• Про Zagoriy Foundation
  • Спецпроєкти
  • Новини благодійності
  • Велика історія
  • Головна
Головна / Велика історія / Софійська площа та сходи до Десятинної. Як і навіщо активісти відмивають Київ

Софійська площа та сходи до Десятинної. Як і навіщо активісти відмивають Київ

Фото: Facebook «Києве, мий»

Говоримо з засновником ініціативи «Києве, мий» Віталієм Онопрієнко про донати, хейт і різницю між стріт-артом та вандалізмом.

Віталій Онопрієнко (фото: особистий архів)

Ви могли чути про «Києве, мий» з різних джерел та за різних обставин, адже активісти організації миють столицю з травня 2020 року. Проте точно повз вас не пройшла новина, що саме вони відмили Софійську площу після того, як там забруднили бруківку під час зйомок реклами Red Bull. У тому ролику ще знімалася alyona alyona

Про цей інцидент, а також про непрості стосунки із комунальниками, труднощі у пошуках води та бруд, який є у Києві, ми поговорили з засновником організації Віталієм Онопрієнком. 

Розкажіть, то що сталося на Софійській площі? Чому клінінгові компанії не змогли відмити бруківку, а ви — змогли?

— Я побачив новину про інцидент у Facebook. На той момент не було жодної думки, що ми маємо там бути. Так, хтось забруднив площу, це жахливо. Але я не вважав, що нам там місце.

Вже ближче до вечора з’явилися фотографії, як наймана компанія намагається відмити сліди гуми. Вони використовували електричне обладнання, яке краще підходить для миття коридорів у школах, аніж для подібних задач. Тоді ми усвідомили, що працівники не знають, як очистити площу. А ми, так вийшло, знаємо. 

У чаті одразу домовилися приїхати відмивати площу на 10-ту вечора. По-перше, треба було знайти воду. У компанії була цистерна на 500 літрів. Це катастрофічно мало. Ми розуміли, що знадобиться не менш як 5 кубів. З водою вже на місці нам допоміг один чоловік, на якого я натрапив під час пошуків побутових кранів вздовж Володимирської. 

Було це так. Я знайшов кран біля посольства Узбекистану і намагався його відкрутити. У цей момент почув за спиною голос: «Кхе-кхе, а що це ви тут робите?» Виявляється, до мене вийшов чоловік, який володів чи то половиною приміщень, чи то всім будинком.

Я йому пояснив, що шукаю воду для очищення Софійської площі. Чоловік запропонував під’єднатися до води у його підвалі. Гроші не просив, слова вдячності теж не вимагав. Тільки сказав занести ключ від підвалу до магазину поруч. 

Це джерело води було у ста метрах від Софійської площі. В одному місці шланг мав перетинати проїжджу частину. Щоб перекинути шланг над дорогою, нам довелося з одного боку залізти на дерево, з іншого — на дорожній знак. Ми це зробили, але через дві години його порвала «газелька», тому довелося закріплювати шланг ще вище.

Чому ми змогли, а компанія — ні? Тому що, на мою думку, вона відмивала подібний бруд вперше.

Зрозумійте, ця компанія займається прибиранням квартир. Як знання у митті посуду можуть допомогти відмити сліди гуми?

Також у приладів для відмивання компанії були заслабкі щітки. Їхню потужність можна порівняти з потужністю електричної зубної щітки. Ми ж відмивали площу спеціальною технікою з тиском у 200 бар. Ще й вода з підвалу була гарячою. Сліди гум змивалися, як масло. Тому тут спрацювали два фактори: розуміння справи нашою командою та везіння у вигляді теплої води.

Переважно коментатори у мережах засуджували зйомки реклами на Софійській площі. Але й були такі, хто це виправдовував, мовляв, круто «засвітити» Софію у рекламі!

Вони просто не знали, у якому стані зараз бруківка на площі. Якби плитка була новою, то можна було б допустити зйомки. Але не зараз, коли бруківка буквально розсипається. Її регулярно пошкоджували: то обладнанням стоянки, то встановленням новорічних ярмарків. Цілих цеглин на площі — не більше 10%. Якби задум був у тому, аби остаточно добити плитку та покласти нову, — спрацювало б. Але так — це крихти, а не бруківка.

А як ви ставитеся до того, що у Києві загалом не бережуть свою історію? Скільки писали новин про руйнування модерністських мозаїк. Хоча на Березняках ви, навпаки, одну з таких мозаїк відмивали.

У Києві є багато великих мозаїк, які зберегли. Одразу пригадую одну на проспекті Науки або біля Інституту онкології. До них зовсім інше ставлення, аніж до маленьких. Та, що ми відмивали на Березняках, була однією з таких. І це локальна історія. 

Потрібно розуміти, чому такі мозаїки зафарбовують. У комунальників немає коштів, аби їх мити. Мозаїки за роки перетворюються на брудні дошки оголошень. Комунальникам простіше обідрати те, що можна обідрати, а зверху нанести шар тинькування. Це не вандалізм, а вимушений захід. Тому я не можу їх звинувачувати. А відмити сам за два роки — можу.

Чому у комунальників немає на це коштів? Це ж їхня відповідальність — очищувати Київ від бруду?

