• Про Zagoriy Foundation
  • Спецпроєкти
  • Новини благодійності
  • Велика історія
  • Головна
Головна / Велика історія / Донори кісткового мозку: як прості дії рятують життя

Донори кісткового мозку: як прості дії рятують життя

Фото: Depositphotos 

Трансплантація кісткового мозку допомагає лікувати онкохворих. Здавалося би — нескладне переливання крові здатне зупинити розвиток смертельної хвороби. Але як це працює насправді?

Кістковий мозок — це найважливіший орган кровотворної системи. Його функція — створення нових клітин крові замість тих, що гинуть і відмирають. У онкохворого, умовно кажучи, цей орган «поламаний», і «відремонтувати» його може трансплантація. При цьому неповноцінні стовбурові клітини пацієнта замінюються здоровими. Процес лікування тривалий і дорогий. Часто донором стовбурових клітин може бути сам пацієнт, але трапляється, що потрібна інша людина, і тоді найголовніше знайти того, хто зможе поділитися своїми «деталями».

Перша неродинна трансплантація

У квітні 2020-го року першою людиною в Україні, якій пересадили кістковий мозок від неродинного донора, став однорічний хлопчик Назар. 

Раніше це було неможливо, адже пересадку у нашій країні робили тільки від родичів. Якщо стовбурові клітини членів сім’ї не підходили — трансплантацію необхідно було робити за кордоном. Для будь-якої сім’ї це величезні кошти.

Для успішної трансплантації важливо, щоб клітини донора відповідали стовбуровим клітинам пацієнта. Тому спочатку шукають донора у сім’ї пацієнта. На жаль, у 75% випадках не знаходять, і після цього потрібно шукати неродинного донора в реєстрах донорів гемопоетичних стовбурових клітин. 

Фото: Depositphotos

У світовому реєстрі є понад 32 мільйони потенційних донорів, але навіть серед цієї кількості не завжди вдається знайти відповідного — для 25% пацієнтів не знаходять донора і там.

Напередодні, у 2019-му, до законодавства внесли відповідні зміни, що зробили можливою пересадку від донорів зі світового реєстру. 

Стовбуровими клітинами із маленьким Назаром поділився девятнадцятирічний хлопець із Німеччини. Після операції кістковий мозок прижився, і тепер раз на місяць хлопчик проходить плановий візит та здає аналізи.

Станом на сьогодні в Україні виконано десять трансплантацій від неродинного донора. В усіх пацієнтів новий кістковий мозок прижився успішно. На жаль, один пацієнт не справився із супутніми захворюваннями. Усі донори були з-за кордону.

Український реєстр донорів кісткового мозку

Зміни для українських онкохворих стали можливими завдяки спільній роботі «Охматдиту», поправкам у законодавстві, небайдужим у МОЗ та благодійному фонду «Український реєстр донорів кісткового мозку», який створив стоматолог із Тернополя Роман Куць.

Фонд працює від 2018-го року і зараз співпрацює з лабораторією найбільшого німецького реєстру донорів кісткового мозку — DKMS Life Science Lab GmbH. Ця співпраця дозволяє проводити аналіз ДНК за всіма світовими стандартами. Роман Куць заснував фонд тоді, коли трансплантація потрібна була його дружині Юлії. Вона отримала клітини від свого брата.

«Ми використовуємо лабораторію у Німеччині для визначення параметрів кожного потенційного донора — HLA-типування. Далі ці дані зберігаються у нашій системі, де ми проводимо пошук відносно даних пацієнта. Реєстр проводить пошук у своїй базі і у світовій, чи є пацієнту відповідний донор.  Реєстр визначає, хто кому підходить», — розповідає Куць.

Днями фонд пройшов авторизацію на отримання донорських клітин із Сполучених Штатів Америки, і тепер Україна може отримувати американські трансплантати, а донори з Америки зможуть рятувати українців.

Нині у реєстрі донорів трохи більше 4,1 тисячі. Зважаючи на кількість населення України, це число може значно зрости.

Приєднатися до реєстру. Історії донорів

Інформація про можливість доєднатися до реєстру стрімко поширюється у соціальних мережах разом зі спростуванням міфів про те, що це небезпечно чи надто болюче. 

Насправді ж процедура дуже проста — важливо просто виділити кілька хвилин свого часу. Долучитися до реєстру — це проявити готовність стати донором. Не обов’язково, що клітини зареєстрованого підійдуть хоч комусь із пацієнтів у всьому світі. Однак чим більший реєстр, тим вища ймовірність, що потрібного донора знайдуть. До прикладу, нині вже півтора роки шукає свого донора трирічний Владик, який весь цей час отримує підтримуючу терапію. 

Процедура доєднання до реєстру не складна. Спочатку потрібно зареєструватися на сайті фонду «Український реєстр донорів кісткового мозку», отримати тест-набір зі спеціальними паличками, якими необхідно взяти мазки із внутрішньої поверхні щоки, а потім відправити їх фонду.

Потенційним донором може стати будь-яка здорова людина віком від 18 до 35 років. Якщо бажаючому від 35 до 45 років, він або вона мають самостійно сплатити свою реєстрацію (35 євро).

