З моменту повномасштабного вторгнення волонтерів в Україні значно побільшало. Люди знаходять ніші, в яких можуть реалізувати власні вміння та навички: хтось привозить тепловізори та бронежилети військовим, хтось надає психологічну допомогу постраждалим від війни, хтось рятує тварин з розбомблених вулиць.
Шляхом волонтерства пішло чимало музикантів. Незважаючи на війну, потреба в музиці нікуди не зникла, але тепер вона стала частіше лунати у госпіталях та військових частинах.
Це позиція
24 лютого запам’яталося кожному українцю, хоча кожен діяв залежно від власних обставин. Харківський літератор, фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма» Сергій Жадан згадує, що мав плани напередодні вторгнення – зокрема, разом з «Собаками» готувався виступати у Вінниці. Звістка про війну наздогнала Жадана в Києві, де той був проїздом.
Почувши новину, музиканти вирішили повертатися: їхали додому, а назустріч рухалися величезні потоки машин, бо люди намагалися вибратися з Києва, Дніпра та Харкова, до яких підступалася війна.
Музиканти дісталися Харкова, і з тих з пір у них вистачає роботи, у тому числі волонтерської. Взагалі Жадан і раніше активно допомагав українським військовим, повномасштабне вторгнення цієї тенденції не змінило.
За його словами, зараз війна перевела творчість на другий план, бо головним пріоритетом для всіх стала перемога. Як зазначив Жадан, його з «Собаками» постійно кудись запрошують, хоча зібратися буває важко. Кілька концертів вже вдалося відіграти. Виступає Жадан і сольно: наприклад, читає вірші перед військовими та медиками.
Музикант переконаний, зараз немає митців та не-митців, волонтерів та не-волонтерів. Зараз ми всі або громадяни України, або її зрадники, підкреслив Жадан. Якщо людина належить до першої категорії, то не так важливо, чи вона слюсар, чи працівник сільського господарства, чи поет. Кожен робить щось, щоб наблизити нашу перемогу.
До повномасштабного вторгнення деякі публічні особистості дозволяли собі фрази на кшталт «мистецтво поза політикою». Але якщо такий підхід і залишався, то хіба що в мистецтві суто імітаторському, переконаний Жадан. У середовищі справжнього мистецтва такого не було від самого початку. На його переконання, українське мистецтво не може бути поза політикою.
Основа творчої праці – це взаємодопомога
Напередодні вторгнення музикант та фронтмен гурту «Папа Карло» Василь Рябко монтував відеокліп на Північній Салтівці. Це була пісня по мотивам «Заповіту» Шевченка, написана ним незадовго до повномасшитабного вторгнення. А вже на наступний ранок музикант дізнався, що його місто обстрілює загарбник. Так, 24 лютого Василь Рябко опинився на збірному пункті.
Як всі волонтери, Василь разом з музикантами одночасно робить дуже багато речей: збирає кошти, наприклад, на авто чи форму для військових, влаштовує благодійні концерти тощо. Так, наприкінці березня музиканти влаштували перший марафон, на якому зібрали кошти на потреби ТРО.
Василь Рябко зазначає, що всі музиканти скучили за музикою – до того ж, вона цілком здатна допомогти армії. Гурт неодноразово виступав перед бійцями в госпіталях та на позиціях. Такі концерти стають моральною підтримкою для військових – більш того, вони самі просять про ці візити. Ще музиканти виступають для медиків, ДСНСників, лікарів швидкої допомоги, комунальників. Їх часто запрошують десь зіграти, а вони не відмовляють.
Також він помітив одну цікаву річ. Через війну у Харкові не працювали музичні студії. Люди, які монтували відео, також змушені були відійти від справи. Але, як не дивно, нині записати пісню чи зняти відеокліп стало дешевше. Спеціалісти самі пропонують послуги, бо розуміють, що то буде важлива пісня, наприклад, про ЗСУ чи про Харків. Та і скучив народ за творчою роботою.
Сьогодні взагалі все засновано на взаємопідримці, зазначив музикант. На його переконання, люди, які зараз залишились в Харкові, всі роблять одну спільну справу. Хтось допомагає цивільними, хтось розвозить продукти, хтось фіксує страшні обстріли. Така взаємоповага та взаємовиручка є основою будь-якої творчої праці, що не може не тішити.
