Фоторепортаж Олександра Хоменка про те, які волонтери тепер працюють у Херсоні, які потреби вони покривають і чого при цьому все одно найбільше не вистачає херсонцям.
У пошуках світла
Якщо ви раптом випадково опинитеся у Херсоні, можете не відразу здогадатися, чому повноцінно жити тут поки неможливо. Поки не побачите зачинені магазини, довгі черги до джерел води і електрики, російські патріотичні плакати. Після восьми місяців окупації місто залишилося без води, світла і опалення.
Але містом все одно приємно просто гуляти вдень. Люди переважно привітні і щирі. Попри проблеми, вони радіють деокупації і впевнені, що все скоро налагодиться. Архітектура тут практично не постраждала.
Під вечір місто швидко перетворюється на темну пустелю. Кілька днів у такому Херсоні, і столичні проблеми з віяловими вимкненнями світла здаються просто непорозумінням. Хоча це ментальна пастка — не буває більших чи менших проблем, у кожного вони свої.
Після заходу сонця місто швидко порожніє, лише на центральній площі Свободи і біля залізничного вокзалу можна побачити невеликі скупчення людей. Площа — головне місце, де можна отримати волонтерську допомогу, а залізничний вокзал — єдине з усіх приміщень має постійне електропостачання. Тут завжди можна підзарядити гаджети і просто посидіти при світлі навіть вночі.
Першими, хто входить на щойно звільнені території після військових, зазвичай є волонтери і журналісти. І перших, і других зараз у Херсоні дуже багато.
Загалом волонтери приїжджають у кожен район міста, не тільки в центр. Про їхні приїзди мешканці дізнаються переважно в усному спілкуванні — зараз це єдино можливий спосіб постійної комунікації в Херсоні (мобільний звʼязок відновлений далеко не всюди).
Черга за безкоштовними пакунками з мʼясом на площі Свободи в Херсоні
На площі Свободи стоїть велика вантажівка, до неї ще довша черга. Волонтери терпляче роздають мʼясо. Вони уважні і помічають, коли хтось підходить по безплатну курятину вдруге, відмовляючи хитрунам.
Розмовляю з представницею міжнародної компанії, яка доставила до Херсона продукти. Вона не хоче казати, хто привіз вантаж, хоч пакунки говорять самі за себе. Причина таємничості — міркування безпеки. Організація постійно привозить гуманітарну допомогу у місця, де її потребують, але не афішує цю діяльність, аби вантажівки спокійніше доїхали до кінцевої точки призначення. До Херсона того дня вони привезли загалом 12 тонн курятини.
Черга за безкоштовними пакунками з мʼясом на площі Свободи в Херсоні
Зовсім поруч стоять кілька автомобілів, де гуманітарну допомогу роздають люди у військовій формі. Підрозділ патрульної поліції «Софія» з Києва привіз приблизно 10 тонн продуктових наборів (хліб, два кілограми картоплі, борошно, цукор, олія тощо). А добровольче формування територіальної громади Деснянського району Києва вивантажує з автомобіля коробки з одягом. Ці волонтери вперше приїхали до Херсона, раніше вони возили допомогу на Харківщину та в Лиман.
Черги за «гуманітаркою» не бувають спокійними і впорядкованими: хтось хоче отримати своє раніше за інших, хтось незадоволений тим, що отримав, хтось маломобільний або з дітьми і мусить докласти трохи зусиль, аби все-таки не стояти разом з усіма у довгій черзі. Загалом усе це виливається в крикливий гул, в якому доволі важко вирізнити окремі цілі речення. Люди сперечаються за «місце під сонцем», але реальних бійок за гуманітарну допомогу я поки ніде, на щастя, не бачив.
Чоловік отримує безкоштовні пакунки з крупами і водою від представників спецпідрозділу «Софія» на площі Свободи в Херсоні.
Волонтери роздають предмети гігієни мешканцям Херсона у центрі міста.
Жінка отримує гігієну від представника підрозділу поліції «Софія» на площі Свободи в Херсоні.
Чоловік забирає пакет із продуктовим набором, отриманий від волонтерів на площі Свободи в Херсоні.
