Інформаційно-психологічні операції застосовують і в мирний, і у воєнний час, зокрема це робить росія щодо України. Їхня ціль — сіяти паніку, формувати громадську думку в потрібному руслі, промивати мізки. Тобто вести війну не лише фізично, а й на інформаційному полі.
Цей текст-експлейнер — про те, як розрізняти ІПСО, а отже, вміти їм протистояти й знати, як не пійматися на гачок ворога.
Що таке ІПСО
Англомовна Вікіпедія називає ІПСО «психологічними операціями» — PSYOPS. PSY — Psychological (психологічні), OPS — Оperations (операції). Вони мають передавати аудиторії певну інформацію та сигнали, щоб вплинути на емоції, поведінку, міркування, а також формувати поведінку влади, організацій, груп та окремих осіб.
ІПСО не є новітнім винаходом — такі операції зародилися в Першій світовій, на тлі тодішніх протистоянь і контрпропаганди. Слововжиток може відрізнятися залежно від країн. У ЗСУ використовується саме термін ІПСО, а, наприклад, у Росії такі операції називаються ПсО, психологічними операціями.
Інформаційно-психологічні операції сьогодні використовують, щоб впливати на потрібні середовища та досягати своїх цілей на території ворога. Людей, які проводять такі операції, називають фахівцями з гібридних навичок впливу. Вони мають добре розуміти культуру країни, де працюють; знати мови; володіти мистецтвом обману; детально знати, як влаштовані сучасні технології та зокрема медіа.
Як саме впроваджується ІПСО
Журналістка і психотерапевтка Лариса Волошина у подкасті «Громадське радіо» пояснює, з яких елементів складається ІПСО — на прикладі ситуації з російською працівницею пропагандистського «Пєрвого канала» Мариною Овсянніковою. Вона увірвалася із плакатом «Нет войне» в ефір. Російське держагентство «ТАСС» повідомило, що слідчий комітет росії взявся перевіряти дії Овсяннікової. Водночас соцмережі й світові медіа вибухнули схвальними повідомленнями: мовляв, це героїзм із боку Марини. То що це було насправді?
Як пояснює Лариса Волошина, ІПСО складається за таким алгоритмом. Береться якась подія — неважливо, реальна або інсценізована — й подається перекручено, з потрібним маніпулятором наративом. Починається пропаганда на другому етапі: жінка вийшла з плакатом — і до якого висновку нас підштовхують? Третій компонент починається, коли аудиторія вже дійшла певного висновку — тоді створюється ще одна подія, яка має підтвердити сам висновок. Ось так і досягається ціль маніпулятора.
Тобто Овсяннікова вийшла з плакатом — не було достеменно відомо, це правда чи підтасовка. Затим поширився наратив про «хороших росіян». До того ж, спрямований він був не на росіян, а на західну аудиторію. Мета зрозуміла: переключити увагу й співчуття світу з українського народу, який дійсно страждає і кого вбивають, на персонажку Овсяннікову.
Як збагнути, що це операція
Медіаексперт, фахівець із інформаційних воєн Дмитро Золотухін перелічує 5 головних ознак, за якими можна визначити, чи це операція з дезінформації.
1. Мета спеціальної операції — змінити поведінку конкретної людини чи групи людей.
2. Мета втілюється людиною чи організацією, яка отримує вигоду від зміни поведінки цих людей.
3. Для втілення плану має бути джерело поширення інформації. «Якщо ж поширювати інформацію від себе, люди думатимуть, що ви зацікавлені й, відповідно, менше довірятимуть. Тому дуже важливо фіксувати першоджерело дезінформації, яка поширюється. І якщо це джерело є анонімним, люди подумають, що в зацікавленої особи є мотиви приховати свою вигоду», — каже Дмитро Золотухін.
4. У спеціальних операціях інформація повторюється або доноситься за допомогою специфічних засобів. «У практиці роботи спецслужб це є однією з основних ознак розкриття ворожих намірів. Часто для спецоперацій використовуються одні і ті ж ресурси, — розповідає експерт. — Якщо ви звертаєте увагу на об’єкти зовнішнього світу, не намагаючись їх запам’ятати, і у вас з’являється відчуття повторюваності, — що ви вже десь бачили цю машину чи людину, — варто задуматися. Якщо в медіа ви бачите повторюваність меседжу, яку не можна пояснити його соціальною значимістю, це має спонукати задуматися: тут може бути ресурс для втілення спецоперації».
5. Інформацію важко або неможливо верифікувати. Немає об’єктивного підтвердження, що інформація є правдивою.
До елементів ІПСО належать дезінформація, пропаганда, перебільшення певної інформації або применшення іншої, диверсії в тилу, кібератаки. Також елементом ІПСО можуть бути фішингові та кібератаки, вимкнення урядових сайтів, диверсії на об’єктах цивільної інфраструктури.
А що з цим робити? Як протидіяти ІПСО
Наприклад, користуватися переліком сервісів, за допомогою яких можна перевіряти інформацію та дані, зібраним командою розслідувачів Bellingcat.
Також слід дбати про інформаційну гігієну й споживати інформацію тільки з надійних перевірених ресурсів. Список офіційних джерел, із яких варто дізнаватися новини, зокрема і новини про війну, — за цим лінком.
Що точно має насторожити, — це будь-який сайт чи видання, де війну з Росією називають «спеціальною військовою операцією». Такий слововжиток — стовідсоткова ознака складової російських інформаційно-психологічних операцій.
