Лікарка-педіатриня Наталія Дядюшко зі Львова — одна з засновниць благодійного фонду «Ескулаб». З квітня 2022 року вона з волонтерами приготувала чимало різної їжі: сушені супи, борщі, узвари та сніданки, лік яких іде на сотні тисяч. Усе передавали захисникам й захисницям на фронт.
Наталя розповіла, як із волонтерської ініціативи на її кухні виріс благодійний фонд та чого вартує їй та іншим волонтерам приготування сушених продуктів.
Сушений борщ за рецептом бабусі
Торік увесь березень один будинок у передмісті Львова наповнювався ароматами часнику та інших овочів. Мешканці винесли на лоджії майже три десятки сушарок. Удень та вночі готували інгредієнти для супів і борщів. Їх віддавали на блокпост теробороні та надсилали захисникам на фронт.
«Зібралося десь 30 сусідів. Ми разом нарізали й сушили овочі — спершу для місцевих волонтерів, а потім почали самі фасувати. Починали з трьох сушарок. Магазини були зачинені, важко було десь придбати приладдя. Але ми знайшли львівського виробника й викупили у нього всі, що були. Дійшли до 28 сушок. На той час мені здавалося, що це дуже багато», — розповідає Наталія про початок роботи її ініціативи.
Волонтери продовжували допомагати захисникам і 8 квітня офіційно зареєстрували благодійний фонд «Ескулаб». Назвали організацію так само, як і мережу медичних лабораторій, співзасновником якої є чоловік Наталії.
Викликом став пошук ідеальних рецептів страв. В інтернеті не писали, скільки сухих овочів потрібно для борщу чи супу. Тому рахували пропорції вручну: взяли рецепти бабусі Наталі та записали 10% від сирої маси продуктів (стільки залишається після сушки). Вирішили не додавати готові приправи з синтетичними домішками, що посилюють апетит, а обрали натуральні спеції: кілька видів перцю, орегано, базилік, мелене лаврове листя, розмарин та інші.
«Ми разів сто варили страви, записували кількість продуктів та вираховували їх частку у сушеному вигляді. У нас була дегустаційна група з 30 людей — разом шукали універсальні рецепти, щоб усім смакувало, — розповідає Наталія. — У результаті спинилися на п’ятьох різних видах супів — «Файних зупках». Ще робимо «Файний борщ» із білими грибами. Можна їсти його без м’яса — завдяки грибам страва буде смачною та ароматною».
З одного пакету сухого супу чи борщу виходить 5 літрів страви — це 10 «солдатських» порцій по 500 мл. Щоб його приготувати, волонтерам потрібно просушити 5,5 кг свіжих овочів.
Готові набори передавали спершу родичам сусідів та знайомих, у яких чоловіки пішли в ЗСУ. Потім запити надходили від інших волонтерів та військових. Сушені супи та борщі надсилали поштою та разом із допомогою, що йшла на фронт.
«Хлопці назвали каструлю з нашим борщем «чудо-глечик». Вони не вірили, що з одного пакетика вийде страва на 5 літрів. Розповідають, що спершу залили десь три літри води. Коли закипіло, відкрили кришку — а там повно гущі і треба знову доливати рідини. Так по кілька разів, — розповідає Наталя. — Ми ж добре просушуємо овочі, щоб там не з’явилася пліснява. Тому під час приготування суха страва швидко набирає воду й різко набухає».
Перші місяці уся робота над приготуванням сухих страв кипіла у квартирі Наталі. Але дійшло до того, що запах часнику та інших овочів просто не встигав вивітрюватись з приміщення, у людей почала з’являтись алергія.
«Наша собака в хату не заходила, на терасі мерзла, — розповідає Наталя. — Виявилося, що в таких кількостях запахи часнику токсичні, а на вулиці було прохолодно, щоб постійно провітрювати».
Виробництво благодійного фонду «Ескулаб» вирішили перенести до приміщення клініки, де раніше був пункт забору біоматеріалів. Відділення перенесли через ремонт, частина будівлі стояла порожньою. Волонтерам дозволили продовжити роботу там.
Один день роботи — це 2000 ситих захисників
Приміщення «Ескулабу» відкривають о 8 ранку. Робітниці відразу йдуть знімати заготовки у сушарці, що просохли за ніч. Через годину приходять інші жінки, більшість їдуть із сусідніх сіл. Вони разом із Наталією сідають у коло та починають чистити й нарізати овочі для сушіння. Продукти зі складу приносить грузин Гога. Чоловік вже двічі рятувався від російських військових у Південній Осетії та Херсоні.
За день у фонді можуть розфасувати до 800 пакетів сухих страв, що нагодують 2 тисячі людей.
Вранці приходять й керівниці фонду. Одна з них, Марічка Чуприк, складає графіки 25 працівникам, нараховує зарплату. Також разом із Наталією продумують, куди поїхати, що привезти, де забрати, на який час потрібна машина та чого бракує фонду.
«Левова частка наших працівників — це медсестри, які залишилися і працюють у фонді. Зарплату їм виплачуємо коштом медичної лабораторії, що нам допомагає. Власники — одні з наших бенефіціарів та волонтерів, — розповідає Наталія. — Але до нас приходить багато волонтерів — всі дуже цікаві й незабутні люди».
Допомагають готувати сушені супи уся рідня Наталі, знайомі лікарі, підприємці, які хочуть ще допомагати. Якось приїхала волонтерити американка українського походження. На роботі у Лос-Анджелесі вона взяла відпустку на два місяці та поїхала до України. Запам’ятався й інший американський волонтер, у якого батьки з Білорусі. Чоловік залишив вдома малу дитину.
