У березні цього року авторка Медіа Великих Історій Юлія Дунаєвська стала волонтером Ukraїner — мультимедійного проєкту, який розповідає про Україну та українців. Юля ділиться досвідом про те, як це взагалі — долучатися до корисних справ часом та здібностями і чому волонтерство — один із найцікавіших досвідів для неї.
Я давня прихильниця натхненних історій Ukraїner і щиро поважаю те, що робить ця команда. Тому коли в соціальних мережах я прочитала, що Ukraїner шукає волонтерів, майнула думка «Чому б ні?», і я заповнила заявку на їхньому сайті. Після зі мною зв’язалася менеджерка проєкту, запропонувала тестове завдання, і незабаром я стала долучатися до створення історій.
Оскільки я маю досвід роботи на телебаченні (журналіст і ведуча телепрограми «Служба розшуку дітей» громадської організації «Магнолія»), по можливості я стала долучатися до роботи, яка пов’язана саме зі зйомками. За ці півроку зі мною сталися і перший з’їзд волонтерів, і перша експедиція в команді Ukraїner.
Що мене вразило найбільше? Зараз буде спойлер: величезна кількість неймовірних людей, професіоналів у своїй сфері, які витрачають власний час і здібності не за гонорар, а за ідею. Далі хочу розповісти про волонтерський досвід не тільки свій, а й інших учасників спільноти Ukraїner, з якими я встигла поспілкуватися і подружитися.
Об’єднані ідеєю
Як з’явився Ukraїner? Без стартового капіталу, без спонсорів, без ресурсів. Звучить фантастично, та автор ідеї Богдан Логвиненко розповідає: Ukraїner з самого початку задумувався як волонтерський проєкт. Адже на час його створення дійсно не було ані спонсорів, ані грошей.
Було лише бажання — розповідати іноземцям про талановитих українців, які творять надихаючі проєкти та бізнеси і власними силами роблять життя у своїх громадах кращим. Маленькими кроками — до великих змін.
Майже відразу стало зрозуміло, що саме таких історій потребує і українське суспільство. Ukraїner мав змістити фокус з негараздів і ділитися історіями успіху українців, руйнувати стереотипи та комплекси меншовартості, розповідати тим, хто живе на Заході України про те, чим живе Схід і навпаки.
За цим запитом сформувалася мета Ukraїner — надихати і об’єднувати.
За думкою Богдана, цю мету можна реалізувати завдяки історіям, розказаним у різних формах: текстових, відео, аудіо.
На сьогодні Ukraїner має власний сайт з сотнями надихаючих репортажів, розказаних у лонгрідах та відео. Останні в скороченому форматі можна побачити в потягах Укрзалізниці та на сітілайтах Києва. Ukraїner має багатотисячні перегляди на Youtube-каналі.
Як все це вдалося реалізувати навіть без стартового капіталу? Цього літа Ukraїner виповнилося 5 років, і за ці роки до проєкту долучилося понад 500 волонтерів. Богдан Логвиненко каже, що досі не може в це повірити. Але має для себе пояснення такої підтримки: «В першу чергу Ukraїner — проєкт про цінності, щире бажання якісних змін в суспільстві і готовність зробити свій внесок для цього».
Експедиція — серце Ukraїner
Основна діяльність Ukraїner і найбільш дороговартісна — це експедиції. Це подорожі країною — навіть найвіддаленішими її куточками — в пошуках історій.
З власного досвіду участі подорожі Буковиною, я б сказала так: експедиція — це коли ти маєш ціль привезти цікаву історію, і вона тебе настільки захоплює, що стає неважливо, скільки ти спиш, що їси, а зйомки в режимі нон-стоп не виснажують, а навпаки дають сили.
Подібна подорож — це неймовірна пригода і можливість поспілкуватися з людьми, які мають сформовані цінності і готові приносити користь суспільству. Команда Ukraїner вже завершила експедиційне коло Україною — але історії не закінчуються. Зараз знімальна група в другому експедиційному колі.
Зазвичай, в експедицію їде знімальна команда з кількох людей: оператора, продюсера, фотографа, інтерев’юера, водія. Ці люди в прямому сенсі досліджують Україну: фіксують історії, знімають пейзажі, процеси — все, що вважають цікавим серед побаченого в подорожі.
Виробництво такого контенту коштує тисячі доларів — та в Ukraїner вміють заощаджувати. Часом — за рахунок власного комфорту.
Нерідко знімальна група ночує не в готелях, а в друзів, інколи навіть в наметах, та частіше у героїв своїх сюжетів. Оскільки дуже часто зйомки проходять у маленьких містечках і селах і тривають кілька днів, переночувати деінде просто немає можливості — і герої проявляють гостинність, пропонуючи ночівлю. Такі обставини лише сприяють тому, щоб повніше розкрити людину. Адже коли проводиш разом більше часу, герой почувається більш розкутим у компанії знімальної групи — так і твориться документалістика. Нерідко результатами зйомок є не лише історія, а й близька дружба або навіть співпраця.
