В одному з дворів київської Воздвиженки є «Світло»: сучасна приватна бібліотека, де можна не тільки читати книжки, але й відвідати музей граблів, знайти серед них свої чи «залягти на дно» у справжній ванній, якщо часу на відвідування Брюгге немає.
Важлива особливість: вхід до «Світла» безкоштовний.
Чому доступ до знань має бути відкритим та до чого тут взагалі філантропія? Поговорили із співзасновником бібліотеки Олексієм Івановим.
Що таке «Cвітло»
Офіційно це — публічна приватна бібліотека, проте у реальності простір має набагато більше функцій: це швидше освітній проєкт з елементами соціального підприємництва, у якому людина може не тільки відпочити та почитати книжку, а ще й побачити сучасне мистецтво або відвідати захід (в цьому якраз і криється елемент соціального підприємництва, до якого ми повернемось пізніше).
Одне із завдань, яке ставить перед собою команда бібліотеки — щоб повертаючись сюди, людина кожен раз знаходила щось нове. У «Світлі» регулярно оновлюють не тільки фонд книг, але й мистецьку експозицію. Виставки заплановані на півроку вперед — наразі графік розписаний до травня 2022 року, незважаючи на те, що експозицію змінюють щотижня.
До речі, роботи у «Світлі» можуть абсолютно безкоштовно презентувати всі охочі художники. Майже. Олексій уточнює, що є один фільтр: «Ми маємо відчувати, що хтось щось створює для інших, а не для себе. Іноді ти дивишся на роботу і розумієш, що її створили, щоб показати себе. Ми — про те, коли людина намагається щось зробити для інших».
Простір має дуже особливу атмосферу. На вході гостей зустрічають «люди світла»: кожному, хто опинився тут вперше, вони проводять екскурсію. Нам пощастило: для нас «людиною світла» став сам Олексій Іванов.
«У нас була амбіція — створити місце, куди можна прийти, коли все дістало. Є багато місць, куди ви ходите поїсти або розважитись, проте інколи бувають ситуації, коли ти хочеш побути і один, і з книгою, і в тиші, і просто десь комфортно провести час. Тут величезна увага приділена тому, що має створити у вас враження — змусити усміхнутися, задуматись» — такими словами Олексій розпочинає зустріч у просторі.
Дати собі спокій
«Бібліотека — це не завжди тихо і нудно. Для людини дуже важливе середовище: чим вона себе оточує — так вона себе і почуває. Ми хотіли, щоб тут людина зайвий раз усміхнулася» — коментує Олексій.
Усміхатися у просторі дійсно є чому — наприклад, виставці граблів, які у всіх свої, але у той же час в кожного однакові:
«Граблі — це дуже важлива штука, вона означає, що ти ніколи не самотній у своїх проблемах. Саме тому ми створили «Музей граблів»: всі приходять, дивляться, і серед інших знаходять свою проблему. Зазвичай вона дуже загальна. Мені здається, що для людини дуже погано думати, ніби вона одинока у своїх проблемах, ось це якраз і вбиває мотивацію».
Так само у просторі працює стіна «Десять тисяч спроб» — вона нагадує, що інколи, щоб отримати результат, треба пройти крізь певну кількість невдач. Які, звичайно, траплялися і на шляху творців «Світла» — цей простір є вже другою приватною бібліотекою, яку вони створили.
Всі перші спроби
«Все почалося у найскладніший період життя. Я закрив компанію, якій було 7 років. У мене був певний капітал і не було жодних ідей. Тоді я просто запропонував Альоні (співзасновниця «Світла» Альона Іванова — ред.): «А давай відкриємо комерційну бібліотеку?». Їй ця ідея сподобалась. Нам було дуже цікаво, хоча ми не мали чіткого плану і навіть всіх грошей на ремонт. Ми просто так цим загорілись, що шукали всі можливості, щоб проєкт здійснився».
Так з’явилася перша в Україні комерційна бібліотека «BOtaN» — з безкоштовними читальними залами і можливістю купити абонемент, щоб брати книги додому.
«Всі малюють паралель: бібліотека дорівнює книжки, але книжковий магазин також дорівнює книжки. У бібліотеки трішки інша функція. Нам стало цікаво — чи можливо створити сучасну бібліотеку? І що таке взагалі сучасна бібліотека? І ось, починаючи з «BOtaN», ми висуваємо певні гіпотези та шукаємо відповіді, що повинна робити сучасна бібліотека» — розповідає Іванов.
«BOtaN» успішно існував чотири роки, а потім будівлю, у якій орендували приміщення, виставили на продаж, і засновники прийняли рішення закрити проєкт. Проте вже незабаром у Києві з’явилося «Світло» — нова спроба Олексія Іванова та Альони Іванової знайти рішення, щоб бібліотеки не відійшли в минуле.
«Це спроба озброїти знаннями, озброїти мотивацією через книгу. Сучасна бібліотека — це не архів знань, не просто дизайн чи середовище. Це мотивація. Бібліотека має мотивувати. Тому це місце сили».
Не ускладнювати
На питання, чому вхід до світла безкоштовний, Олексій відповідає просто: «Насправді шлях людини до бібліотеки й так занадто складний. Навіщо додавати перепону у вигляді грошей?».
