Вже півтора роки в Україні діє ініціатива, що має на меті привернути увагу до людей поважного віку, допомогти в організації добробуту та дозвілля жінок на пенсії, а також створити робочі місця у селах — «Моїм.Рідним».
Назва проєкту зародилася з ситуації, що знайома багатьом, коли бабуся, яка передає торбинку зі смаколиками, на запитання: «Кому це?», щиро усміхаючись куточками зморшкуватих очей, відповідає: «Моїм. Рідним».
На сторінці проєкту в Instagram можна знайти вироби для домашнього затишку від жінок старшого віку із сіл Сумщини (свічки, шкарпетки, рушники тощо), а також історії з життя самотніх бабусь. Частина коштів, яку ініціатори проєкту отримують за вироби, йде на потреби людей старшого віку — розчищення снігу, скошування трави, купівлю теплого взуття, передплату газет тощо.
Про можливості для жінок, творчу самореалізацію та відчуття потрібності, якого часто бракує самотнім бабусям із маленьких сіл та хуторів, екологічність та естетику українського села говоримо із засновницею соціального підприємства «Моїм.Рідним» Кірою Охріменко.
Соціальне підприємство, що виникло з почуття вдячності
Проєкт з’явився з почуття вдячності до бабусь, які зробили неоціненний внесок у виховання молодого покоління, але в силу різних обставин залишилися самотніми. Засновниця соціального підприємства «Моїм.Рідним» Кіра Охріменко вказує на чутливе ставлення до соціальних проблем у суспільстві та наголошує, що подібна тема часто залишається «в тіні».
Вийшовши на пенсію, літні люди в Україні опиняються за бортом суспільного життя.
«Вони дуже сумують за постійним спілкуванням, онуками та рідними, відчуттям потрібності, — запевняє Кіра. — У кожного з нас є бабусі, і в більшості з них сенс життя у «срібному» віці полягає в очікуванні близьких, адже з їхнім приїздом вони отримують найбільший емоційний заряд, якого так бракує в буденності».
Соціальний проєкт «Моїм.Рідним» створює можливості для таких жінок.
«Залученість до співпраці приносить їм творчу самореалізацію, задоволення від спілкування з колегами, приналежність до спільноти. Вони роблять те, до чого мають надзвичайний хист, а також відчувають потрібність для світу», — додає організаторка.
Більше, ніж просто речі
Окрім маркетплейсу для виробів жінок, проєкт виконує просвітницьку та культурну функції.
«Наша мета, — зауважує Кіра Охріменко, — привернути увагу до географічно ізольованих, але талановитих людей, які мають бажання творити й потребують нашої підтримки. Можливо, хтось, побачивши наші дописи, зверне увагу на самотню бабусю по сусідству та буде час від часу проявляти увагу до неї. Іноді просто надісланий лист чи улюблений смаколик стає неочікуваною приємністю для тих, хто цього потребує».
Засновниця ініціативи розповідає про одну з учасниць — бабусю, яка втратила дітей та не має близьких і рідних.
«Для неї, як ні для кого іншого, — говорить Кіра, — важливе «Добрий день! Як почуваєте себе?». Вона з трепетом приймає вітальні листівки. Жінка найменше інтегрована у проєкт через те, що не захоплюється в’язанням, шиттям чи вишивкою, але любить природу та лікарські трави. Це не заважає нам підтримувати її не менше, а почасти і більше, ніж інших учасниць».
Жінки, що задіяні в проєкті
Наразі з «Моїми. Рідними» працює п’ятеро бабусь. Кіра Охріменко зазначає, що спеціально їх не шукали. Все розпочалося з її рідної бабусі, а згодом долучилися односельчанки та знайомі. Коли жінки дізнавалися про таку можливість, то спершу не вірили в успіх. Проте досвід показує протилежне.
Учасниці дуже щасливі з наявності замовлень і радо йдуть на експерименти. Організатори, зі свого боку, дбають про комфорт жінок.
«Іноді замовлення великі, термінові чи індивідуальні, — говорить Кіра. — Ми завжди створюємо все у співпраці. Як молодь оцінюємо тренди, попит на певне оформлення тощо. Разом розробляємо дизайн і пропрацьовуємо перші примірники. На цьому етапі виявляємо «слабкі» місця виробу чи якісь неузгодженості. Трапляється, що бабусі самі ініціюють якийсь дизайн, і з часом це стає нашим топ-продажів, як сталося цієї зими з в’язаними шкарпетками. Якщо це кастомізоване замовлення, уточнюємо з клієнтом, як оптимізувати виріб. Якщо це наша ідея від початку до кінця, пропрацьовуємо доти, поки не вийде бездоганно».
Хорошого результату досягають не відразу. Кіра розповідає, що були випадки, коли вони довго не могли визначитися з ідеальною довжиною шкарпеток, робити їх із заворотом чи без. На використання свічок, які виготовляють бабусі, впливає товщина гніту, їх діаметр і висота. Все це потребує детального контролю щодо розмірів і рецептури виробів — чи то аромасаше, чи фруктовки.
«Моїм. Рідним»— це про досягнення соціальних цілей
Люди, що задіяні в проєкті, — волонтери, які, крім основної роботи, займаються благодійністю. За словами Кіри Охріменко, у волонтерстві «на довгий забіг» складніше, ніж коли мова йде про короткострокові проєкти.
«І будьмо відвертими, — додає вона, — люди вигорають. Не швидко, але з часом це все одно стається. Тому ми завжди у пошуку зацікавлених осіб, які можуть присвятити цьому час та навички, а натомість отримають досвід та можливість прокачати свої компетенції».
