боку мені як популяризаторці науки приємно, що люди над цим замислюються, з другого — доводиться дуже спрощувати інформацію. Якщо відповідати повноцінно, це займе набагато більше часу, ніж три хвилини.
Є коментарі, до яких мені треба підготуватися, підняти свіжі дослідження, провести цілу роботу. І якщо підготовка до двохвилинної відповіді займає більше часу, ніж розробка лекції, стає трохи боляче, тому що це нераціональна витрата ресурсу. З іншого боку, якщо я засвічусь в попсовій програмі, то з більшою ймовірністю мене запросять уже на великий івент. Тому все відносно.
Ілля Бачурін, психолог, консультант з питань психічного здоров’я
Відповідав для Медіа Великих Історій на 15 незручних запитань.
Для популяризаторів завдання з зірочкою — поділитися експертизою простими словами і взяти за них відповідальність. До мене часто звертаються з проханнями коментарів щодо соціальної психології та людської поведінки — десь 4-5 разів на місяць, якщо говорити про адекватні запити. Неадекватні — це ті, що не стосуються моєї професійної діяльності, деякі політичні питання та різноманітні шоу, для яких потрібен будь-який коментар будь-якого психолога. В таких випадках я зазвичай відмовляюся. Якщо ж це дійсно важливо і на запитання можна відповісти з користю для аудиторії — це, навпаки, приємне та цікаве завдання.
Мені не набридло давати коментарі — це те, заради чого ми стоїмо на перехресті науки та відкриваємо для себе світ. Самі запитання, які ставлять, звісно, напряму впливають на те, як на них відповідають. Запитання це фактично форма для того, щоб направити думку. Якщо воно цікаве, це мобілізує внутрішні ресурси і допомагає знайти правильні слова та сенси.
Я не люблю коментувати локальні ситуативні процеси, в тому числі політичні події, злочини та інші хайпові речі. Я більше люблю запитання, які змушують замислитися та копнути глибше. Роблю це не тільки з альтруїстичних цілей, хоча це теж важливо. Експертиза, яку я розкриваю у відповіді, працює на мене також — побачивши мої коментарі або тексти, люди надалі звертаються до мене з різними запитами. Це моя репутація, можливість показати світ таким, яким я його бачу, і зробити щось корисне для суспільства, щоб воно потім відповіло мені тим самим.
Сьогодні запит на психологічну експертизу величезний. Якщо люди після моїх слів прийдуть до кращих практик у своєму житті, щось змінять, сформують певне розуміння для себе — вже варте того, щоб не зупинятися.
Олена Балбек, засновниця ГО «Агенти крові»
Розповідала нам про розвиток волонтерських ініціатив.
До мене звертаються по коментарі достатньо часто, проте, як правило, більшість згадує про нас у Всесвітній день донора 14 червня. Запитують про ситуацію з невеликою кількістю донорів, інструкцію щодо донорства, спростування стереотипів, статистичні дані або просять висловити думку щодо нових законів. Крім того, якщо не говорити про ЗМІ, то в соцмережах до нас щоденно звертаються потенційні донори — тож у нас є готові скрипти, за допомогою яких ми можемо відповісти на стандартні запитання. Тому що, як правило, 80% запитів у людей однакові.
Коментарі дозволяють виконувати освітню функцію, яка прописана в статуті ГО «Агентів крові». Ми повинні відповідати на запитання людей, нам подобається це робити. Поки до нас будуть надходити запити, ми будемо на них відповідати. Ми взяли на себе роль прес-аташе донорства, нам цікаво по-новому та запально розповідати про цю тему.
В кожній комунікації зі ЗМІ журналісти отримують інформацію, але і я, як представник «Агентів крові», також отримую вигоду. Я можу донести якусь думку і за допомогою медіа нагадати про важливість донорства та про сам проєкт. Відмовившись від коментарів, статей, публікацій я втрачу можливість звучати голосніше. До того ж я втрачу шанс достукатися до потенційних донорів — я завжди це тримаю на підсвідомості, тому терпеливо відповідаю на всі запити.
Христина Шапран, телеведуча, викладачка сексуальної освіти, публічно говорить про ВІЛ та свій статус
Для Медіа великих історій давала інтерв’ю.
1 грудня — день боротьби зі СНІДом. Напередодні починається гіперактивність — по кілька ефірів, передач, інтерв’ю на тиждень. Давати коментарі стосовно ВІЛ мені дещо набридло просто через те, що тема довгий час була для мене скоріше про проживання власної травми. Мені вже вдалося перетворити цей досвід на максимальний конструктив з користю для себе та оточення, тому відповіді на запитання про ВІЛ стали для мене трохи нудними. Вони мене не дратують, я не втомлююся від цього, просто відповідаю вже на автоматі.
Коментарі, які стосуються сексуального інтелекту, сексуальної освіти все ще мене запалюють. З питаннями по цій темі до мене звертаються друзі, знайомі, люди, які на мене підписані. Та іноді я помічаю, що навіть у стосунках граю в експерта, через що втрачаю суть відносин, де я можу бути собою та не замислюватися занадто, не намагатися бути правильною версією себе. Це вже дратує. Тому що тоді робота впливає на стосунки а це складно.
Поступово мій профіль трохи змінюється, зміщуються акценти. Мені важливо довести собі, що я можу, тому коли мене звуть кудись як експерта — це є одним із таких підтверджень.
Поради для покращення комунікації «журналіст-експерт»:
- Важливо, щоб до експерта зверталися адресно, ставили питання за його профілем діяльності, а не тому, що це відома людина. Не завадить почитати, що в людини питали раніше, і не повторювати одне й те саме.
- Намагайтеся не просто питати про цифри чи рандомні наукові факти — краще запитати людину про її досвід та точку зору.
- Заздалегідь дізнайтеся, до кого ви йдете за коментарем і який бекграунд у цієї людини.
- Якщо експерт працює в певній організації, на момент взяття коментаря ця організація скоріш за все вже оприлюднила певну офіційну позицію. З нею потрібно ознайомитися.
- Якщо це серйозний коментар, до якого людині варто буде підготуватися, переглянути останні кейси, знайти актуальну інформацію, краще заздалегідь надіслати запитання.
