Разом із з Христиною Шапран, телеведучою та викладачкою сексуальної освіти, яка давно знає про свій ВІЛ-позитивний статус,
розповідаємо ключові факти, які варто знати про ВІЛ.
ВІЛ — вірус імунодефіциту людини, при якому імунітет відмовляється захищати організм від інфекцій. СНІД (синдром набутого імунодефіциту людини) — це остання стадія, яка виникає, якщо вчасно не помітити проблему та не почати приймати препарати.
ВІЛ може довгий час ніяк не проявляти себе. Важливо мати звичку та робити тестування на високонебезпечні хвороби раз у три місяці. Це нормально — чим швидше людина дізнаєтся, що щось не так, тим скоріше приведе себе в норму. До того ж це дозволить уникнути ефекту серонегативного вікна, коли організм просто не показує, що з ним щось не так, і тест видає негативний результат.
ВІЛ та СНІД — невиліковні.
ПЕРЕДАЧА
ВІЛ передається через людські рідини — кров, сперму, вагінальні виділення, грудне молоко. Але все ж таки найпоширеніший шлях розповсюдження — секс. Незахищений. Більше 60% інфікованих отримали ВІЛ саме так. Також причиною можуть стати нестерильні інструменти для пірсингу або тату, обладнання у стоматолога, і, звісно, вживання наркотиків «через голку», але останнє зараз рідкість.
Манікюр, пірсинг, тату — все це дуже маленький відсоток, адже для зараження вірус повинен потрапити в кровотік, а це непросто. Він надто нестійкий — для безпеки достатньо простерилізувати інструменти за допомогою антисептика. Чого не скажеш, наприклад, про вірус гепатиту. Тому дійсно варто обирати майстра манікюра, який дуже відповідально ставиться до безпеки.
Потрібно розуміти, що дійсно професійний стоматолог, майстер манікюру, косметолог сприймає будь-якого пацієнта/клієнта як потенційно хвору людину — заради власної ж безпеки. Тому обробка інструменту — питання усвідомленості та адекватності майстра.
Умовно, якщо здорова та ВІЛ-інфікована людина будуть користуватися одним посудом, спати в одному ліжку, дихати одним повітрям — перша від того не захворіє.
ДІЇ
Перше і найголовніше, що треба запам’ятати, ВІЛ — це не привід для драми. Друге — людина в цьому не винна. Це не питання статусу, поганої поведінки, неуважності. Це питання невезіння.
Важливо усвідомлювати, що якщо це сталося з людиною, є речі, які потрібно зробити, і все буде в порядку. Прийдеться періодично перевірятися, стати на облік, пити препарати за чіткою схемою, щоб не викликати резистентність.
Треба розуміти, що ВІЛ-позитивна людина може бути безпечною. Для мене це було суперважливо, більше за все я боялася, що інфікую когось ще.
ІНФОРМУВАННЯ
Про свій статус ВІЛ-позитивна людина зобов’язана повідомляти у двох ситуаціях. Перший — як тільки вона дізналася, що інфікована, потрібно сказати про це своїм партнерам, колишнім і теперішнім, тому що хтось із них переніс вірус і може про це не знати. Відповідно задача людини — зателефонувати й сказати: «Ти можеш бути в небезпеці, піди перевірся й врятуй собі життя».
Другий — коли людина дізналася про свій статус та не приймає препарати, або приймає, проте не дійшла до невизначеного вірусного навантаження (коли вірус незаразний). Якщо з’являється новий партнер — варто його попередити, бо ситуація потенційно небезпечна.
У решті випадків, коли людина приймає препарати, дійшла до невизначеного вірусного навантаження, зробила максимум для того, щоб бути безпечною, використовує презерватив — можна про це не говорити. Змусити це робити — вже дискримінація.
Коли людина говорить «знаєш, у мене позитивний ВІЛ-статус» — це потрібно переводити як «я настільки тобі довіряю, мені настільки важливі наші стосунки, що я готова поділитися з тобою чимось важливим».
ЕТИКА
Заведено частіше говорити «ВІЛ-статус», але по факту — це ж захворювання так чи інакше, тому слово «діагноз» теж можна вживати.
Зараз не говорять «хворий на ВІЛ», замість того вживають «живе з ВІЛ». За фактом статус мало чого змінює в житті, якщо приймати препарати за схемою лікаря та робити все правильно. Інше питання, якщо людина запускає ситуацію, — ВІЛ руйнує.
Про позитивний результат обов’язково повинен повідомляти психолог або спеціальний соцпрацівник. Навіть у приватній лабораторії це так — за результатом тесту на ВІЛ потрібно прийти особисто. Якщо аналіз негативний, його все одно повідомляють віч-на-віч.
ЗАБОБОНИ
На жаль, досі є люди, для яких ВІЛ або СНІД — це вигадка. Існує навіть термін — ВІЛ-дисидент. Ці люди впевнені, що ВІЛ безпечний і не може призвести до серйозних наслідків, а мільйони досліджень і летальних випадків у світі — просто змова.
Більшість отримувала інформацію про ВІЛ у школі, а розповідали про це не зовсім компетентні люди. Плюс, дослідження, які доводять, що людина на препаратах безпечна, з’явилися буквально років 6-7 назад. Навіть ВІЛ-позитивні далеко не завжди знають про них. До мене досі приходять на консультації люди, які вже кілька років в курсі свого статусу, але не знають, що незаразні. «Так ось для чого я препарати п’ю!» — дивуються вони.
Мами часто не хочуть обіймати дітей, тому що бояться їх заразити, хоча ніякого об’єктивного підґрунтя для цього немає, якщо вони не роблять дитині переливання крові.
КОНТАКТИ
На сайті фонду Олени Пінчук, як і на YouTube-каналі, є багато корисної інформації. Звісно, є сайт Всесвітньої організації охорони здоров’я, але це зі складного, де моторошною мовою все написано. Не рекомендую читати форуми, тому що там люди знаходять саме те, чого шукати не треба, і лякаються ще більше.
Є гаряча лінія національна лінія довіри, на яку можна зателефонувати — 0-800-500-451.
Також в Dialog Hub (Володимирська 43) тестують на ВІЛ. Якщо раптом результат позитивний, можна отримати до трьох безкоштовних консультацій психолога.
Або просто написати мені в Інстаграмі — з радістю відповім на всі запитання.
Інтерв’ю з Христиною Шапран читайте за посиланням.
