Підтримати дітей, що врятувалися від війни, можна по-різному: забезпечити їх прихистком, їжею, одягом. Але не тільки. Ми поговорили з Вікторією Дулею, ініціаторкою проєкту кінних прогулянок для вимушено переміщених дітей, — про те, як спілкування з кіньми допомагає подолати стрес.
З чого все почалося
Утримувати кінний клуб під час війни — складно. Адже прогулянка на коні — не першочергова потреба для людей. Але навіть у такі складні часи важливо відпочивати та отримувати позитивні емоції. Тож у березні Lemberg Horse Club у Львові відчинив свої ворота для всіх, хто хотів би провести час на кінній прогулянці.
Інструкторка з верхової їзди Вікторія Дуля розповіла у соцмережах, що їхній кінний клуб готовий проводити прогулянки, щоб емоційно розрядити людей. На це оголошення відгукнулася жінка з Одеси і оплатила два заняття для дітей. Проте зустрічі не назначила, адже виявилося, що діти жінки за кордоном, а прогулянки вона оплатила для тих дітей, що опинилися у Львові, рятуючись від повномасштабного вторгнення.
Так і виник соціальний проєкт «Верхи до любові». У його рамках охочі можуть оплатити заняття, а діти — відвідати його безплатно.
«Небайдужі люди оплачують повноцінні прогулянки на конях діткам, які цього потребують. А у листі до коника діти описують свої мрії, свої історії. Саме завдяки цим листам ми отримуємо контакти батьків чи опікунів і дітки до нас приходять», — розповіла ініціаторка проєкту Вікторія Дуля.
Читайте також: «РОМАШКА» ТА ВСІ ЇЇ ДІТИ. ЯК НА ВОЛИНІ СПІЛЬНОКОШТОМ СТВОРИЛИ ЦЕНТР ІПОТЕРАПІЇ
Особлива анкета — «Лист до коника» — розміщена на інстаграм-сторінці ініціативи. Її можуть заповнити діти з батьками, розповісти, чому хочуть покататися на коні, залишити свої контакти для зв’язку. Листи публікують у соцмережах — тож благодійники можуть обрати історію, що сподобалася, і задонатити на прогулянку цієї дитини чи кількох. Коли конкретне заняття оплачене, з сім’єю дитини зв’язуються координатори ініціативи та узгоджують зручний час. Після прогулянки у соцмережах з’являється фото- чи відеозвіт.
Ось що пишуть діти конику:
Вікторія, 15 років, Кам’янка-Дніпровська
«Я дуже люблю коней. Спілкувалася із ними дуже рідко, тільки в тата на батьківщині (в маленькому селі на Чернігівщині). На жаль, зараз в мене немає такої можливості».
Назар, 7 років, Київ
«Ми втекли від війни першого разу, коли я був ще у мами в животику, а тепер вже вдруге перед моїм днем народження в березні. Трохи побули в спокої у Львові, а потім я почув сирену і потрапив до лікарні. Тут мене лікували і тепер я завжди п’ю таблетки. З мамою ходили в парк — мені дуже сподобався коник, але я не їздив, дуже б хотів спробувати. Пишемо листа вам разом із мамою. Дякуємо за увагу».
Михайло, 8 років, Харків
«Привіт, Конику! Я Михайло, мені вісім років. Я з мамою приїхав до Львова з Харкова, коли у наш двір прилетіла ракета. Ми втікали від війни. У Львові мені подобається, тут гарні парки та класні трамваї «Електрон», та я дуже хочу додому, сумую за своїми друзями та однокласниками. До зустрічі!».
Тимур, 7 років, Маріуполь
«Привіт, конику! Я дуже радий познайомитися з тобою. Я дуже сумую за своєю домівкою, але нам довелося поїхати з неї і тепер треба звикати до нового місця. Я дуже хочу повернутися додому, де мої іграшки і море».
Кіра, 6 років, Суми
«Хочу обійняти лошатко, щоб воно було здорове і мало багато сіна. А ще в Сумах залишилась у бабусі моя кішка Соня, я сумую за нею і хочу погладити когось доброго і м’якого».
Як проходять прогулянки
Взяти участь у проєкті можуть діти віком від 5 років. Їм пропонують покататися на поні, а дітям, старшим за 10 років — на великих конях. Тривалість заняття — 45 хвилин, з дитиною постійно є інструктор, він веде коня, пояснює, підтримує маленьких вершників.
Дитина має час поспілкуватися, розкритися, розповісти про пережите чи поділитися мріями. Для багатьох дітей знайомство з конем відбувається вперше. Декому потрібен час, аби звикнути і не боятися.
Читайте також: «ВОНИ ПАМ’ЯТАТИМУТЬ ЦЕ КАТАННЯ». ЯК СПІЛКУВАННЯ З ТВАРИНАМИ ПІДТРИМУЄ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Уже вдалося провести близько 24 прогулянок для дітей, що пережили стрес, рятуючись із Нікополя, Сіверодонецька, Маріуполя, Харкова, Києва, Херсону, Слов’янська та інших міст.
Чим корисна прогулянка на конях
Іпотерапія — це особливий метод фізичної та психологічної реабілітації, під час якого людина проводить час з кіньми: їздить верхи, виконує спеціальні вправи, спілкується з твариною. Його застосовують при лікуванні порушень рухових можливостей, захворювань кісток, при розладах спектру аутизму. А також — для врівноваження психоемоційного стану, подолання стресу, соціалізації. Тож іпотерапія допомагає і фізичному, і психологічному здоров’ю.
Вважається, що коні дуже чутливі до емоційного стану людей, саме тому спілкування з ними добре впливає на нервову систему, настрій, самопочуття. Кінні прогулянки у рамках «Верхи до любові» допомагають дітям розслабитися, зняти напруження, відчути себе розкутіше і проявляти емоції.
«У нас був випадок, коли хлопчик із Сіверодонецька прийшов покататися на конику і мовчав весь час, а під кінець прогулянки заговорив», — каже Вікторія.
Батьки дітей, що побували на прогулянках, теж помічають зміни у стані дітей. Вони, як й інструктори, розуміють важливість таких занять і їхню користь.
Вікторія розповіла, що у планах в ініціативи залучити більше людей — і благодійників, і маленьких вершників. Для цього розробляють сайт, де можна буде ознайомитися з усією інформацією.
Також планують залучати спеціалістів з львівських центрів психологічної реабілітації, щоб могти фахово допомогти дітям, що постраждали під час війни. Оскільки іпотерапія може допомогти не тільки фізичній реабілітації, а й психологічній — саме на цьому напрямку вирішили зосередитися.
