Сирени, постріли та вибухи впливають на всіх, що вже казати про вразливу дитячу психіку. Як розмовляти з дітьми про війну — зібрали рекомендації психологів у матеріалі.
Розмовляйте і зберігайте спокій
Психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в Facebook радить обов’язково поговорити з дитиною про те, що відбувається. Це варто зробити дорослому, який зберігає спокій, щоб не завдати шкоди дитині.
Якщо спілкуєтеся з підлітком, також важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай справно знаходять інформацію в інтернеті, зараз може бути складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка відповідає за логіку).
Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми як слабкість.
Підліткам зараз може бути складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка відповідає за логіку).
Світлана Ройз пояснює, що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось зайняти. Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.
Пояснити, як себе обороняти
Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо не сперечатися з дорослими та дослухатися до того, хто відповідальний за безпеку. Також розкажіть дитині, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо зникне мобільний зв’язок.
Необхідно пояснити дитині складність ситуації, а також те, чому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.
Ігри і заспокійливе
Дитяча психологиня Світлана Ройз звертає увагу: під час стресу ігри дітей можуть бути трохи «регресивними», тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, тетрис).
Перелік ігор в укритті, які рекомендує психологиня, можна прочитати тут.
Якщо панічна атака
Міжнародний фонд ЮНІСЕФ опублікував поради Світлани Ройз, як діяти при панічній атаці. Вправи на вибір:
- покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;
- потерти кінчик носа;
- несильно натиснути на очні яблука з двох боків;
- якщо є де — лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді
- сконцентруватися на диханні: одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку покласти на живіт. Видих — рука йде вниз до грудей, вдих — підіймається до рота;
- змащувати губи, полоскати рот водою;
- витягувати якомога далі язика, ніби намагаючись торкнутися грудної клітини;
- подивитися вправо, не повертаючи голови, — якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво — якомога далі, потім знову прямо;
- розтерти тіло;
- розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем — там знаходиться точка паніки;
- покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються;
- розтерти руки, прикласти до нирок.
Сконцентруватися на диханні: одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку покласти на живіт. Видих — рука йде вниз до грудей, вдих — підіймається до рота.
Знайти посильне завдання
Світлана Ройз радить покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги — наприклад, доручити слідкувати за іграшкою. Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.
Проявляти емоції
Психологиня Вікторія Горбунова пояснює: зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) — здорова реакція. Це можна робити в ігровій формі. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному. Сльози та плач — теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.
І про безпеку
Психологиня Лідія Боженко наголошує: у розмовах варто уникнути катастрофізації. Мають бути чіткі правила поведінки. А ще важливо дитині пояснити, що у такій ситуації маємо бути більш обережними, ніж зазвичай.
Треба нагадувати, що не можна піднімати нічого на вулиці — незнайомі речі, навіть якщо ці речі залишені в класі, діти їх знайшли на подвір’ї школи чи в туалеті. Натомість потрібно обов’язково повідомити дорослих про те, що побачили.
