Ця добірка — про людей, які працюють у сфері медіа, шоубізу, літератури, політики, культурного менеджменту. Які є викладачами, публічними інтелектуалами, рестораторами. Дехто з них має досвід участі у бойових діях, а для когось це перша війна. Хтось воює зі зброєю, а хтось взявся волонтерити, та у всіх однакова ціль — захищати країну.
Леонід Остальцев і Андрій Хливнюк
Леонід — ветеран війни, засновник мережі Pizza Veterano у Києві, що працює за франшизою по різних містах України. Киянин, народився і виріс на Троєщині. Доброволець з червня 2014-го, був кулеметником, стрільцем, старшим стрільцем, командиром танка, навідником БМП. Брав участь у боях на кордоні з Росією влітку 2014-го, перших обстрілів із «Градів» зазнали в Сонцевому, потім займали Савур-могилу, Степанівку. Обороняв Піски, Дебальцеве. Зараз захищає столицю у складі підрозділу «Софія» у підпорядкуванні патрульної поліції України.
Його бойовий товариш — лідер гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк. Спершу служив у теробороні, тепер — у поліції. З перших днів повномасштабної війни завірусилося відео, де Хливнюк переспівав «Ой у лузі червона калина похилилася». Недавно отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу, але не засмутився. «Щасливий 300-сотий», — пожартував у своєму інстаграмі.
Аліна Михайлова
Вона — громадська активістка, депутатка Київської міської ради, волонтерка й медик-доброволиця. Спершу, після Революції Гідності, у якій теж брала участь, волонтерила в «Армії SOS»: надсилала на схід України одяг та їжу для українських військових. А потім сама опинилася серед них.
2016-го близький друг Аліни Михайлової загинув, тоді вона поїхала на фронт. Була там парамедикинею. Створила фронтову медичну службу в Першій штурмовій роті «Правого сектору». Потім, у 2020-му вирішила зробити паузу й повернулася до цивільного життя, була обрана депутаткою. А зараз знову у бойових рядах.
Олег Михайлюта
Олег Михайлюта, він же — Фагот, він же — лідер відомого гурту ТНМК, приєднався до рядів самооборони. Так само він закликав інших українців. кому до це до снаги, наслідувати його приклад. «Кожен, хто може тримати зброю, повинні це зробити, бо це наша земля і відступати нам нема куди. Перемога буде за нами», — написав виконавець в інстаграмі.
Він теж записує пісні зі служби — ось, наприклад, виконання «Зродились ми великої години».
Іван Патриляк
Декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк пішов на фронт боронити Україну. Речник Київської територіальної оборони Андрій Ковальов написав про це у фейсбуці: «Іван Патриляк не вивчає історію, а творить її».
Іван Патриляк доєднався до 112 бригади територіальної оборони. Має військовий позивний «Декан».
У цивільному житті Іван Патриляк досліджує історію українського націоналізму та національно-визвольного руху 20-50-х років ХХ століття. В університеті Шевченка на різних посадах працює з 2001 року.
Дмитро Стретович
Дмитро — директор видавництва Pabulum, співзасновник освітньої платформи LITOSVITA. Пішов воювати — разом зі своїм братом та кумом. Незадовго до повномасштабної війни, 19 лютого, у Дмитра з дружиною Світланою народилася донька.
Нещодавно Дмитро опублікував зворушливе відео — як бачиться зі своїми батьками у селі Нова Басань на Чернігівщині. Цей населений пункт звільнений після понад місяця рашистської окупації.
Маргарита Рівчаченко
До війни 25-річна дівчина працювала прессекретаркою депутата Верховної Ради; допомагала з піаром в архітектурному бюро та була незалежною журналісткою. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну пішла до свого районного військкомату. Вистояла чергу й записалася до місцевої ТрО, не особливо на щось розраховуючи. Але за плечима мала курс домедичної підготовки та курс медицини під час навчання в Харківському університеті. Так стала парамедикинею, санінструкторкою в одному з батальйонів ТрО.
Займається гуманітарною допомогою: шукає та розвозить військове обладнання, ліки, медикаменти — у шпиталі та на блокпости.
Богдана Романцова
Богдана — літературознавиця, критикиня, публіцистка, редакторка у видавництві «Темпора», лекторка багатьох освітніх платформ.
А віднедавна — ще й волонтерка, яка у наметі Червоного Хреста на залізничному вокзалі Львова опікується тими, хто змушений втікати від війни. На 4-годинних змінах робити треба різне: роздавати їжу, розливати каву, прибирати, мити посуд, розподіляти гуманітарку, консультувати, водити колони людей на волонтерські автобуси. Налаштована приходити доти, доки це буде потрібно — кожна робота зараз наближає до перемоги.
