На початку повномасштабної війни найбільший притулок для бездомних тварин в Україні, що на Київщині, потрапив у тимчасову окупацію. Невдовзі їжа для тварин скінчилася, тому працівники притулку їздили навколишніми селами, аби знайти хоч якісь продукти. Магазини вже не працювали, тому доводилося шукати все необхідне власними силами, ризикуючи життям.
Директорка притулку «Сіріус» Олександра Мезінова розповідає, що іноді це доводилось робити під дулами автомата:
«Ми дізнались, що зайшли в село російські війська та встановили вже три блокпости. Я саме ходила по селах і шукала їжу тваринам. Мені довелось переходити через два контрольних пункти. Перший раз це зовсім було жахливо: коли вони побачили, що я і ще одна дівчина ідемо до них, наставили на нас зброю».
Тварини з кожним тижнем все більше потерпали від голоду та переживали великий стрес через постійні вибухи. Деякі намагалися прогризти сітку у вольєрі та втекти.
Одного разу російські військові зайшли на територію притулку, забрали та розстріляли телефони працівників. Олександра хвилювалася, щоб не повбивали тварин.
«Не знаю чому, але вони не розстріляли наших собак. І ми були дуже здивовані тим, що наші собаки просто мовчали, не гавкали. Мені здається, це їх і врятувало. Бо мені потім розказували, що коли росіяни йшли по селах і чули гавкіт собак, то часто кидали гранату просто у двір».
Більше про те, як притулок пережив окупацію — дивіться у відео.
