Про емоційне вигорання часто говорять, коли йдеться про роботу або волонтерство. Проте від такого стану не застраховані люди, які віддають багато сил та часу, турбуючись про близького, — наприклад, коли той має важку хворобу, психічне захворювання або деменцію.
Той, хто доглядає, опиняється в групі ризику. Це через постійний стрес від співчуття, пояснює психологиня-практик Тетяна Донцова. Чужі страждання спостерігати непросто, тому, опинившись у подібній ситуації, варто відразу подумати про профілактику емоційного вигорання.
Вигорання: як розпізнати симптоми
Важливо навчитися відокремлювати себе від наявної проблеми.
Емоційне вигорання має специфічні симптоми. Їх перелічує Тетяна Донцова:
«Це хронічна втома, апатія, безсоння, роздратованість, можливі нервові зриви або спалахи агресії. Також це зниження імунітету, часті застуди, проблеми з травленням. Людина може відчувати, що її внесок у допомогу іншому знецінюється, що ситуація не змінюється, що як не старайся — нічого не вийде. Через це людина, що доглядає, може відчувати провину».
Але водночас емоційне вигорання є таким собі захисним механізмом психіки, розповідає психологиня. Людині важко нести тягар проблем, тому вона вимикає емоції. На жаль, при цьому позитивні відчуття — здатність отримувати задоволення, радіти, цікавитися чимось — також нівелюються. Виникає ризик самому захворіти. А піклуватися про когось, коли сам нездоровий, коли не в ресурсі, — вкрай непросто.
Тому важливо навчитися відокремлювати себе від наявної проблеми, зауважує Тетяна Донцова. Можна провести аналогію: коли приходимо до лікаря, не хочемо, щоб він хворів разом із нами. Йдемо по його стійкість, компетентність, щоб допоміг нам впоратися. А піклувальник у певному сенсі також має почувати себе лікарем. Тож важливо вчасно поставити дистанцію і сказати собі: «Це я, а це — хвороба. Я допомагаю тим, чим можу. Роблю, що в моїх силах».
Не залишатися наодинці з проблемою
Людина, яка доглядає хворого, відчуває стрес та тривогу за близького. Психотерапевтка Вікторія Мельман розповідає, що поглибити емоційне вигорання може тяжкість та раптовість недуги, наявність депресивних станів та постійна втома. До того ж, людина, яка вигоріла, може відчувати себе самотньою, покинутою, їй може здаватися, що її ніхто не розуміє. Не слід залишатися сам на сам з проблемами.
«Більш тяжкі та тривалі хвороби за силою переживань можна прирівняти до почуття втрати. І перше, що потрібно, — це звернутися по допомогу. Родина і друзі можуть бути гарними помічниками. Важливо довіряти іншим, делегувати якусь частину догляду. Варто подивитися, хто з рідних може розрадити, з ким можна обговорити наболіле, хто може практично допомогти, побути з хворим», — розповідає Вікторія Мельман.
Варто придивитися до свого оточення та знайти того, з ким можна розважитися, посміятися, обговорити важливі питання. Щоб хтось міг нагадати: звичайне життя існує. Якщо людина чимало енергії віддає на турботу про свого родича, то підтримка інших важлива не тільки для неї, а й для самого хворого.
Краще просто бути поряд з близькою людиною та не давати непроханих, нетактовних порад.
Також важливо, щоб самі родичі чи друзі не були навзаєм токсичними один до одного. Щоб не виникало звинувачень або порожнього моралізаторства. Краще просто бути поряд з близькою людиною та не давати непроханих, нетактовних порад. А якщо вже й радити, то покладатися на власний досвід або принаймні використовувати конструкції «мені здається» або «я думаю» замість «ти мусиш».
Не забувайте дбати про себе
Також треба пильнувати, щоб не потрапити в співзалежні стосунки. Піклувальнику потрібно зберегти і повагу до хворої підопічної людини, й особисті межі. Як каже тренерка з комунікацій, психологиня Марина Кедрова, варто не забувати виділяти час для себе, не ізолюватися від світу разом із хворим, а надалі спілкуватися і розважатися з друзями, зберігати нормальні стосунки з родичами, вивчити прийоми самопідтримки та саморегуляції. І головне — не покладати всі обов’язки на одного опікуна.
Доглядальнику не варто забувати і про власне здоров’я: фізичні вправи, здорове харчування, повноцінний сон у цій ситуації напрочуд важливі. Звісно, необхідність дбати про хворого родича сильно впливає на ритм життя, але на цьому воно не закінчується. Людині важливо зберігати активність, займатися улюбленими заняттями, не відмовлятися від своїх мрій та цілей — попри всі труднощі.
