Українка збирає роботи наших майстрів з різних регіонів для виставки, яку повезе за кордон для збору коштів на підтримку України.
Олександра Бурбела народилася в Алчевську, однак там не зростала. До 16 років вона жила в Криму, поки не переїхала до Києва. Дівчина змінила чотири школи, й увесь цей час питання дому для неї було відкритим. Поки не сталася війна.
Зараз Олександра з Карпат модерує проєкт «Це мій дім», мета якого — продемонструвати світові справжню українську культуру. Вона збирає крафтові продукти з різних регіонів України, які б по-сучасному демонстрували наш етнокод й представляли країну з різних поглядів. Тому що, як зізнається Олександра, дім — це набагато ширше поняття, ніж може здаватися.
Для «Медіа Великих Історій» ми поговорили з Олександрою про сучасний крафт, який відкриває історичну спадщину, та його значення у часи війни.
Українське за кордон
Я двічі зустрічаю росіян на своїй землі. У 2014 році анексували Крим. На той момент я вже жила в Києві, але добре пам’ятаю, як на телебаченні говорили про єдину країну, а я не могла поїхати додому, тому що кордони зачинені. Зізнаюся, на певний час у мене навіть впало патріотичне почуття.
Цього разу я зустріла росіян у Харкові, куди приїхала до хлопця. Щойно почула «гради», подзвонила бабусі в Алчевськ. Пам’ятаю, як на питання про вибухи, чи стали вони сильніше і частіше, бабуся відповіла: «Ой, та ми вже не чуємо різниці, поки не розумію». Тоді, на початку вторгнення, для них звуки вибухів новиною не стали. Вони чули їх усі 8 років.
Я була у Харкові ще 10 днів, після чого з хлопцем виїхала на захід України. За перші дні війни я переживала не за себе, а за маму й батька у Києві. За своїх котів, яких довелося дистанційно вивозити на захід. Іронічно, що до війни десь рік я роздумувала над тим, аби на постійно переїхати жити до Карпат. Не думала, що це станеться за таких умов.Перші дні на заході України ми волонтерили, потім почали знову займатися власною справою. Півтора роки я розвиваю проєкт для дизайну інтер’єрів від українських крафтових майстрів — Майстерню.
Нещодавно ми з мамою утворили родинний фонд, де за власні кошти купуємо автентичні роботи українських майстрів з різних куточків, які потім повеземо на виставки за кордон. Проєкт має назву «Це мій дім», у ньому митці зображують своє бачення дому. Я не хочу збирати роботи, де буде один жах війни, хоча, впевнена, деякі з таких робіт я теж куплю. Я хочу бачити в них світле майбутнє та історію нашої різноманітної культури.
Ми збираємо не тільки безпосередньо картини, але й обов’язково текстиль, кераміку, скульптури та ін. Неважливо, це роботи іменитого майстра або початківця. Твори мають бути про українську культуру з різних історичних регіонів, але в сучасному обрамленні.
Пізніше разом з мамою ми проведемо вибірку робіт. Тоді я почну їх купувати для того, щоб вивезти за кордон в єдиній експозиції. Метою виставки є не тільки показати іноземцям український культурний код, а й зібрати гроші на підтримку країни. Для цього ми й створили фонд. Кожен автор отримує за свою роботу гонорар. Однак є умова: частину з цих грошей він має передати на допомогу тим людям або організаціям, які він вважає за необхідне підтримати. Деякі з творів я вже купую, щоб показати майстрам, що вони дійсно отримують гроші за свою роботу та тим самим допомагають країні. Інші викуплю пізніше. За дедлайн прийому творів ми поставили початок червня.
Першу виставку плануємо провести на західній Україні — або Львів, або Івано-Франківськ. Далі повеземо роботи у визначені міста за кордоном. Маршрут прокладаємо вже зараз, оцінюємо, у яких локаціях твори українських митців виглядали б органічніше. Я хочу, щоб виставка була мобільною, щоб якомога більше людей її побачили й змогли задонатити на підтримку українців. Уявіть: чим більше міст, тим більше навіть один витвір зможе допомогти Україні.
Контакти для авторів:
- Гугл-форма для заповнення
- Instagram Майстерні
Звідки взялася любов до крафту
Перше, що вплинуло на мою любов до української автентики — це мама та Крим. Вона працювала у сфері нерухомості й залучала до роботи місцевих майстрів, які робили різні предмети інтер’єру, наприклад, із дерева. Я багато часу проводила у таких майстернях та спостерігала за їхньою роботою.
