«Взагалі не виспався сьогодні, — здавалося б, буденна ранкова розмова колег за кавою. Однак те, що він скаже далі, кардинально змінить моє нейтрально-дружелюбне ставлення. — Сусідка знизу несамовито волала і кликала на допомогу. Схоже, співмешканець дуже сильно її бив, і це тривало з п’ятої до сьомої ранку. Я зовсім не спав весь цей час, уявляєш?»
Я, шокована цією розповіддю, зробила ковток кави і видавила з себе, ледь стримуючи злість:
— І ти не викликав поліцію?
— Звісно, ні. Це їхні сімейні справи. Я тут до чого? Мабуть, вона заслужила. Я ще й через неї не виспався.
Більше я не пила каву в його компанії. Але думки про цю ситуацію не відпускали ще довго. Спати, коли таке твориться за стіною, дійсно неможливо, але не через шум.
Людині, що потерпає від побутового насильства, треба допомогти. Але як правильно діяти в подібних ситуаціях? Чи варто напряму втручатися в конфлікт? А що, коли постраждалій після буде ще гірше, оскільки агресор вимістить на ній подвійну лють? Або ж одразу направить її на захисника, а той не зможе дати відсіч?
Шукаємо відповіді на всі ці питання разом з експертами.
«Не виносити сміття з дому»: чому жертви домашнього насильства мовчать
Віталіна Устенко працює із постраждалими від домашнього насильства напряму — консультує їх очолює Робочу групу із надання психологічної допомоги вагітним, матерям з маленькими дітьми, постраждалим від домашнього насильства в період карантину. Ця група інсує при Національній психологічній асоціації.
Віталіна пояснює: часто постраждалі від домашнього насильства навіть не визнають, що щось не так.
«Психологічно дуже важко визначити себе як жертву, бо ти ніби визнаєш свою слабкість, обмеженість і відразу стикаєшся з соціальним осудом. Не кожна людина готова це витримати».
Соціальний осуд — напевно, найголовніший фактор, чому про домашнє насильство не говорять відверто. На жаль, в нашому суспільстві досі прийнято осуджувати жінку, якщо вона «виносить проблеми з дому». Саме тому багато людей звикли так жити і для них це є нормою.
Також, з досвіду психологічної практики Віталіни, найчастіше ані батьки жінки, ані батьки чоловіка не стають на захист постраждалої. Відтак, мова йде ще й про осуд з боку батьківської родини — вони за те, щоб попри будь-які обставини зберегти сім’ю. Ще одна причина, чому постраждала від домашнього насильства може роками потерпати і нічого не змінювати — їх психологічно складно визнати, що «в мене гірше, ніж в інших».
«Інколи жертви можуть розмірковувати так: якщо тебе не вбили, нічого не зламали, то це ще нічого страшного. Це ніби таке «самознецінення»: я не варта того, щоб мені допомагали, нічого особливого в цій ситуації немає» — пояснює Віталіна Устенко.
В дійсності ж, домашнє насильство може призвести навіть до смерті. Те, що кривдник змінить свою поведінку — міф. Зі слів психолога, у 90% випадків, якщо людина вчинила насилля, вона обов’язково зробить це знову.
«Моя хата не скраю»: коли втрутитися необхідно
Ляпаси, стусани — це прояви фізичного насильства. Насправді, лише одного із видів насильства — найбільш очевидного.
Якщо ви бачите таку жорстокість, стає одрашу зрозуміло, що допомога необхідна.
Однак, насильство — це не лише про фізичний біль. Словесні образи, погрози, приниження — це форми психологічного насильства. Воно може мати аналогічний, а часом навіть ще більш руйнівний вплив на особистість. Людина, яка страждає від психологічного насильства, так само потребує захисту і допомоги.
«Якщо ви стали свідком сварки на підвищених тонах, гучних криках і ви розумієте, що це триває понад 5 хвилин, це привід принаймні підійти і запитати, чи все в порядку» — рекомендує Віталіна.
Існує ще два види насильства, які наочно помітити майже неможливо.
Примушення до сексу чи взагалі будь-які дії сексуального характеру без згоди другої особи — це сексуальне насильство. Те, що найменш часто визнають самі постраждалі, навіть після зґвалтування власним чоловіком. Все через сором і нав’язаний стереотип про так званий «подружній обов’язок», яким так часто прикриваються кривдники-ґвалтівники.