«Той чоловік дуже допоміг нам грошима та фізично. Він не міг повірити, що жінки можуть виконувати таку важку і брудну роботу. Фермери нам віддавали овочі не найвищого ґатунку. Їх потрібно було перебирати, викидати, що згнило. Ми з дівчатами все це сортували руками, носили ящики. Тож він наполіг, щоб ми залишалися чистити на кухні, а сам ходив на склад», — розповідає Наталія.
Ярмарок та збір продуктів
З квітня у фонді є своя професійна сушарка, її власним коштом придбала Наталія разом із засновниками фонду. Завдяки цьому обладнанню у «Ескулабі» за добу можна висушити 250 кг овочів, а на місяць переробляють 12 тонн овочів та 250 кг круп.
«Тільки на спеції витрачаємо 20 тисяч гривень в місяць. А ще сушимо по декілька тонн цибулі, картоплі, капусти. Якщо якогось інгредієнту страви немає, то робота зупиниться», — каже Наталія.
Щоб купити більше продуктів наперед, волонтери влаштували ярмарок у Києві та Львові. Продавали випічку, солодощі, букети з бавовни, різний хендмейд. Усіх охочих пригощали своїми стравами.
«Нам дуже допомогла ця акція. Це була пора збору врожаю, коли овочі продають за хорошими цінами. На всі вторговані кошти ми купили продуктів, ще досі деякі не закінчились. Наприклад, ми мали понад 100 кг білих грибів. Висушили їх та додаємо дрібку до борщів», — каже Наталія.
Збирати кошти для закупки овочів допомагають і військові. Одні привезли 100 кг солі, коли вона була у дефіциті. Інші — цілу автівку кропу та петрушки. Долучаються і місцеві фермери.
«Нещодавно один чоловік із Волині попросився приїхати подивитися на власні очі, як ми працюємо. Хотів дізнатися, куди підуть його продукти. Зайшов до нас, одним оком поглянув на весь процес, тільки й мовив: “Завтра привезу вам моркви”», — згадує Наталія.
Не супом єдиним
У «Ескулабі» вручну виготовляють енергетичні батончики. З цим частково допомагали в одному з чоловічих монастирів у Тернополі. Основа смаколиків — фініки, що передають з-за кордону волонтери. Лісові горіхи збирають місцеві у лісах в Івано-Франківській області, де живуть батьки Наталії. А родзинки та усі інші інгредієнти закуповують на благодійні внески.
«Поживність батончика — 800 калорій, це третина добової норми, — каже Наталія. — Не завжди у хлопців і дівчат є можливість суп заварити чи тушонки додати. А наші батончики додають їм сил, до того ж їх зручно покласти в кишеню».
Процес виготовлення досить важкий та довгий. Спершу чистять фініки від кісточок, а горіхи від шкаралупи, далі усе перемелюють на старих залізних м’ясорубках. Готову масу вручну перемішують і дають їй відстоятись ніч. Відтак суміш розкачують й нарізають шпателем.
«Один із військових розповів, як потрапив в ворожу пастку. З побратимом добу лежав у болоті. Вони не могли поворухнутися, бо навколо були вороги. Як ті пішли, у них вже не було сил поворухнутися. “Ось би цукерку якусь з’їсти”, — подумав і без якихось сподівань засунув руку в кишеню, де якраз і знайшовся наш батончик. Добре, що він був герметично запакований і не розкис у багнюці», — розповідає Наталія.
Крім цього, в «Ескулабі» почали робити три види сніданків, намазку з салом до борщу (для цього купили 400 кг сала). Взимку передавали захисникам від застуд перетертий імбир з медом і лимоном. До Різдва зробили набір для узвару із 10 інгредієнтів — бодяну, кориці, сушених фруктів та інших.
«Написав відгук медик, який лікував захисників на передовій. Його бабця була травницею, він знав корисні властивості різних спецій. У них було мало медикаментів і він розбирав на інгредієнти наш набір для узвару. Якщо у когось боліло горло, давав квіточку гвоздики, при ангіні допомагав аніс», — каже Наталія.
Медикаменти — ще один додатковий напрямок роботи благодійного фонду «Ескулаб». Як лікарка, Наталія добре знає, які саме ліки потрібні. Вона кілька разів їздила за гуманітарною допомогою за кордон. Зараз фонд підтримують різні благодійні організації. Вони вже передали майже 15 тис кг медикаментів на фронт.
Надія
На початку лютого цього року у Наталі видався важкий період. Фонд працював майже рік, його підтримувало все менше людей. На його роботу постійно були потрібні гроші: фонд працює завдяки підтримці небайдужих, які допомагають продуктами та грошима. Ще Наталія шукає кошти серед міжнародних благодійних організацій, пише проєкти. Але мало грантів спрямовані на закупку овочів.
Вона чула звідусюди: «Закривайся!». Навіть її чоловік, який з першого дня підтримував ініціативу, теж почав вмовляти жінку зупинитися.
«Я отримала знакове для мене відео хлопців з фронту. Вони записали звернення зі словами: «Дівчата, рідненькі, не кидайте нас. Ми ж вас не кидаємо!», — розповідає зі сльозами Наталія. —Я після того вирішила: як би не було важко, далі працюватиму. Можливості знайдемо, щось придумаємо. Їм важко, їм потрібна підтримка».
Наталія не мріє нагодувати усю українську армію. Але знає, що потреба у сухих супах та борщах не зникне й після перемоги. Такі харчі знадобляться, коли, наприклад, відбудовуватимуть зруйновані міста, розміновуватимуть українські поля й ліси.
