У Львові вперше іменною Стипендією відзначили тих, хто створює, розвиває та організовує культурні ініціативи у своїх містах, середовищах і спільнотах.
Відразу троє лавреатів отримали Стипендію імені Маркіяна Іващишина — знаного громадського та культурного діяча, співзасновника Мистецького об’єднання «Дзиґа», який пішов із життя два роки тому. Громадські організації, до створення та розвитку яких він свого часу долучився, ініціювали заснування іменної Стипендії.
Фонд у розмірі понад 100 тисяч гривень між собою розділили троє представників: перформер, куратор і культурний менеджер із міста Дрогобич Олександр Максимов (розмір стипендії 64 050 грн), мешканка столиці, журналістка, співзасновниця й головна редакторка «Тиктор медіа» Мар’яна Хемій (розмір стипендії 14 000 грн), проєктна менеджерка в сфері культури Олена Кухар (розмір стипендії 37 920 грн) із Києва.
Стипендіальний фонд організатори зібрали з благодійних внесків культурних та громадських діячів, представників бізнесу і друзів Маркіяна Іващишина. Про те, чи важко було знайти необхідну суму, навіщо формувати культурну екосистему, скільки охочих подалося на Стипендію та чому переможці можуть використати кошти виключно як інвестицію у власний розвиток, — говоримо з головою Капітули Стипендії Євгенією Нестерович.
Ідея проєкту, що вирувала в середовищі
За свого життя громадський діяч та підприємець Маркіян Іващишин допоміг чималій кількості митців, які лише починали свою кар’єру. Він був організатором культового фестивалю «Вивих», який двічі відбувся у Львові в 90-х, продюсував гурт «Мертвий півень», ранні проєкти «Океану Ельзи» й Руслани, заснував фестивалі «Флюгери Львова», «Jazz Bez» та інші. Маркіян Іващишин був тією людиною, яка постійно шукала ресурси та фінанси для створення своїх ініціатив та підтримки конкретних людей.
Цією думкою надихнулися й ініціатори його іменної Стипендії Григорій Семенчук та Євгенія Нестерович.
«Ідея вирувала в середовищі, відколи Марека не стало, — ділиться культменеджерка. — Було бажання і потреба зробити щось в пам’ять про нього. І для мене, і для Семенчука, і для багатьох інших Маркіян був тією людиною, яка в них повірила — він брав на роботу «трохи на виріст», підтримував божевільні проєкти. У цьому і був великий кайф — давати кредит довіри й шанс зробити наступний крок. Спочатку в нас була амбітна ідея — створити фундацію, яка би могла підтримувати не лише окремих людей, але й проєкти. Водночас ми були і є свідомі того, що це інший порядок сум, і наразі інституційної спроможності в нашої громадської організації «Мистецька рада «Діалог» на це не вистачить. Тому Григорій Семенчук запропонував почати з малого, і наші партнери підтримали цю ідею».
Головна ідея Стипендії — підтримати молодих та ініціативних, які спрямовують основну частину ресурсів у свої проєкти та організації, і лише потім шукають можливостей підсилити власні навички й знання з різних сфер діяльності — від мистецтва до бізнесу.
«Інвестувати в освіту людей — це один із найефективніших способів, — говорить Євгенія. — Ми бачимо, що більшість із тих, хто працює у сфері культури — самоуки, які всього навчилися на практиці, й тепер часто відчувають певні прогалини у знаннях.
До того ж, реальність сьогодні змінюється дуже швидко. За останні два роки багато з нас навчились монтувати, робити подкасти, працювати з діджитал-маркетингом. Культурний менеджер — це часто і швець, і жнець, і на дуді грець, тому ти мусиш все швидко освоювати».
Здебільшого люди роблять це або самотужки, або на безкоштовних онлайн-курсах. Мало хто може дозволити собі виділити пів року чи й більше на навчання.
«Це теж було нашої ідеєю, — додає Євгенія, — дати можливість цим людям зробити левел-ап, щоб вони потім могли створювати культурні проєкти, краще знаходити гроші для своїх ідей, інвестувати в ініціативи — те, на що в них ніколи не вистачає часу, грошей і ресурсів».
Навички, яких бракує сучасним культурним менеджерам
На отримання стипендії подали 40 анкет від 39 заявників. Із них 11 — з Києва, 6 — зі Львова, також були представники з Ужгорода, Коломиї, Дніпра, Харкова, Чернігова, Сєвєродонецька та інших міст. 10 із них організатори відсіяли через нерелевантність: люди просили гроші на проєкти, а не на власне навчання, або ж на навчання за кордоном (положення Стипендії не передбачало таких грантів).
«Із тих заявок, що стосувалися освіти, досить багато було спрямовано на конкретні навички, — говорить Євгенія. — Помітно, що людина давно працює в своїй сфері й розуміє, що їй потрібно — діджитал-маркетинг, сторітелінг тощо. Досить багато заявок були пов’язані з необхідністю вивчення іноземних мов (польської, англійської, фінської)».
Для українського культурного менеджера після певного рівня проєктів найкращий варіант підвищення кваліфікацій — стажування в більшого масштабу інституціях: міжнародних або загальнонаціонального рівня. Так сталося і з одним зі стипендіатів — Олександром Максимовим, який робить у Дрогобичі фестиваль Бруно Шульца, Jazz Bez тощо. Для нього підвищення кваліфікації — спроба себе в більшій інституції.
