Зробити навчання цікавим та доступним — ціль команди «Східного менті». Це проєкт, що дає змогу вимушено переміщеним підліткам знайти однодумців, дізнатися щось нове, опанувати нові навички та отримати підтримку.
Поговорили з координаторкою Юлею Сиротенко про ідею менторства та його поширення в Україні, програму занять та любов до навчання.
Маріуполь. Зародження ідеї
Саме це українське місто стало початком шляху до «Східного менті». Студентка Юля Сиротенко приїхала до Маріуполя ще у вересні 2021 року, щоб взяти участь в програмі Української академії лідерства. Це молодіжний лідерський рух, що працює з активними молодими людьми та втілює різні соціальні проєкти. У межах Академії Юля та інші 40 учасників жили у спільному кампусі, слухали лекції та залучалися до волонтерства. У кожного був особистий ментор, тож це надихнуло на власний проєкт.
Юля розповідає, що якось у межах волонтерського завдання вона поїхала в дитячий будинок сімейного типу в Маріуполі. Студенти мали організувати дозвілля для дітей, якось їх розважити.
«Це була родина з семи дітей, вони жили у віддаленому районі міста за 15 км від лінії розмежування. Був карантин, усі вчилися дистанційно, тож діти мало комунікували із зовнішнім світом. Ми захотіли їм допомогти і подумали, що в Маріуполі ще досить багато таких родин, тож варто робити проєкт», — пригадує Юля Сиротенко.
«Ми» — це четверо студенток з різних міст України, що познайомилися уже на заняттях Академії: Уля Яценко, засновниця проєкту, Аня Махонько, заступниця, Оля Горщук, координаторка менті, та Юля Сиротенко, координаторка менторів. Саме вони стали ядром проєкту, який тоді мав назву «Соціальне репетиторство», і почали втілювати задумане.
Тестовий набір зібрав 7 дітей з тієї першої родини, де побували дівчата. А сімох менторів набрали з учасників Академії.
Склалося 7 пар: діти обирали собі заняття, які їх цікавили. Це могли бути як шкільні предмети, так і різноманітні гобі. У межах цього тестового набору провели по 4 заняття для кожної дитини, а також спільні зустрічі з усіма: і менторами, і менті. Разом грали в настільні ігри, дізнавалися про можливості у місті.
Юля каже, що у тестовому наборі сама була менторкою, займалася українською мовою з 11-річною дівчинкою. Усі зустрічі з нею були дуже щирими — хоч дитина говорила російською, дуже старалася вивчити українську, прагнула нових знань.
Команда почала розширювати проєкт. У грудні задумали зробити більший набір. Зв’язалися з соцслужбами, а вони допомогли знайти потенційних учасників. Так вдалося залучити 40 дітей віком від 11 до 17 років з дев’яти сімей з Маріуполя та області. Цього разу це були не тільки вихованці дитячих будинків, а й сім’ї вимушених переселенців з Донецької області. Нову назву «Східний менті» запропонувала Уля — засновниця проєкту, і створила лого.
Юля давно шукала можливості підтримати освіту, адже у школі любила вчитися, хоч бачила, що її однокласникам процес навчання не подобається. Тож робити освіту цікавою та доступною — особиста мотивація.
Команда знайшла 40 менторів-волонтерів — у січні 2022 року стартував перший серйозний набір проєкту.
Проте успішним його назвати складно. У лютому почалася повномасштабна війна, тож і ментори, і менті роз’їхалися. Українська академія лідерства переїхала до Тернополя.
Тернопіль. Евакуація, новий набір та правила
Перший набір закінчився раптово, але дівчата з команди не здалися. Спочатку вони обдзвонили всіх учасників та розпитали, чи потрібна їм допомога, адже УАЛ могла організувати евакуацію дитячих будинків із Маріуполя. А також запросили на новий набір, якщо вихованці опиняться у Тернополі.
Так менторство стало підтримкою для вимушено переселених дітей, які опинилися у чужому для себе місті. Тож другий набір був особливим — набрали 12 менторів та менті. Проводили офлайн заняття, а також раз на два тижні спільні заходи.
Щоб знайти менторів, запускали спеціальні форми, проводили співбесіди та тренінги про те, як поєднувати роль викладача і ментора, про специфіку роботи з дітьми з дитячих будинків та вимушено переміщеними особами. Заняття були різні — від англійської, математики, фізики до гри на гітарі, вишивання, графічного дизайну, режисури, психології.
«Ми не ставимо жодних рамок, хочемо, щоб заняття були максимально творчі і відрізнялися від шкільних. Адже суть у тому, щоб діти полюбили вчитися. Курс тривав 2 місяці — це 12 занять. Цього часу, можливо, замало, щоб чогось навчитися. Але достатньо, щоб зацікавити в навчанні й спонукати вчитися далі — шукати можливості», — розповідає Юля.
