На підході зимові свята, а отже, настає пора різдвяного кіно, у якому раз за разом режисери та сценаристи закликають робити добрі справи, вірити у краще та цінувати родинне тепло. Що почитати та подивитися, щоб підняти різдвяний настрій, не поринаючи у банальний сюжет? Шукаємо відповіді разом.
Насправді, стартував «різдвяний» жанр не з кіно, а літератури. Одним з перших його представників є повість Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі». Саме цей британський автор сформував низку характерних святкових образів та мотивів. Сюжет повісті будується навколо життя старого скнари Ебенезера Скруджа. Його не цікавить нічого, окрім прибутків, він зневажає бідних та з презирством сприймає будь-які прояви щирості. Скрудж самотній, проте відштовхує племінника, єдину близьку людину. Цинік, який ненавидить свято — доволі класичний типаж «різдвяного» жанру. Але з одним нюансом: ця людина обов’язково перегляне свої пріоритети.
Напередодні свята Скруджа відвідують духи Минулого, Теперішнього і Майбутнього Різдва. Перший показує, що той колись був хорошою людиною, незіпсованою жадністю та жагою до наживи. Другий розповідає про проблеми лондонських бідняків. Зокрема виявляється, що син його клерка Боба, малюк Тім, хворий і не доживе до дорослого віку.
Третій привид був найсуворішим. Він показав, як городяни сприйматимуть смерть самого Скруджа. Виявляється, якщо бути жорстоким та безжальним кредитором, то за тобою ніхто не сумуватиме.
Така стрес-терапія кардинально змінила старого — наприкінці ми вже бачимо добру та щедру людину, яка допомагає оточуючим і робить їх життя кращим. Що стосується малюка Тіма, то він благополучно одужує, а Скрудж стає для нього другим батьком.Ще один класичний мотив — це роздуми про справжній сенс різдвяних свят. У них герої, як правило, приходять до думки, що суть криється не в подарунках та яскравій мішурі, а в любові близьких та бажанні ділитися теплом з оточуючими.
Там де є троп, там будуть і цікаві трактовки. Бо що може бути незвичнішим та химернішим, ніж коли про суть свята розповідає… Смерть? Таку от непересічну інтерпретацію можна зустріти у гумористичному фентезійному романі Террі Прачета «Батько Вепр».
Дії відбуваються у Пласкому Світі, де люди дуже люблять відзначати веселе свято Вепроніч — місцевий аналог Різдва. Ключову роль у цьому святі відіграє Батько Вепр. Він не тільки дарує чемним дітям подарунки, а й допомагає сонцю сходити. Як й інші надприродні істоти свого світу, Батько Вепр живе завдяки вірі людей. Проте внаслідок інтриг та перепон реальності ця віра починає згасати. Тому Смерті нічого не залишається, ніж підмінити Батька Вепра, а паралельно доносити людям істинну суть свята.
Біля екранів
По-справжньому різдвяний жанр розквіт у кінематографі. Тут є і веселі комедії, і сентиментальні мелодрами, і щемливі драми, і навіть іронічні пародії. Левова частина стрічок призначена у першу чергу для сімейного перегляду.
Нерідко такі фільми виходять надто клішованими та наївними, що не дуже до вподоби кінокритикам. Проте вони непогано заходять аудиторії, особливо на зимові свята. Сюжети зазвичай у них легкі, оптимістичні та максимально дружні до дітей. Проте — не всі автори створюють лише легке дитяче різдвяне видовище.
Класика, яку варто дивитися
Згадати лишень стрічку «Це дивовижне життя» 1946 року. Вона давно стала класикою свого жанру, але тогочасна публіка прийняла фільм вельми прохолодно. Що й не дивно: глядачі чекали на веселу історію, а натомість отримали особисту драму чоловіка, який планує накласти на себе руки напередодні Різдва.
Головний герой фільму, Джордж, живе в маленькому депресивному містечку. Він змушений працювати в кредитній конторі, яку успадкував від батька. Хоча це не те життя, про яке мріяв Джордж. Свого часу він хотів добитися успіху у великому місті та побачити світ, але якось не склалося. До певного моменту Джордж мирився зі своєю долею, але післявоєнна криза, фінансові проблеми та особисті невдачі довели чоловіка до повного відчаю.