«Ми будемо думати про те, як налагодити подібні стажування як частину заявки, — додає Євгенія. — Вже говорили про це з «Мистецьким Арсеналом», Jam Factory Art Center. Останні якраз і стали партнером Стипендії цього року і візьмуть Олександра Максимова на стажування.
Критерії, за якими відбирали переможців
При розгляді заявок члени Капітули передусім орієнтувалися на те, наскільки ефективним буде це вкладення коштів, аналізували сферу діяльності стипендіатів і що вже зроблено в напрямку до мети. Також вони зважали на унікальність сфери, в якій працюють потенційні стипендіати. В останню чергу звертали увагу на суму, яку просили заявники.
«Тішуся, що в нас Капітулі є люди з різних середовищ, — розповідає Євгенія. — Художник-перформер Володимир Топій, підприємець, один із наших меценатів Тарас Добрянський, менеджерка з величезним досвідом Ліда Савченко-Дуда, а також — син Маркіяна Остап Іващишин. Він наразі студент, який репрезентує новий погляд на згадані сфери. Нам було також важливо оцінити ці галузі з погляду їхньої затребуваності в майбутньому».
Хто став меценатом проєкту?
Стипендіальний фонд розміром 165 тисяч гривень зібраний на основі благодійних внесків бізнесменів, митців, культурних діячів. У більшості випадків їх мотивувала особиста залученість до середовища «Дзиґи».
«Там можна знайти частину людей із творчої тусовки, — говорить Євгенія, — які робили невеличкі внески, але їм було важливо долучитися символічно. Були меценати з більшими сумами — представники львівського бізнесу, які знали Марека та його проєкти і розуміють, для чого це потрібно. У такий спосіб відбувається формування екосистеми. Гроші, які були вкладені в цей фонд, практично без втрат переходять у вкладення в компетенції людей, які для цього ж середовища створюють потім додану вартість у вигляді культурних і медіапроєктів, займаються налагодженням процесів».
На що витратять стипендію переможці?
Проєктна менеджерка Олена Кухар зізнається: десь рік тому усвідомила,що кваліфікації та навички, які вона найчастіше застосовує в професійному житті, мають конкретну назву — медіація. В Україні діє центр медіації (УЦМ), який може допомогти трансформувати її інтуїтивні знання у раціональний відпрацьований досвід, дати структуру і каркас.
«Програма, на яку я хотіла податися, — говорить Олена, — була надто дорогою. Я працюю в державному секторі і є соло-мамою. Тож почала шукати шляхи, щоб не влізати в кредити».
На думку Олени, культура в Україні звикла виживати всупереч реаліям, тому ініціатива, яка виникла, аби підтримати персональний розвиток діячів цієї сфери, — «це без перебільшення ковток свіжого повітря».
Її підтримує ще одна переможниця — Мар’яна Хемій. Свою стипендію вона використає на проходження двомісячного навчання в онлайн-інституті Projector на курсі Brand Strategy. Стипендія, на її переконання, — це якісний вклад у розвиток проєктів, можливість отримати професійні знання, та насамперед — відчуття підтримки фахової спільноти, віри у те, над чим ти працюєш.
«Коли я подавалася із проєктом «Тиктор медіа», — додає Мар’яна, — сайт видання працював лише два місяці, ми ще не встигли охопити велику аудиторію, і те, що його ідею на старті відзначили престижною нагородою, окрилює і додає сил. Працюючи тривалий час на волонтерських засадах, важливо отримувати належну підтримку, щоб не покинути все, зневірившись, на середині шляху».
Отримання стипендії стало великою несподіванкою й водночас потужною мотивацією для куратора й перформера Олександра Максимова. У своїй стипендійній заявці він написав, що хотів би стажуватись в одній з культурних інституцій України.
«Капітула вирішила, що це буде львівська Jam Factory Art Center, — говорить Олександр, — і вважаю, що це дуже круто, з огляду на те, як зараз еволюціонує цей культурний центр».
На його думку, подібна Стипендія потрібна найперше для того, щоб продовжувати розвивати незалежний культурний сектор країни, спільно створювати нові проєкти.
«А також — навчати нових, молодих та амбітних, — додає стипендіат, — і робити все для того, щоб культура в Україні звучала не лише в нашому, але і у світовому контексті».
Наразі триває збір коштів на наступний рік Стипендії і долучитися до цієї ініціативи може кожен охочий. «Наступного року ми будемо працювати з розширенням мережі меценатів, — говорить голова Капітули Стипендії Євгенія Нестерович. — Ми запрошували меценатів на нагородження під час міжнародного фестивалю «Jazz Bez», який заснував Маркіян 21 рік тому, і будемо для них робити події також наступного року. Для нас важливо сформувати екосистему, щоб і стипендіати, і меценати, і ті, кому ця ідея подобається, зустрічалися, обмінювались інформацією і це формувало стабільну тусовку людей, які розуміють доцільність цієї історії про взаємну підтримку». Така собі «мистецька партизанка», що допоможе впроваджувати зміни у суспільстві через культуру й мистецтво.
