Про раціональне ставлення до ресурсу у воєнний час в авторській колонці розповідає Кандидат економічних наук, доцент факультету прикладних наук УКУ Мирослава Кушнір.
Війна щодня дає нам уроки. А наша справа — вчитися і ділитися.
Війна оголює нашу суть і змушує нас змінюватися щохвилини.
Україна — багата земля. І ми звикли діяти, знаючи, що попереду нова весна.
Але у новій реальності нам потрібно брати приклад з тих, хто живе в суворих умовах браку ресурсів. Сьогодні важливо вчитися в ощадливих японців.
СВІДЧИТИ
***
«Коли обороняються, значить, є в чомусь нестача; коли нападають, значить, є все з лишком».
Сунь Цзи, китайський стратег і мислитель
Усвідомлення того, що ворог має більше ресурсів, ніж ми, — ключ до вибору стратегії перемоги. Наші Збройні Сили України — свідчення на весь світ того, як мобільність і гнучкість перемагає пряму силу.
Але в тилу ми ще тільки отримуємо свої уроки і часто діємо вкрай нераціонально.
Фура за фурою перетинають кордон, ми тоннами вимірюємо гуманітарну допомогу, склади ростуть. Чому ж тоді ліки і амуніцію важко дістати, фінансові і людські ресурси вичерпуються?
Щоб проаналізувати це і діяти більш раціонально, пропоную використовувати принципи ощадливого виробництва (Таіті Оно «Система виробництва Тойота»). Вони випробувані вже понад 70 років, є свідченням перемоги Давида над Голіафом в бізнесі, і стануть корисними, щоб зрозуміти прорахунки тилу.
СЛУЖИТИ
Основне завдання тилу — забезпечити ланцюг «потреби-ресурс».
Маємо два шляхи: накопичувати ресурс і очікувати на потребу, або ж, навпаки, діяти тільки тоді, коли виникає потреба.
Що обрати?
Більшість із нас зараз перебуває у ситуації «від ресурсу до потреби» — ми не завжди розуміємо, де можемо бути максимально ефективними, тому намагаємося бути всюди. Я б хотіла застерегти від цього — такий вибір зумовлює дефіцит ресурсу в середньо- і довгостроковій перспективі.
«Військо, яке має перемогти, начебто лічить копійки карбованцями, а військо, приречене на поразку, начебто лічить карбованці копійками», як писав Сунь Цзи.
Раціональним для людей у тилу є рух від потреби до ресурсу — діяти та шукати потрібно лише тоді, коли в цьому є потреба. Це дає можливість швидко реагувати на запит і не блокувати ресурси в тилу.
Зупиніться і подумайте: чию потребу ви сьогодні задовольняєте у своєму волонтерстві? Потреба має мати ім’я.
Якщо не знаєте, кому конкретно допомагаєте, передусім допоможіть собі. Наповніть особистий ресурс — відпочиньте чи, навпаки, попрацюйте, якщо є можливість. Працювати зараз ще більш важливо, ніж волонтерити. Ваше завдання — швидко реагувати на потребу, а для цього треба бути в ресурсі.
Щоб оптимізувати шлях «між потребою і ресурсом», слід зменшити втрати, які виникають в роботі з певним запитом:
- Запаси. Створення запасів в одному місці створює дефіцит в іншому, а отже, додаткові витрати на транспортування і зберігання. Вихід — уникаємо надлишкових запасів.
Припустимо, є 1000 касок в тилу, 1000 воїнів, які їх потребують, і 500 центрів допомоги. Якщо центри не комунікують між собою і кожен з них зробить запас однієї каски для своїх наступних запитів, отримаємо 500 голих воїнів.
«Під час війни держава біднішає через те, що возить далеко провіант» (Сунь Цзи).
- Транспортування. Хліб із Британії, йогурти з Польщі, одяг з Америки — це все виснажує наші ресурси і забирає роботу підприємств у тилу. Скорочення довжини ланцюга «потреби-ресурс» — середньострокове завдання. Що довший ланцюг, то більша кількість/вартість ресурсів потрібна, щоб задовольнити потребу. Краще підтримувати власні підприємства ресурсами, технологіями, обладнаннями.
- Якість. Ще важливіше не забувати про якість продукту. Якщо продукт є неякісним, у кращому випадку, необхідно витратити подвійний ресурс для заміни, в гіршому — ціною є життя. Особливо це стосується бронежилетів (багато хто взявся їх шити без попереднього досвіду).
Існують технічні вимоги для пошиття військової амуніції, яка доступна на сайті Міністерства оборони України. Кожна з них — обов’язкова для виконання.
- Зайві рухи. Відповідь на питання «кому допомагаємо» дає розуміння, як найкраще комплектувати допомогу — це можна робити індивідуальними комплектами (наприклад, комплект для біженця, військового до бою, військового в бою).
Якщо ж ми сортуємо за товарними позиціями в тилу (ящик одягу, ящик ліків, ящик косметики), створюємо сортувальну і транспортну проблему на місці бою.
Якщо зменшити втрати між тилом і фронтом, ми збережемо важливі ресурси — час і гроші, будемо гнучкими і зможемо пристосовуватися до потреб, які змінюються щохвилини.
СПІЛКУВАТИСЯ
У ланцюгу «потреби-ресурс» найважливішим є обіг інформації. Бути зв’язковим сьогодні між тилом і фронтом — критично важливо. Так само, які і координувати різні точки, що працюють у тилу.
Якщо на фронті виникає потреба, наприклад, у турнікеті, запит дублюється у кількох центрах гуманітарної допомоги. Кожен із цих центрів шукає — і той, хто першим дасть відповідь на запит, забезпечує потребу. Але оскільки інші центри також працювали над питанням, отримуємо витрату ресурсу з певним часовим лагом на кожному з центрів. Турнікети йдуть на склад. Сьогодні кожен такий «заморожений» турнікет — це злочин тилу. Тому важлива координація з іншими центрами.
Якщо ваш склад за ці дні тільки зростав — це тривожний знак, що ви дієте неощадливо: або залучаєте ресурси без потреби, або ж не комунікуєте з іншими гуманітарними центрами для перерозподілу.
Чи є потреба в єдиному центрі координації?
Міністерство оборони України спільно з аналітичною системою YouControl та за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» створили онлайн платформу «Люди для України». У мирний час це стало б єдиним рішенням всіх проблем координації, але сьогодні, на жаль, ні. Центр сьогодні перевантажений. Крім цього, потрібен час на збір інформації й ухвалення рішень на її основі. Централізована система вразлива з точки зору безпеки, дає можливості ворогу перекрити шлях «потреба-ресурс». Тому важливо не припиняти комунікувати, а ще краще — фізично рухатися між «точками». Тоді можна самостійно спостерігати і визначати, де є надлишок ресурсів чи їхня нестача.
Людина є найбільш гнучким і дешевим ресурсом сьогодні. В умовах війни їй найлегше пристосуватися до змін. Складні автоматизовані процеси не мають гнучкості. Коли ситуація змінюється щохвилини, автоматизація — марна витрата ресурсу.
Свідчити, служити, спілкуватися — це гасло Українського Католицького Університету. Сьогодні це дороговказ для ощадливого руху до перемоги.
