Здається очевидним, що у кожної людини повинна бути можливість розвиватися, працювати та приносити користь суспільству. Проте часто саме суспільство цей факт ігнорує. До людей з ментальною інвалідністю ставляться подекуди упереджено: не дивлячись на те, що в українському законодавстві навіть є спеціальна квота, роботодавці подекуди просто бояться наймати людей з інвалідністю — загалом через незнання.
Культури комунікації з людьми з інвалідністю у нас майже немає, а чого ми не знаємо та не розуміємо, того автоматично боїмося. До того ж існують упередження, ніби люди з ментальною інвалідністю не можуть ефективно працювати та виконувати обов’язки, а підприємці шукають саме високих показників та результативності тут і зараз.
Етап працевлаштування є складним та болісним як для підлітків з ментальною інвалідністю, так і для їхніх батьків. Вони не розуміють, куди рухатися далі та як зробити так, щоб їхня дитина займалася чимось важливим. Проблему може розв’язати створення більшої кількості соціальних підприємств в Україні.
Соціальний заклад працює відразу у кількох напрямках. Гості кафе, де працюють люди з ментальною інвалідністю, мають змогу розширити власне бачення та позбутися упереджень. Нам часто здається, що проблем, які є за межами нашої бульбашки, просто не існує. Але відвідування кав’ярні, де працює бариста з синдромом Дауна, дозволяє розкрити очі, вийти за межі звичайних досвідів та замислитись — як я можу вплинути на ситуацію? Стереотипи та упередження, які могли щільно засісти в голові, під час спілкування з робітниками закладу потроху розвіюються. На їхнє місце приходять нові враження, формуються ідеї та з’являється переконання — всі ми рівні.
З іншого боку, самі люди з ментальною інвалідністю соціалізуються. Вони відчувають себе потрібними, коли виконують свою роботу, знайомляться з іншими людьми та закривають потребу у спілкуванні. Адже, на жаль, для нашого суспільства вони часто стають невидимими і немов випадають із реального життя. А в ході роботи вони можуть, скажімо, знайти нових друзів серед гостей закладу.
Крім того, важливу інформацію для себе отримують батьки дітей з інвалідністю, які подекуди просто не знають, куди рухатися, що робити і як забезпечити для своєї дитини щасливе майбутнє. Часто у них самих є упередження щодо власних дітей і їхніх можливостей. Досвід таких саме батьків мотивує та надає сил.
В Україні вже є кілька позитивних прикладів такої практики. Це зокрема соціальне підприємництво Good Bread from Good People, яке вже майже 5 років працює в Києві. Це кондитерська-пекарня, де близько 80% колективу складають люди з ментальною інвалідністю. Все місто знає пекарню за її фірмовими кексами, а сам проєкт є прикладом сталого соціального бізнесу.
Старе місто, Луцьк
Дві мами, Олена та Лариса, виховують синів із синдромом Дауна та працюють у відповідній громадській організації. Жінки переймалися через те, яке майбутнє чекає на їхніх хлопців, тож вирішили самостійно позбавити дітей вимушеної ізоляції.
У 2020 році вони відкрили інклюзивну кав’ярню біля історичного замку Любарта у Луцьку. Їхні сини, Андрій та Валентин, виконують обов’язки офіціантів та бариста і вправно працюють на благо соціального підприємства. Кав’ярня навіть пережила карантин, не дивлячись на те, що все робиться власними сімейними силами.
Завдяки цьому Андрій та Валентин можуть робити каву/чай, розносити замовлення та вже майже навчилися розраховувати гостей. Але більш важливо те, що вони вчаться новому та відчувають свою вагу у суспільному житті.
Cafe 21.3, Бровари
У цьому році у Броварах благодійна організація «Перспектива 21.3» відкрила кав’ярню, що не поступається своєю «інстаграмністю», привабливістю та смаком напоїв крутим закладам третьої хвилі. Тут працює молодь з порушеннями інтелектуального розвитку, зокрема підлітки з синдромом Дауна, які не знали, куди їм йти після закінчення школи.
Крім того, саме приміщення планувалося інклюзивним — без порогів і з пандусами.
Самі засновники про свою справу говорять: «Ми хочемо, щоб через нашу роботу суспільство знайомилося з нашими друзями. І перестало нарешті їх боятися. Ми давно хотіли створити в Броварах місце для «справжніх» зустрічей. «Справжніх» — це таких, що будуть сповнені змістом та змінюватимуть наше місто на краще».
А з огляду на те, якими темпами кафе набирає популярність, їм це вдається.
Сніг на голову, Харків ⠀
В Харкові у 2020 році підприємці Тетяна Каменєва і Михайло Черноморець відкрили не просто кафе, а справжній інклюзивний ресторан. Спочатку співзасновники не думали про високу кухню, але планували, що це буде повноцінний соціальний бізнес. Почалося все з майстер-класу, потім перетворилося на цілий кулінарний курс, після якого десятеро студентів з синдромом Дауна та РАС і стали працювати вже у новенькому ресторані. Їх наставляє та вчить професійний шеф-кухар Олександр Білодід.
Співзасновники проєкту пояснюють, що обирали назву через те, «що все найпрекрасніше в житті трапляється несподівано, як сніг на голову, і змінює наше життя назавжди», а своїм слоганом жартівливо використовують «без домiшок і консерваторів».