Економічне насильство — це тиск фінансами: повне обмеження, якщо спільний сімейний бюджет, заборона працювати або навпаки примушування до праці. В деяких випадках йдеться навіть позбавлення житла, їжі чи одягу. Дуже часто саме повна фінансова залежність змушує постраждалих від домашнього насильства залишатися з кривдником. Втім, сьогодні є різні організації, які надають допомогу, в тому числі матеріальну, аби, попри фінансові труднощі, допомогти постраждалій чи постраждалому врятувати від насильства себе і дітей.
Усі чотири види насильства: фізичне, психологічне, сексуальне і економічне — це порушення прав людини.
Так регламентує закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», чинний з січня 2019 року. Якщо ви стали свідком прояву хоча б одного з видів насильства — не залишайтеся байдужими.
«В будь-якому випадку важливо запропонувати свою допомогу. Інколи постраждалі особи знаходяться в ситуації, коли через емоційний стан вони не здатні звернутись за допомогою самостійно, або бояться змінювати ситуацію» — говорить Дарія Пильо, юристка громадської організації «Ла Страда Україна».
Як правильно діяти : інструктаж
Найперше — спробуйте оцінити ситуацію щодо власних ризиків: які наслідки це матиме для мене? Якщо це публічне місце і явних фізичних проявів агресії від кривдника немає, можна втрутитися особисто. Однак, Віталіна радить робити це, тримаючи відстань і говорити з позиції «дорослої людини». Ось що це означає:
- голос має бути чітким
- тон — спокійним
- говорити «на рівних», без повчального тону і погроз
- запитати у постраждалої чи постраждалого: «У вас все в порядку? Вам потрібна допомога?»
- сказати про свій намір кривднику: «Якщо ви не припините, я звернувся в поліцію»
Важливо при цьому не підходити близько, краще тримати дистанцію, адже агресор може бути під впливом речовин, що змінюють свідомість. Ми не можемо знати, чого очікувати, тому краще себе убезпечити.
Не варто втручатися в сам конфлікт і намагатись вирішити суперечку. Найкраще, що можна зробити — викликати фахівців.
Якщо ви стали свідком бійки чи чуєте за сусідньою стіною крики і звуки боротьби — в таких ситуаціях краще негайно звертатися в поліцію.
«Слід телефонувати до поліції на номер 102 та описати ситуацію. У цьому випадку, працівники поліції, можуть виїхати на місце, провести оцінку ризиків та відповідно до своїх повноважень реагувати» — пояснює далі Дарія Пильо.
Можна подзвонити і в саму організацію «Ла Страда Україна».
Номер 116 123 — це національна «гаряча лінія» із попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.
Також є Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надають інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства.
Варто усвідомлювати — на гарячих лініях 116 123 та 15-47 надають консультативну допомогу. Зафіксувати факт домашнього насильства і допомогти тут і зараз — це компетенція лише поліції. Тому номер 102 — перший у списку контактів, куди дзвонити, якщо станете свідком насильства.
Наслідки байдужості: до чого може призвести домашнє насильство
Кожна 6-та жінка в Україні пережила принаймні одну з форм насильства протягом останніх 12 місяців. Від 1 до 3 млн дітей в Україні стає свідками або жертвами домашнього насильства. Це дані ООН.
17 465 звернень лише з початку 2021 року надійшло на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства 116 123. І це лише ті випадки, про які відомо…
Можливо, цифри були б значно меншим, якби рівень толерантності до проявів насилля в нашому суспільстві був би нижчим.
«Ми звикли дізнаватися щось про світ, озираючись на реакцію інших людей. Якщо до жінки підійде три людини, нехай їм вона скаже, що все ок, але вона зможе задуматись,щось не так, і можливо, наступного разу знайде в собі сили визнати, що їй потрібна допомога. Те, що ми можемо зробити — посіяти сумнів» — додає психологиня Віталіна Устенко.
Такі прості кроки – довгий, але правильний шлях до викорінення насильства в суспільстві. Доки ж від нього страждають не лише жертви, а й навіть ті, хто став випадковим свідком, оскільки побачити насильство — це доволі травматичний досвід, особливо для дуже емпатійних людей.
Домашнє насильство часто замасковане під побутові сварки і криється за стінами «сімейного гніздечка». Та ще міцніший мур суспільної байдужості, коли побачивши чи почувши подібне, люди приймають рішення «не втручатися, бо це їхня сім’я – самі розберуться».