Волонтер територіальної громади Деснянського району Києва передає коробку з одягом мешканцям Херсона.
Херсонці розбирають отриманий одяг, шукаючи щось підходяще для себе.
Не відстають від київських волонтерів і регіональні активісти. Волонтери з Хмельницької військової адміністрації спільно з місцевими бізнесменами і громадськими діячами привезли понад тисячу великих продуктових наборів з борошном, олією, консервацією, овочами, фруктами, засобами для миття, а також противірусними та жарознижувальними ліками. Пакети видають суто за паспортами після попереднього запису.
Представниця Хмельницької військової адміністрації записує жінку на інвалідному візку на отримання безкоштовного продуктового набору.
В один із днів найбільші черги на площі стояли за безплатними картками українських операторів мобільного звʼязку. Там же мешканці Херсона могли поповнити рахунки на своїх акаунтах, тому що більшість магазинів у місті не працює через проблеми з комунікаціями. Постійний мобільний звʼязок є лише в окремих районах міста, з мобільним інтернетом ще складніше. Ситуацію намагаються покращити, облаштовуючи в різних районах міста точки доступу до супутникового інтернету Starlink.
Черга за отриманням безплатного стартового пакета від одного з українських операторів мобільного звʼязку, Херсон, площа Свободи.
Жінка телефонує з одного з волонтерських наметів, облаштованих на площі Свободи. В такому наметі можна зарядити телефон, також поруч інколи облаштовують точку Starlink, через яку можна вийти в інтернет.
Жінки позують на центральній вулиці Херсона з отриманими від волонтерів продуктовими наборами.
Питна вода — окремий вид допомоги, яку надають волонтери херсонцям. Хтось привозить її цистернами, хтось роздає пляшки з водою. Я бачив, як люди котили ногами по центральній вулиці 18-літрові бутлі з водою, отриманою від активістів.
Люди набирають питну воду з великого резервуара, доставленого організацією World Central Kitchen.
Херсонці розбирають продуктові пакети і пляшки з питною водою, отримані від волонтерів на центральній вулиці міста.
Допомога, яку надають херсонцям, — не тільки матеріальна. 18 і 19 листопада у місті гостювали музиканти «Культурного десанту» — репер Ярмак, гітарист Коля Сєрга і скрипач Мойсей Бондаренко. Вони дали кілька концертів на центральній площі міста.
Виступ музикантів Колі Сєрги та Мойсея Бондаренка на площі Свободи у Херсоні.
Херсонці слухають виступ музикантів «Культурного десанту» на площі Свободи.
Окрім невеликих волонтерських організацій, у Херсоні активно задіяні і міжнародні структури. ООН спільно з гуманітарною місією «Проліска» організували у центрі міста роздачу теплих ковдр, ліхтариків та засобів особистої гігієни. Щоправда, хтось із людей в черзі сказав, що бачив, як ці ліхтарики продавали на базарі.
«Росіяни давали «гуманітарку» раз на сім днів. Вночі займаєш чергу, а отримуєш увечері, десь о 17-18 годині. Мене коли виписали з лікарні, дали список ліків, 8 чи 9 найменувань. Я бігав по всьому місту, по волонтерах, «Червоному хресту». Тільки на 11-й день мені дали два препарати по 10 таблеток із того списку, і ще дві капсулки третього», — розповідає чоловік у черзі по ковдри про життя в окупованому місті.
Також у Херсоні працюють «Лікарі без кордонів», забезпечуючи медичний огляд пацієнтів та найнеобхідніші ліки.
Мешканці Херсона чекають на гуманітарну допомогу від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців та гуманітарної місії «Проліска» на одній із вулиць міста. Про час і місце зустрічі з волонтерами дізнаються винятково через «сарафанне радіо».
Волонтери ООН та гуманітарної місії «Проліска» роздають на одній із вулиць теплі ковдри, ліхтарі та засоби особистої гігієни. Але отримати їх можна тільки після попереднього запису і за паспортом.
Мешканці Херсона стоять в одному з районів міста у черзі по питну воду, привезену в цистерні місією «Червоного хреста».