Так, наразі ініціатива шукає психолога чи арт-терапевта, який би міг проводити дистанційні заняття з жінками. Також вони б радо співпрацювали з ілюстратором, який міг би оформлювати деякі анонси та листівки для проєкту.
Засновниця стверджує, що цей проєкт — не про бізнес, а про досягнення соціальних цілей.
«У вартість кожного виробу закладена певна сума, яка допомагає їх реалізовувати, — говорить засновниця. — Наприклад, розчищення снігу в дворах бабусь, скошування трави, закупівля льодоходів, теплого взуття, передплата газет, організація зустрічей самотніх людей для спілкування». Більшість цього вже було досягнуто під час першого року існування проєкту.
Завдяки ініціативі зміщено фокус уваги бабусь: замість концентрації на хворобах, вони розповідають про свої ідеї та пропозиції, уточнюють розміри, прагнуть дотримуватися дедлайнів.
Так, одна з учасниць вирощує лаванду, інша — вишиває. «А ми, своєю чергою, — говорить Кіра, — організовуємо перевезення матеріалу для фасування та заготовки на пошиття до третьої бабусі, яка і зробить фінальний виріб — естетичне аромасаше з лавандою». У такий спосіб організатори створили хоч і невелику, проте мережу. У налагодженні цієї творчої спільноти якраз і є соціальна роль проєкту.
Вироби та пакування — з екологічних матеріалів
Продукція проєкту виготовлена з екологічних речовин і пропагує екосвідомість (ті ж фруктовки, які люди можуть використовувати для покупок, зменшують кількість поліетиленових пакетів). Такої позиції «Моїм. Рідним» дотримуються з самого початку — і в матеріалах, і в деяких виробах, і в упакуванні.
«Ті ж фруктовки вироблені з натурального льону, — говорить Кіра Охріменко, — свічки — з натурального воску. Ми не виробляємо їх із парафіну, бо він виділяє шкідливі речовини під час горіння. Для аромасаше використовуємо натуральний віск та якісні ефірні олії. Упаковуємо все це у коробки за допомогою екоскотчу. На пошті часто доводилося сваритися, адже співробітники хочуть покласти це у додатковий пластиковий пакет. Коли кажемо, що не потрібно, з подивом дивляться і додають: «Так він же безкоштовний!». У відділеннях, де найчастіше відправляємо, нас уже знають і не упаковують додатково».
За півтора року існування проєкту продукцію замовляли з різних українських міст, проте найчастіше — з Києва, Львова, Харкова, Одеси та Івано-Франківська. Також вироби відправляли до Франції й Хорватії.
«Моїм. Рідним» розповідає українцям про маленькі містечка й села
Як відгукуються підписники, сторінка проєкту в Instagram закохує в простоту, «непричесаність» та естетику українського села.
«Всі наші бабусі з сіл, — говорить Кіра, — а дехто навіть проживає на хуторі. Але, коли запитати, чи мріють вони переїхати до міста, завжди почуєш «ні». Ці жінки обожнюють працювати на землі, ходити до лісу (влітку за лікувальними травами, восени — за грибами), милуватися природою. Велику роль відіграє сусідство і взаємопідтримка. Особливо там, де населення — кілька десятків осіб. Життя там тече зовсім інакше».
Серед контенту сторінки чимало фото з «експедицій» до села, які користуються найбільшою популярністю аудиторії. Під час таких поїздок організатори привозять бабусям матеріали зі столиці, яких немає у районному центрі (пряжу, віск, вощину, льон) та забирають готові вироби для свого міні-складу. «Більше вподобань та коментарів збирають хіба що бабусі, коли виходять в ефір, — говорить Кіра. — Але, як правило, вони до цього неохочі. Тому ми намагаємося знайти баланс, але не примушуємо учасниць фотографуватися».
«Є люди, яким потрібна допомога, і є ті, хто хоче допомагати»
Кіра Охріменко ділиться спостереженням, що зараз більшість успішних компаній намагаються слідувати стратегії ООН «17 цілей сталого розвитку» та впроваджувати ініціативи, щоб бізнеси ставали якомога стійкішими. «У бізнес-середовищі турбуються про те, щоб, наприклад, віддавати якусь частку доходів на благодійність, — говорить Кіра, — чи працевлаштовувати певну категорію населення. Це свідчить про те, що людям не байдуже. І бізнесу теж».
Звісно, соціальне підприємництво відрізняється кількістю і якістю допомоги певним категоріям. Це постійна підтримка — не раз на рік чи лише на свята. «Тому залишається вірити, — додає засновниця проєкту, — що у майбутньому кількість соціальних підприємств в Україні буде лише зростати. У нас для цього є величезний потенціал: є люди, яким потрібна допомога, і є ті, хто хоче допомагати».
З іншого боку, Кіра Охріменко зауважує, що найбільшим викликом у їхній діяльності є те, що в Україні немає такого поняття, як соціальне підприємництво.
«У своєму середовищі ми розуміємо, — додає організаторка, — що за всіма параметрами воно таким є. Але, на відміну від європейських країн, у законодавстві такий статус не врегульовано».
Та, попри виклики в роботі, організатори «Моїм.Рідним» не планують зупинятися. В майбутньому вони хочуть зайнятися організацією сільських свят та залучити психологів, які би працювали з їхніми підопічними.
«Як відомо, — додає Кіра, — найбільшим каталізатором всіх хвороб літніх людей є відчуття самотності, помножене на втрату близьких, переїзд дітей до інших міст чи країн, географічна ізоляція сіл, неможливість реалізувати свій творчий потенціал».
І подолати хоча б останнє на своєму регіональному рівні проєкт вже допомагає.