У Києві я 10 років працювала оглядачем ресторанної сфери й мріяла, як відчиню свій заклад. Часто спілкувалася з людьми, які обставляли ресторани, й мене це дуже захоплювало. Тому з часом разом з друзями ми реалізували сезонний «Проєкт Сад» на ВДНГ, де три роки у грушевому саду приймали гостей. Спеціально для проєкту ми шукали майстрів, які б зробили автентичні меблі, що гармонійно доповнювали б локацію.
Однак остаточно пазл на шляху до Майстерні склався тоді, коли я сама собі була дизайнером під час ремонту у власній квартирі. Мені хотілось зробити незвичний інтер’єр, де б замість люстри, наприклад, були б вирізані пляшки, ручками на дверцях кухонної шафи слугували б корки від пляшок. Було декілька подібних, але важких ідей, однак не було контактів майстрів, які б могли мені з цим допомогти. Я почала шукати їх на різних сайтах й зрозуміла, що це нелегка справа. Тоді я задумалася: от би була людина «прораб» майстрів, яка б змогла сама це реалізувати за гроші, під замовлення. На той час таку людину я не знайшла, тому ремонт закінчувала самотужки. Однак я подумала, що сама можу стати таким «виконробом» й надавати людям послуги з пошуку українських майстрів та реалізації ідей для дизайну інтер’єрів.
Тоді я почала багато подорожувати країною й побачила, що в Україні є багато цікавих митців, які створюють різноманітні ручні вироби. Однак вони майже не спілкуються між собою. У мене виникла ідея їх об’єднати, щоб Україна дізналася про своє автентичне мистецтво, а самі майстри у колаборації могли створювати неймовірні речі. У Києві я відчинила фізичне приміщення, яке стало шоурумом робіт українських майстрів та водночас самою майстернею, в якій можна навчитися створювати вироби своїми руками.
Протягом року роботи Майстерні акцент з основної ідеї — організації дизайнів інтер’єрів — змістився на майстеркласи. Без жодної реклами, за сарафанним радіо до нас почали приходити люди з різних сфер, аби індивідуально навчитися мозаїки, кераміки, малюванню картин та навіть плетенню килимів. Однак з часом я повернулася до ідеї розвивати проєкт як бренд крафтових інтер‘єрних виробів.
З майстрами креативимо на умовах співпраці. Це:
- художники, як, наприклад, мій друг SoulDeparts;
- майстри, які працюють з металом, глиною, деревом та полімером;
- керамісти, зокрема immortalceramic;
- майстри з квіткового оформлення vichni_atelier тощо.
Однакові чи різні?
Війна об’єднала українців. Однак це не означає, що раніше було погано. Наша сила — у різності. Харків не є моїм рідним містом, однак коли його почали бомбити, було боляче не менш ніж за Алчевськ чи Крим. Так само харків’янам боліло через обстріли Києва.
Для мене питання дому завжди було складним, оскільки я жила у різних містах та регіонах. Однак зараз я зрозуміла: мій дім — це більше ніж квартира. Тому я збираю митців з різних куточків України. У своїй творчості вони сприймають дім, тобто нашу країну, по-своєму, в залежності від того, де вони живуть. І це чудово.
Об’єднати українців можна лише їхнім різноманіттям. Проєктом «Це Мій Дім» я хочу це показати. Наша культура — це вже давно більше ніж стереотипний образ «хохла з вареником». Це різні люди з різними культурними особливостями, але всі вони українці.
Як зміниться українське мистецтво у майбутньому?
Я впевнена, що у роботах митців побільшає українського. Я не кажу про радикальні прояви націоналізму або відверто воєнну тематику. Так, роботи про Маріуполь та «русскій воєнній корабль» круті й викликають емоції. Однак це продукт нинішнього часу. На майбутнє вони не матимуть такої цінності, як українська автентика. Я за те, аби українські митці заглиблювалися в багатовікову українську культуру й подавали її через призму сучасності. Для майбутнього працює саме такий підхід.
Потрібно постаратися, щоб люди з інших країн та іншої культури купували товари українського виробництва й хотіли поставити їх вдома, бо це круто, стильно та якісно. Я сподіваюся, що так і буде, й українці через власну історію й досвід подаватимуть історію минулого.