У сучасному світі людина має доступ до різного виду розваг, тож бібліотека конкурує за увагу з кінотеатрами, торгівельними центрами, фестивалями. До того ж, хороша книга дорого коштує, і не кожен може дозволити собі постійно оновлювати власну бібліотеку, ще й виділяючи час на її формування та пошук важливих новинок. Ідея «Світла» полягає ще й в тому, щоб мінімізувати перешкоди між людиною та книгами.
За цим рішенням стоїть особиста історія:
«Майже кожен говорить, що у нього складне дитинство з дерев’яними іграшками, але місце, в якому я народився, і середовище, в якому я провів юність, — все це не передбачало будь-якого успіху. Те, яким було моє життя, і те, що в мене є зараз (назвемо це успіхом) — між цими точками стоїть тяга до знань. Я знаходив можливості для того, щоб ці знання отримувати. Для мене важливо, щоб будь-яка людина, яка не мириться з даністю свого життя і хоче отримати знання, мала для цього можливість. У нас дуже великий фонд сучасної нон-фікшн літератури, і якщо ти хочеш вивчати менеджмент, бізнес тощо, ти можеш просто прийти і це робити. Маючи в місті безкоштовне «Світло» з купою книг, будь-хто, хто каже, що в нього немає можливості — лукавить».
У «Світлі» понад 3 500 книг: класика, психологія, книги з історії, менеджменту, біографії, книги сучасних українських авторів — не знайти чогось по собі майже неможливо. Власну мотивацію утримувати приватну бібліотеку Олексій Іванов описує просто:
«Знаєте, це дуже цікаво — займатися таким проєктом. Складно, але дуже цікаво. Ти ніби вже дав певні можливості безкоштовно, але тобі ще й треба якось переконати людей використовувати ці можливості».
«Тень» народжує «Світло»
Оренда залу, ремонт, дизайн, книги, зарплатний фонд, побутові витрати тощо — приватна бібліотека потребує достатньо ресурсу.
Зважаючи на те, що вхід для відвідувачів безкоштовний, виникає логічне питання — звідки цей ресурс виникає?
«Я часто жартую, що не заробляю на бібліотеці, я заробляю на бібліотеку», — продовжує Олексій. «Світло» — не єдиний його проєкт, адже він займається підприємництвом понад 10 років.
Головна діяльність Олексія сьогодні — заснована ним творча група «Тень», українська компанія, що спеціалізується на створенні та керуванні творчими і медійними проєктами. Окрім «Світла» серед них: «Інші. Новий цирк», майстерня форми Gillia Project, медіа-проекти «Десять тисяч спроб» та «Акціонерви».
«На чому ми тільки в «Світлі» не заробляли. Є кейси, коли за допомогою власної системи ми консультували великі корпорації і створювали для них корпоративні бібліотеки. «Світло» — частина великої системи, частина компанії «Тень». Вся наша діяльність дозволяє цьому проєкту існувати».
По суті, цю модель також можна назвати соціальним підприємництвом: це бізнес, який має соціальну складову — безкоштовний читальний зал з дуже класною добіркою книг.
«Підприємець не отримує постійно гроші від своєї роботи. За допомогою власної діяльності ти можеш покращувати соціум, вирішувати певні питання, і це допомагає тобі самореалізовуватись. У моєму випадку самореалізація мене дуже мотивує, це надважлива частина мого життя».
Тож з визначенням «Світла» як соціального підприємництва Олексій частково погоджується і каже, що саме такий вид підприємницької діяльності перспективний і потрібний в Україні:«Круто буде, якщо підприємці шукатимуть проблеми і вирішуватимуть їх. Різноманітними способами: бібліотеками, музеями, просторами та навіть ресторанами. Величезна кількість ресторанів зараз додають соціальну складову – спасибі їм за це. Це круто, що підприємці беруть на себе відповідальність за певну проблему — це і є соціальне підприємництво».
«Я не люблю подорожувати, я люблю бібліотеку»
Знаходячись у «Світлі», важко не помітити, з якою увагою тут створена кожна деталь. Все продумано до дрібниць, і неозброєним оком видно, що проєкт створювали від душі. В розмові Олексій лише підтвердив це припущення:
«Величезна кількість людей ходить на роботу, яку не любить. Я створив собі місце, яке називаю улюбленою роботою. І коли у мене виникають труднощі з самоідентифікацією, можу просто прийти сюди, побачити, що це існує, подивитись на людей. Я отримую тут не менше, ніж ті, хто сюди приходить. Просто я це місце заснував. У нас є можливість забезпечувати роботу «Світла», користуватися ним і ми просто ділимося цим з іншими людьми. Ділитися — це нормально, так має бути. Не все в цьому світі треба комерціалізувати. Хтось займається автоспортом, хтось подорожує, а я не люблю подорожувати, я люблю бібліотеку. Це мій спосіб переключатися, це допомагає мені допомагати іншим».
Є і друга відповідь на питання, навіщо робити справу, яка не приносить надприбуток:
«Нещодавно я спілкувався з одним гостем, і він сказав, що в часи, коли йому хотілося читати і у нього не було можливості це робити, він приходив сюди. І от я знаю, що існує як мінімум одна людина, якій потрібно було «Світло», і я переконаний, таких людей багато. Доки я буду бачити в цьому сенс і мати змогу, «Світло» буде існувати незалежно від будь-яких бізнес-процесів».