«Тут територія української мови! Не російської!». Священника ПЦУ Сергія Чудиновича, який кілька разів повторив ці слова, ставлячи на зарядку телефони парафіян, добре знають не тільки у Херсоні, але і далеко за межами міста. Незвично прямолінійний для свого сану, манерою говорити він більше схожий на військового. Сварить прихожан за недисципліновану поведінку, але ті вже звикли, бо знають, що за показовою грубістю ховається дуже добра душа.
Після окупації Херсона він продовжував свою діяльність, поки 30 березня його не арештували російські військові. Протримали всього один день, але наслідки того дня для здоровʼя Чудинович відчуває і зараз.
«Ти — ДРГ. Тебе оголосили мертвим, ми тебе будемо зараз розбирати на частини. Якщо не здаси, кого треба, ми тебе згвалтуємо палицею, порвані тканини фіналгоном намажемо і все, капець тобі», — говорили йому російські військові.
Зняли штани і почали палицею по тілу водити. Коли Чудинович почав у відповідь кричати, спитали: «То що, ти справді не ДРГ? Документи підпишеш?». Отець Сергій підписав розписку про співпрацю, але не став далі довго комунікувати з росіянами і за першої ж нагоди виїхав волонтерити до Миколаєва.
Священник ПЦУ Сергій Чудинович у храмі Покрови Пресвятої Богородиці у Херсоні
У деокупованому Херсоні Сергій Чудинович займається передусім благодійністю. Напередодні нашої розмови провів першу службу у рідному храмі Покрови Пресвятої Богородиці:
«Наша церква займається всім, починаючи від їжі і закінчуючи парафіяльною кавою, перукарнею, медицинським кабінетом, паліативною і психологічною допомогою. Ось принесли копір, якщо працює, будемо копії документів для людей робити, вони потрібні».
Намагаються допомагати навіть із рецептурними ліками — однією з найбільших гуманітарних проблем, ще не вирішених волонтерами.
Але пожертв на гуманітарну діяльність завжди трохи бракує, крім того, важко передбачити скільки їх буде завтра: бізнес допомагає мало, пожертви переважно приватні.
«Якби я знав, скільки у мене буде грошей, то купив би не один, а два генератори. Ще треба пару пралок для людей, трошки простіших, які би міг витримати генератор. Зараз у мене мало грошей, чесно кажучи», — розповідає отець, поки ми пʼємо смачну парафіяльну каву. Він великий поціновувач цього напою, але не забуває ділитися з іншими.
«Богу завжди треба давати найкраще», — усміхається отець. Його храм Покрови Пресвятої Богородиці розташований в районі Корабел, який через близькість до Дніпра порівняно часто обстрілюється росіянами, але це не відлякує численних нужденних.
Священник ПЦУ Сергій Чудинович приймає у прихожан телефони, аби зарядити їх всередині церкви від генератора.
Точка зарядки облаштована так, що може заряджати одночасно до 14 пристроїв.
Засоби особистої гігієни та іншу гуманітарну допомогу зберігають прямо в молитовній залі церкви.
Херсонці в мікрорайоні Корабел розбирають одяг, що отриманий як гуманітарна допомога.
Мешканці міста стоять біля точки з супутниковим інтернетом Starlink, облаштованої неподалік краєзнавчого музею Херсона.
Точка з генератором для заряджання телефонів і антеною Starlink біля залізничного вокзалу Херсона.
Люди радіють звільненню. Але Херсон надто повільно повертається до нормального життя. Більшість магазинів не працюють, хіба що одна з великих мереж супермаркетів кілька днів тому відновила один зі своїх магазинів. Це стало великою подією для багатьох. Крім того, місто все частіше обстрілюють росіяни. За цих умов чимало мешканців використовують можливість для евакуації, яку відкрила деокупація.
На сьогодні з міста можна евакуюватися, попередньо залишивши заявку організації, яка вивозить людей, наприклад Help People. Виїхати можна автобусом і потягом. На щастя, залізничне сполучення з Херсоном «Укрзалізниця» нещодавно відновила.
Волонтер організації Help People саджає біля вокзалу мешканців Херсона в мініавтобус для евакуації у Миколаїв.
Залізничний вокзал Херсона — єдине місце, де є постійна електрика в місті, тому сюди постійно приходять люди заряджати гаджети.
