Креативні українці розповідають, що мотивувало їх створювати творчі проєкти на користь фондів.
Сергій Майдуков і його студенти
Кейс: постери для «Агентів крові»
Олена Балбек, яка заснувала ініціативу «Агенти Крові» — одна з найпотужніших людей, яких я знаю, і, крім того, моя гарна приятелька, чим я пишаюсь. Минулого року я проводив воркшоп для українських ілюстраторів, в ході якого ми створювали обкладинки в стилі видань The New Yorker і The Parisianer, але для альтернативного журналу The Kyivite на тему карантину в місті. Олені сподобалось, що в нас зі студентами вийшло в результаті, і вона запропонувала зробити такий самий воркшоп — тільки з постерами та про донорство.
По гарячих слідах я запросив усіх учасників свого воркшопу й ми взялися до діла. Здається, від першого листа до останнього коментаря не пройшло і 5 днів.
Я нічого не відчуваю, коли допомагаю іншим. В тому сенсі, що це для мене природно, як випити води. Мені здається, важливо підтримувати людей — я це роблю тому, що хочу еволюціонувати як особистість.
Катерина Бабкіна, письменниця
Кейс: книжка «Шапочка і кит», кожні 5 гривень з продажу якої перераховувалися в фонд «Таблеточки»
Основна функція книжки «Шапочка і кит» — не тільки зібрати гроші для фонду, а й привернути увагу людей до дитячого раку. Зокрема до того, що таким дітям і їхнім сім’ям потрібна допомога, яка полягає не виключно в купівлі медикаментів і забезпечені лікування.
Є такий стереотип, що коли у людини серйозне захворювання, її життя стає на паузу. Але у дитини все ще є свої радості, сподівання, обов’язки, розчарування, плани, розваги, чудеса, біди тощо. У неї продовжується життя — так має бути. Адже тільки з життя ми беремо сили за нього ж боротися. Тому мені важливо було написати книжку, в якій у хлопчика рак і крім нього є свій денний розпорядок. А потім з’явилася ідея з кожного проданого екземпляру 5 гривень віддавати у фонд — ми обкатали її на книжці «Гарбузовий рік».
Необов’язково жертвувати гроші, щоб допомогти. Я написала книгу й завдяки їй надихнула людей — вони почали робити тату, пекти пряники з малюнками з книжки, в’язати шапочки тощо. І під егідою «Шапочки і кита» інші почали теж збирати кошти для «Таблеточок» у свій спосіб. Ми можемо допомагати, віддаючи свої енергію, сили, ідеї, час, руки, можливість висловитись і можливість вислухати. Але можемо дати й гроші. Все це потрібно та працює однаково добре.
Підтримувати людей, які поруч, це must для мене, а не щось екстраординарне. Якщо ти хочеш жити в кращому світі, то маєш брати простір навколо себе, і робити його кращим настільки, наскільки можеш.
Дар’я Криж, татуювальниця
Кейс: Добрі татуювання, гроші з яких перераховувалися до фонду «Таблеточки»
З часом я усвідомила, що розвивати кар’єру — для мене вже замало, прийшла потреба в суспільній користі. Тому коли моя знайома письменниця Катерина Бабкіна написала книгу «Шапочка і Кіт» про хлопчика з лейкемією, я подумала про те, що за допомогою свого інструменту — тату-машинки, — теж можу взяти участь у зборі коштів для «Таблеточок». Ідея полягала в тому, щоб робити татуювання за мотивами ілюстрацій книги, які створила Юлія Піліпчатіна.
Першу тату з китом зробила директорка «Таблеточек» Іра Литовченко, потім цю естафету підхопили інші. Найсильнішим спогадом про цю акцію для мене є сеанс з Танєю, якій була присвячена ця книжка і яка на той момент вже перемогла рак.
Я вирішила працювати далі й спочатку просто віддавала 50% від своєї роботи в фонд «Таблеточки». Потім «Кураж Базар» запросив мене працювати татуювальницею на фестивалі — всі гроші, за винятком витрат на транспорт та розхідний матеріал, я передавала в фонд. Створила кампанію на платформі «Таблеточок» і за кілька років зібрала близько 35 тис. грн.
Бути добрим — це вибір кожного. Бути свідомим стосовно своїх сил і направляти їх в правильне русло — це суперсила. Підтримувати інших в біді — це те, що робить нас людьми. Неважливо, що саме ти робиш добре. Важливо, що це уміння може бути цінним для інших. Ідея одна — допомагати. І вона важливіша за все інше.