У Тернополі 12-річний хлопчик Далібор з Києва займався українською. Він розповів, що заняття йому дуже сподобалися, адже крім мови він говорив з менторкою про політику та економіку, якими цікавиться. А також Далібор зміг краще дослідити місто, адже кожна нова зустріч була в різних місцях. Усі ці заняття неформальні, відбуваються під час прогулянок чи в кафе.
Ось що кажуть ментори та менті про проєкт:
Менторка Яна Сорока, Тернопіль:
У перші тижні березня я відчула, що поняття «безпека» у абсолютній своїй мірі покинуло мене назавжди, проте здобула шалене бажання допомогти. Понад усе хотілося бути корисною для України, долучитися до перемоги.
Проєкт «Східний менті» чудовий, адже він про зв’язок, про цінності. Центральною метою було спілкування людей з різних міст, з несхожим бекграундом, аби єднатися у цій темряві. Хотілося подарувати киянину найтепліші враження про Тернопіль, підтримати тим привілеєм відносного спокою, який у нас був. Звісно, момент освіти теж надважливий, адже він наче готує до майбутнього, гарантуючи його. Це дарувало обом впевненість у кращому «завтра». Ми з менті з нетерпінням чекали заняття, бо крім правопису числівників рефлексували про болючий досвід війни, обговорювали наші дні, захоплення, ідеї.
Менторка Дарина Мостова, Тернопіль:
Дуже відповідально працювати з дітьми, які на власні очі бачили, що таке війна, і які не з фільмів знають, як вибухають снаряди. Від себе я вимагала трішки більшої відповідальності, ніж зазвичай, але водночас старалася бути відкритою. На щастя, моя менті Аріна на заняттях завжди була усміхнена та старанна. Завдяки цьому мені було набагато легше працювати.
Розумними людьми важко керувати, маніпулювати та нав’язувати чужі стандарти, тому задля процвітання країни ми повинні виховати юне покоління якнайкраще. За своє життя я багато разів чула, що математика не згодиться в житті, але це не так. Щодня люди зіштовхуються з числами: чи то в магазині чи коли готують їсти і потрібні правильні пропорції продуктів. Але найголовніше, що може дати математика дітям, — це логічне мислення. Володіючи цим вмінням, люди легко розтавляють пріоритети та розв’язують життєві проблеми.
Круто, що цей проект допомагає дітям, які, можливо, не мають можливості навчатися.
Менті Соломія Кульчинська, Київ:
«Східний менті» дав мені моральну підтримку, спілкування, яких я так потребувала в перші місяці повномаштабного вторгнення Росії в Україну. Це стало моїм поштовхом продовжувати навчатися, розвиватися далі! Я відчувала потребу робити щось для свого розвитку, хотілося більше живого спілкування в новому місті.
«Східний менті» дає змогу підліткам вивчати нове та цікаве і це дуже важливо, адже від нашої освіти, в тому числі, залежить майбутнє України.
Програма УАЛ закінчилася, дівчата роз’їхалися в різні міста. Юля — у рідний Кременчук, Уля — до Києва, Аня — до Івано-Франківська (хоч родом з Макіївки), Оля — до Львова (а родом із Криму). Зараз команда працює дистанційно — зідзвонюються щотижня, щоб працювати ефективно.
Київ, Івано-Франківськ, Львів. Плани «Східного менті»
Проєкт готує вже третій набір — розширилися до трьох міст. У кожному з них діятимуть локальні команди. Буде офлайн частина для тих, хто перебуває у Києві, Львові чи Івано-Франківську, а також онлайн — для тих, хто захоче приєднатися з інших міст. Програма триватиме 3 місяці.
До 15 жовтня триває набір учасників, щоб приєднатися, заповнюйте:
Ментори мають звітувати під час роботи, у кожного є профайл — електронний щоденник, куди треба вносити результати кожного заняття. А також описувати, що вдалося, що ні, щоб зробити висновки. У менторів є і спільні рефлексії — одна в середині набору, друга наприкінці. Тож є можливість поділитися враженнями, обмінятися досвідом, відчути себе частиною спільноти.
У менті теж є рефлексії — вони розповідають чого навчилися, чого хочуть навчитися ще, переосмислюють свій досвід участі у програмі.
Локальні команди також зв’язуються із соціальними установами, які працюють з ВПО та дитячими будинками, щоб знайти вмотивованих учасників. На менті чекають співбесіди, адже для команди важливо, щоб підлітки бути зацікавлені й отримали максимум знань.
Розширили не лише географію, а й команду — зараз їх 7, додалися менеджери з комунікації та регіональних партнерств.
Оскільки в УАЛ у кожного був свій ментор, команда хоче показати іншим, наскільки це може бути корисним, тож поширюють культуру менторства.
«Східний менті» не збирається зупинятися на трьох містах, хочуть розширюватися далі, а також зареєструвати ГО, щоб мати ще більше можливостей для розвитку.
Стежте за проєктом на інстаграм-сторінці.