Номінально — так. Але є два види бруду: випадковий та спеціальний. Коли падає дерево, то комунальники мусять його прибрати. Бо це сталося через природний катаклізм. Його точно не зможуть прибрати інші. А коли людина викидає сміття на підлогу чи залишає графіті — це навмисна дія. Комунальники не будуть це прибирати.

До того ж техніка на балансі часто застаріла. Вона мало що здатна відмити.

Фото: Facebook «Києве, мий»

Команда: хто це робить?

Як ви обираєте місця, які потрібно відмити? У вас є «чорний список» занедбаних локацій?

Це як меню у ресторані. В залежності від «‎відстані» після останньої і до наступної зарплати, ми оцінюємо, що можемо собі дозволити. Якщо все туго, страви на грилі одразу «відмітаємо». Концентруємося на салатиках чи закусках. А далі обираємо, що більше хочеться відмити.

Часто варіанти для очищення нам надсилають у мережах. Грубо кажучи, меню для нас формує наша спільнота. Остаточний вибір робимо командою за виключно суб’єктивним фактором.

Найголовніший критерій — ми маємо бувати на цій локації. Щоб бачити, що місце, яке нам не подобалося, стало кращим.

Хто входить до вашої спільноти?

«Костяк» команди — це я та Аня (Анастасієва — ред.). Ми організовуємо акції та піклуємося про те, щоб вони фінансувалися. Маємо ще трьох людей у допомогу — Єлисей Ходоловський, Єгор Капустинський, Ілля Олійник. Це ті люди, з якими про допомогу потрібно завчасно домовлятися. Також є Сергій, котрий займається багатьма іншими активностями. І Наталя, котра допомагає з організаційними питаннями.

Усі інші — волонтери. Ми всі спілкуємося через чат. Наразі там 325 людей. Але ми ніколи не знаємо, чи буде допомога.

Зазвичай акції відбуваються на вихідних. То ж на прибирання можуть прийти 15-20 людей, а може ніхто. Армії у нас точно немає.

Звідки фінансування?

40% вкладів — з моєї кишені. Інші 60% нам донатять люди. Але вже немає сил віддавати такі суми з зарплатні. Якщо ця пропорція не зміниться, точно доведеться закриватися.

Якщо все так, яка мотивація вас тримає?

Один мій товариш Євген Сибіряк колись відповів на подібне питання так: «Я більше нічого не вмію». Не можу сказати, що більше нічого не вмію, але очищення Києва мені подобається. Я знаю, як це працює, що для цього необхідно, який результат очікувати. Буває, наносиш розчинник на фарбу, а вона відходить погано. На наступну акцію береш інший — і фарба відмивається ідеально. Це ж класно.

Бруд та арт: як відрізнити?

Як ви відрізняєте, де мистецтво, а де — бруд?

Малюнки бувають різними. Але як взагалі правильно оцінити, псує малюнок локацію чи прикрашає? Наприклад, сходи до Десятинної. Це стріт-арт. Але нам подобається, коли його там немає.

А якщо ці «графіті» подобаються іншим? Берлін чи Афіни навіть не намагаються стати чистішими. Навіщо тоді очищати Київ? 

Так, це реально може подобатися. Але це війна з брудом, і її не можна не вести.

Є люди, яким подобається бруд у кутку, а є ми. Вони продовжують забруднювати, ми продовжуємо відмивати. Що зараз у Києві не розмальовано графіті? Хіба що собори або Золоті Ворота. Але тут відіграє роль виховання. Всі інші локації забруднені. І ми не можемо їх не мити.

Зізнаюся, ми робимо це більше для себе. Чистий егоїзм. Нам подобається бачити місто чистим. Цього достатньо.

Чи є супротив? 

Спочатку були проблеми з комунальниками. Пам’ятаю, на першій акції біля метро Льва Толстого жінка навіть викликала поліцію, але це було тоді, коли про нас ще не знали. Зараз реагують спокійніше. 

Бувають негативні реакції з боку оточення. Колись чоловік з одного будинку хотів нам завадити, бо казав, що ми забираємо його воду. Хоча у нього у квартирі був лічильник, і він точно за нас не платив би. До речі, ми завжди готові віддати кошти за використану воду.

Чи допомагають місцеві?

Це поодинокі випадки. Частіше ми попередньо домовляємося про доступ до води. Наприклад, ресторани ніколи не допомагають, якщо з ними не поговорити завчасно. Але хороші люди теж трапляються, як той чоловік біля Софійської площі.

Тобто хейту більше, аніж підтримки?

Половина за, половина проти. Просто зазвичай ті, хто нас підтримують, приходять пізніше, аніж хейтери (сміється). Багато негативних коментарів ллється саме у соцмережах. Не знаю, чому. Аргументації у хейтерів нема. Нам у коментарях вони не відповідають.

А влада? Читала, що міський голова обіцяв вам допомогти.

Так, тоді міська влада запропонувала допомогти нам відмити школу на Прорізній. Привезли техніку, матеріали, робочу силу. Очевидно, це була частина піару. Але і фінансово нам теж допомогли.

Допомогти організації можна за цим посиланням.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть цей фрагмент і натисніть Ctrl + Enter

Схоже