На щастя, це таки різдвяна історія. Головного героя рятує чудо у вигляді безкрилого янгола Кларенса. Той показує світ, де Джорджа ніколи не існувало. У ньому не надто благополучне містечко стало по-справжньому жахливим, оскільки в ньому заправляє давній ворог Джорджа, жорстокий банкір Поттер. Багато близьких людей головного героя стали глибоко нещасними та знедоленими, а дехто з них взагалі помер раніше свого часу — адже незважаючи на свої похоронені амбіції, Джордж завжди допомагав оточуючим і змінював їх долі на краще.
Побачене змушує чоловіка знов відчути цінність свого життя і повернутися до родини. Як виявилось, його добрі справи не пройшли дарма. Вдячні городяни — кожен в міру своїх можливостей — скинулись коштами та допомогли старому другу.
Намальована реальність
Цікаво тема доброчинності втілена в мультфільмі «Клаус». Автори доволі креативно пояснили традиції, пов’язані з образом Санти. Історія починається з того, як поштовий магнат відправляє свого розбещеного сина Джаспера працювати листоношею в холодний Смеренсбург. Місцина ця депресивна, а люди — озлоблені та непривітні. Населення Смеренсбурга представляє пара кланів, які ведуть невпинну війну один з одним. У такій атмосфері ніхто не хоче писати листів, тому робота Джеспера опиняється під загрозою. Але одного разу він знайомиться з похмурим та відлюдькуватим лісовиком Клаусом. Поштар допомагає йому, хоча й не за власним бажанням, доставити іграшку дитині. Коли про це дізналися інші дітлахи, вони також захотіли подарунків та почали писати листи таємничому благодійнику. З цього й розпочалася співпраця головного героя з дивним сусідом. Ночами, щоб ніхто не бачив, вони розносили подарунки. Не перепадало хіба що бешкетникам, які люблять задирати однолітків та по-злому пустувати.
Згодом робота Джаспера та Клауса змінює поведінку жителів містечка. Спочатку ворогувати перестають діти, для яких спільне навчання та дозвілля виявилось набагато цікавішим за сварки. За ними підтягуються й дорослі, які теж усвідомлюють, що робити добрі речі — дуже приємна справа. Змінює нова традиція і самих головних героїв. Джаспер з типового представника золотої молоді перетворюється на альтруїстичну та добру людину, а Клаус, озлоблений особистою трагедією, знов відкривається людям.
З книжок та в кадр
Те, як добрі справи змінюють людей, можна побачити у стрічці Сатосі Кона «Токійські хресні». Це така собі вільна інтерпретація роману «Троє хрещених» Пітера Кайна.
Головними героями цієї різдвяної притчі стали троє бездомних людей. Хана, Міюкі та Джин давно змирилися зі своєю долею та вже нічого не очікують від життя. Але напередодні Різдва трапляється диво — на звалищі вони знаходять новонароджену дівчинку, і доля покинутого маляти не залишає їх байдужими. Так новоспечені няньки вирішують знайти батьків дитини. Щоправда, цей шлях виявляється непростим: конфлікти мафіозі, вуличні бандити, жорстокість та байдужість оточуючих, необхідність зіткнутися з помилками минулого — все це треба подолати на шляху до мети.
Зокрема у стрічці Кон піднімає тему родини та сімейного тепла, а це доволі гостра проблема для кожного з його героїв. Джин втратив сім’ю через алкоголізм та ігроманію, Хану колись кинули старші, а Міюкі втекла з дому через конфлікт з батьком. Але разом з тим спільні випробування змусили їх об’єднатися — нехай і в дивну — але родину, якої так потребував кожен з них. Турбота ж про дитину змусила кожного проявити найкращі якості: доброту, сміливість та готовність допомагати іншим.
Посил стрічки глибоко гуманістичний: кожна людина насправді достойна любові, прийняття і турботи. А той, хто визнав свої помилки, також вартий, щоб його пробачили та зрозуміли.
Звісно, не кожен твір різдвяного напрямку має високу художню цінність. Є серед них чимало доволі банальних історій, які попри це все одно збирають бюджети завдяки святковій атмосфері та дієвим кліше в кадрі.
Чому ж автори все ще продовжують звертатися до теми різдвяного дива, якщо фільмів про це вже знято багато? Можливо, тому, що історії, просякнуті гуманістичним пафосом та вірою в краще, і по сьогоднішній день не залишають байдужим свого глядача.