Донор має бути здоровим: важити більше 50 кілограмів, не мати ожиріння чи хронічних хвороб. Чим молодший донор — тим краще приживаються його клітини у пацієнта. Долучитися також можна фінансово, або ж стати волонтером фонду.

Марина Килівник із Вінниці працює кібер-інспекторкою в Інтернет-групі РІА. Дізналася про можливість донорства з допису знайомого у Facebook. 

«Я вже не вперше здавала кров, мала невеликий досвід донорства. У цей час моя близька людина боролася із онкологією підшлункової залози. Я не могла їй нічим допомогти, а тому вирішила, якщо є нагода, допомогти комусь іншому, після чого зареєструвалась як донор», — розповідає Марина.

Юрист Віталій Шляховий живе у Києві. Про донорство кісткового мозку також дізнався з інтернету.

«Загалом, я вже десь 7 років є активним донором крові. Здавав різні компоненти, в тому числі й унікальні для реалій України гранулоцити. В певний момент крім гуманізму чи жертовності знайшов для себе в донорстві просто цікавість спробувати те чи інше. Таке поєднання корисного з цікавим мені до вподоби», — каже Віталій.

Він розуміє, наскільки стовбурові клітини є цінним матеріалом, тому йому цікаво спробувати допомогти комусь ще і в такий спосіб. 

«‎Взагалі розуміння того, що кров чи її компоненти, а точніше їх відсутність, можуть стати причиною чиєїсь загибелі лякає. Але й мотивує. Особливо шкода в таких випадках маленьких пацієнтів. Я батько двох дітей і коли думаю про такі речі інколи стає моторошно і сумно»‎.

Максим Студілко, громадський активіст та підприємець із Вінниці, раніше вже чув про донорство кісткового мозку та безпечність цієї процедури, а згодом відчув, що настав час і собі зареєструватися. 

«Заповнив заявку, дочекався тест-набору та відправив свої дані. Якщо мій кістковий мозок стане комусь в нагоді — радо поділюсь.Процес максимально простий та зручний. Після реєстрації також запостив про це в соцмережах. Бачив, що мої друзі побачили і також зареєструвались», — зауважує Максим.

Студент стоматологічного факультету Львівського медичного університету Дмитро Кульхов одного разу на лекції Романа Куця почув про реєстр донорів.

«Виявилось, що нескладні дії можуть врятувати чиєсь життя. Вирішив, що спробую. Заповнив анкету, отримав лист з набором, тепер очікую підтвердження», — каже Дмитро і обіцяє, що активно працюватиме над тим, аби його знайомі зробили так само. 

За інформацією від Романа Куця, збіг в українському реєстрі уже був, проте через інші медичні параметри обрали іншого донора.

Як відбувається трансплантація

Стовбурові клітини крові перебувають в основному в кістковому мозку, губчастій тканині всередині кісток.

Невелика кількість стовбурових клітин також міститься в крові та в пуповині. Стовбурові клітини перетворюються на три типи клітин крові, які потрібні організму: еритроцити, які переносять кисень по всьому тілу; лейкоцити, які борються з інфекціями; і тромбоцити, які сприяють згортанню крові.

Людина, яка потребує трансплантації кісткового мозку, має пройти кілька етапів лікування. Спочатку хіміотерапія чи опромінення. Ці методи знищують дефектні стовбурові клітини крові в кістковому мозку та створюють простір для нових, здорових стовбурових клітин. Цей етап також пригнічує імунну систему, щоб вона не атакувала нові стовбурові клітини після трансплантації. 

Затим відбувається сама трансплантація, яка за механізмом подібна до переливання крові. Як тільки стовбурові клітини крові потраплять у тіло пацієнта, вони рухатимуться до кісткового мозку і починатимуть виробляти нові еритроцити, білі кров’яні клітини та тромбоцити. Після трансплантації настає період відновлення, коли пацієнт перебуває у лікарні під ретельним наглядом лікарів у стерильному середовищі.

Є три можливих джерела донорських клітин крові. Перший і найпоширеніший — забір крові з вени. Зазвичай у крові  мало стовбурових клітин, тому донор може отримувати певні речовини напередодні, аби стовбурові клітини крові росли швидше і переходили із кісткового мозку в кров. 

Другий — матеріал береться із порожнини стегнової кістки ноги або клубової кістки тазу. Таз містить найбільшу кількість стовбурових клітин крові. Ця процедура відбувається під знеболенням у лікарні.

Фото: Depositphotos

Третій — кров пуповини. Після народження дитини збирають кров, яка залишилася в плаценті та пуповині (відома як пуповинна кров). Потім її заморожують і зберігають до необхідності для трансплантації.

Ці медичні процедури безпечні для донора, який вже за кілька днів відновлюється. Організм пацієнта може зреагувати по-різному, оскільки існують певні ризики. Успіх трансплантації залежить від стадії хвороби та сумісності донора й пацієнта. 

У реєстрі донорів наголошують, що кількість людей, які страждають на захворювання крові, невпинно зростає. Такі хвороби, як лейкемія, апластична анемія, лімфома й імунодефіцити та інші можна вилікувати за допомогою трансплантації кісткового мозку і для більшості пацієнтів – це єдиний шанс на порятунок життя.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть цей фрагмент і натисніть Ctrl + Enter

Схоже