Бюрократія ніколи не буває приємною — але особливо вона шкідлива для науковців, які намагаються дослідити незрозумілу і невивчену хворобу на початку глобальної пандемії. З такою проблемою стикнулися топові американські науковці у лютому-березні 2020 року. Сполучені Штати є світовим лідером у наукових дослідженнях, але урядові установи і найбільші дослідницькі інституції були занадто неповороткими для того, щоб перенаправити бюджети на вивчення коронавірусу і оперативно надіслати необхідне фінансування науковцям.
Допомогти подолати цю проблему взялися благодійники. Ініціатива Fast Grants зібрала понад $50 мільйонів за 2020 рік і надала близько 260 грантів. У першому раунді рішення про фінансування приймалося не пізніше, ніж за дві доби.
Результат — Fast Grants допомогли з’явитися ініціативам, які уже напряму допомагають тисячам людей, а також підтримали довготермінові дослідження, які дозволять боротися з майбутніми пандеміями.
Витоки Fast Grants
У 2018 році дослідницька організація Mercatus Center, яка є частиною Університету Джорджа Мейсона у Вірджинії, на чолі з економістом Тайлером Ковеном запустила проєкт Emergent Ventures. Її місією є «дати поштовх ризикованим ідеям із великим потенціалом» через швидкий короткотерміновий грант для інтенсивного розвитку проєкту, корисного для суспільства.
У березні 2020 року країни Заходу остаточно зрозуміли, що їх не омине пандемія — і світ почав входити у перший локдаун. Тоді команда Emergent Ventures зв’язалася з низкою топових науковців і зрозуміла, що вони не мають швидкого доступу до фінансування наукових проєктів для дослідження коронавірусу.
Найбільшим донором для наукових проєктів у США є урядова організація Національний інститут охорони здоров’я. Однак процедура розгляду грантової заявки на фінансування проєкту там складна і довга — увесь процес може зайняти шість місяців або й більше. Попри надзвичайну ситуацію, на початку пандемії його не скорочували. Найкращі університети на кшталт Стенфорду чи MIT також не могли швидко перенаправити свої ресурси на дослідження теми пандемії.
Це надихнуло заснувати Fast Grants. Ініціативу створили у квітні 2020 року на основі інфраструктури Emergent Ventures і під керівництвом Ковена. Початкову фінансову підтримку надав засновник фінансового стартапу Stripe Патрік Коллісон та його брат Джон; згодом програмі пожертвували гроші низка відомих мільярдерів — зокрема Ілон Маск, співзасновник LinkedIn Рід Гоффман, Джек Дорсі та Ініціатива Чан-Цукерберга.
Філософія оперативності
Неочікувано для себе Fast Grants отримали чотири тисячі серйозних заявок за тиждень. Загалом заявки перевіряло близько 20 експертів. Кожну конкретну переглядало три людини (на відміну від 10-20 людей, як це буває в урядових установах).
Заповнення заявки займало у науковця 30 хвилин, а рішення у першому раунді приймалися за 48 годин (у другому раунді влітку 2020 року це вікно продовжили до 14 днів).
На відміну від урядового фінансування, Fast Grants не накладала суворих вимог щодо формату звітності. Науковцям було достатньо надсилати оновлення про прогрес проєкту розміром з один абзац раз на місяць.
Як пишуть у статті про Fast Grants Ковен, Коллісон та науковець Патрік Хсу, «базовим для нас став принцип “давайте це зробимо”, і значною мірою ми хвилювалися не за те, щоб не виглядати безглуздо, а за те, щоб не пропустити можливість підтримати важливу роботу».
Іншими словами, засновники програми не боялися надати фінансову підтримку якійсь кількості заявок, які не дадуть корисного результату — це була «плата» за оперативність, яка дозволила з’явитися на світ важливим проєктам.
Результати ініціативи
За 2020 рік Fast Grants підтримали понад 260 проєктів. Наслідок деяких буде зрозумілий у більш далекому майбутньому, але інші помітні вже зараз. Можливо, найвідоміший проєкт — SalivaDirect, що дозволяє швидко та більш дешево зробити тестування на COVID-19.
Також Ковен, Коллісон та Хсу підтримують:
- клінічні дослідження ліків від COVID-19;
- дослідження відмінностей впливу хвороби на людей залежно від генетичних факторів;
- вивчення «затяжного ковіду»;
- відстеження поширення штамів вірусу.
Деякі з грантів призначені на довготермінові дослідження, які потенційно можуть принести користь у більш далекому майбутньому, що важливо для боротьби з наступними пандеміями — це, наприклад, робота над потенційною вакциною від різних коронавірусів.
Опитування отримувачів Fast Grants показує: майже дві третини респондентів упевнені, що їхні проєкти не втілилися би в життя без «швидкого гранту» (а навіть якби втілилися, підтримка Fast Grants допомогла виграти цінний час).
Висновки для моделі фінансування науки
Засновники Fast Grants впевнені: їхній досвід вказує на те, що потрібно шукати ширші рішення проблеми фінансування наукових досліджень. Згідно з даними їхнього опитування, 57% респондентів — висококваліфікованих науковців — витрачають більше чверті робочого часу на грантові заявки.
Ковен, Коллісон і Хсу скаржаться, що «ми [як суспільство] витрачаємо дуже багато ресурсів на тренування науковців, які потім змушені витрачати значну частину свого часу, шукаючи милостиню, — замість того, щоб фокусуватися на дослідженнях».
Приклад Fast Grants демонструє, як філантропічні ініціативи можуть бути корисними там, де не справляються уряди навіть розвинутих держав.
В урядових організацій за замовчуванням вище неприйняття ризику: державні органи відповідають за фінансування перед платниками податків та залежать від громадської думки, тому модель «високий ризик — висока нагорода» їм підходить менше. Благодійники можуть бути значно більш гнучкими — і приходити на допомогу в час надзвичайної ситуації.