По той бік процесу
Так сталося під час зйомок історії про екоферму «Вербівка». Команда Ukraїner створювала сюжет про те, як молоде подружжя переїхало жити з Києва до села і заснувало там власну екоферму. В спілкуванні журналісти дізналися: їхні герої раніше організовували фестивалі-ярмарки з народними майстрами, козацькими бойовими мистецтвами і українськими гуртами, тож мають багато знайомих і друзів не тільки у фермерстві, а й в інших сферах.
Наталя Вишинська разом з чоловіком хотіла навіть вести блог, ідея якого співзвучна з місією Ukraїner. Але навіщо створювати щось з нуля, якщо можна доєднатися до вже існуючої команди і посилити її? Так і сталося.
Після зйомок Наталя долучилася до команди Ukraїner у ролі дослідника, який допомагає в пошуках героїв та історій. Згодом вона стала асистентом продюсера і менеджером кількох проєктів в рамках Ukraїner.
Волонтери: хто вони?
На Книжковому Арсеналі 2021 Ukraїner мав свій стенд. Я волонтерила там кілька днів — розказувала відвідувачам історію проєкту. Було цікаво, як на це реагують люди, і приємно, що більшість підходила просто щоб подякувати за роботу.
І все ж інколи доводилося знайомити відвідувачів з проєктом з нуля. Після однієї такої розмови, до мене підійшла Катя Акварельна, більдредакторка Ukraїner, щоб запитати, як я справляюся і розповіла наступне: «Якось на виставці одна жінка не могла повірити, що це волонтерський проєкт. Тому що, за її словами, він дуже «дорого» і професійно зроблений. Я їй сказала: це тому, що тут волонтерять професіонали».
Більшість з тих, хто бере участь у зйомках, мають досвід роботи на телебаченні, в продакшн-студіях, ведуть успішні комерційні проєкти. Наприклад, відеооператорка Оля Оборіна знімала кліп для Onuka, а у вільний час у графіку поїхала в експедицію з Ukraїner. Іра Макарчук працювала на рейтингових телеканалах журналісткою, а нині вона — продюсерка Ukraїner.
Автор проєкту Богдан Логвиненко розповів: особливо ретельно обирають волонтерів-відеооператорів. Щоб стати членом знімальної групи, бажано мати досвід. А ось на транскрибування текстів з відео можуть подаватися всі охочі — така робота є завжди і цій навичці швидко навчитися.
Також у Ukraїner багато волонтерів-перекладачів. Серед них є українці з-за кордону: вони добре володіють мовою країни, в якій живуть, і перекладають на неї історії.
Завдяки перекладачам-волонтерам існує 12 мовних версій Ukraїner, серед них німецька, іспанська, французька, чеська, а днями з’явилася і японська.
Перекладач японської версії — Хірано Такаші. Він родом із Японії, раніше працював у Посольстві Японії в Україні. По завершенню контракту вирішив залишитися , нині працює в інформаційному агентстві Укрінформ, а у вільний від роботи час перекладає для Ukraїner.
«Давно вважаю, що моя життєва місія — розповідати про Україну японцям. Пишу новини, та поза роботою розповідаю японській аудиторії про Україну практично щодня, торік навіть написав книжку про Україну японською. Але звісно, що одна людина має обмеження в такій діяльності. Тому для мене Ukraїner — один з ідеалів у цьому напрямку, бо вони роблять усе командою, та результати фантастичні. Процес волонтерства з Ukraїner дарує купу емоцій, які не отримую в інших місцях».
Серед волонтерів багато талановитої молоді. Студентка-журналістка Валя Половинка у свої 20 — авторка текстів Ukraїner:
«Для мене волонтерство — це про людей і про платформу, де можна реалізовувати ідеї разом, впроваджувати зміни в суспільстві. Я побачила, що тут є змінотворці і можливість створювати разом щось спільне, що провокуватиме зміни. Це підтримує мою проактивність, дає платформу для розвитку та нових знайомств. Тут є певне відчуття родини. А ще в Ukraїner я ціную те, що наші герої — це люди, про яких не говорять інші медіа, але вони горять ідеєю, і ми допомагаємо розповісти їхні історії світу».
Чи виключно волонтери створюють Ukraїner? Звісно, є люди,які працюють фултайм, і вони отримують зарплату. Однак теж називають себе волонтерами, адже зі слів Богдана Логвиненка, якби вони працювали на аналогічних посадах в комерційних проєктах, їхні гонорари були би в рази більшими.
За ці півроку і десятки знайомтв з волонтерами Ukraїner у мене виникла думка, що проєкт виглядає професійним не тільки через те, що до його створення долучаються люди з досвідом. Справа в тому, що кожен, хто в ньому бере участь, робить це від душі, викладаючись на максимум. Чому? Цінності, причетність до створення чогось важливого, відчуття власного внеску для добробуту суспільства і цілої країни — це мотивація сильніша, ніж гроші. І лиш той, хто пробував це на собі, зможе зрозуміти сенс цих рядків.
