Різдвяні свята часто супроводжуються різноманітними традиціями. Одні з них дуже старі — їх корені сягають глибини віків, інші ж з’явилися зовсім нещодавно. До новітніх належить і традиція «Таємний Санта», завдяки якій люди з різних куточків світу обмінюються подарунками.
Церемонія носить різні назви — «Таємний Миколай», «Таємний друг», «Кріс Кіндл», але суть її не змінюється: кожен учасник обирає людину, якій адресує свій подарунок. Дарувальник залишається строго анонімним. Що стосується вартості такого сюрпризу, то зазвичай суму обговорюють заздалегідь, що дуже зручно, особливо коли треба підготувати дарунки для робочого колективу чи великої родини.
Також «Таємний Санта» — це чудовий привід для благодійності. Адже свої подарунки можна адресувати не тільки друзям та колегам, але й людям, які потребують турботи та допомоги.
«Таємного Санту» вже восьмий рік проводять волонтери руху «Молодь за мир». У звичайні дні вони влаштовують роздачі їжі на вокзалах та вулицях міста, відвідують будинки для людей поважного віку, проводять уроки творчості для людей з інвалідністю тощо. На свята волонтери також не відступають від своїх традицій. До кожного Різдва вони готують сотні подарунків, які згодом полетять до їх добрих друзів — людей, що не мають житла, стареньких та дітей з дитячих будинків. Наприклад, цього року на святковий сюрприз можуть розраховувати 1547 людей.
«Я бачила, що кожного року багато людей грає в цю гру. Я подумала: а це дуже цікаво, ми можемо адаптувати традицію Таємного Санти для доброї справи. Так виникла ця ідея, адже ми знаємо наших людей з будинку престарілих, знаємо дітей, яким ми допомагаємо. По іменах, кожного особисто. Тому ми можемо збирати дуже особисті подарунки. Коли це звучить якось загально, просто «для бездомних», люди не так реагують. А коли вони розуміють, що готують подарунок для Юрія, якому 80 років, який живе в будинку престарілих, тоді виникає зв’язок з цією людиною. Ти можеш її уявити, ти чіткіше розумієш, для кого це. І, відповідно, тобі приємніше готувати такий подарунок», — розповіла координаторка руху «Молодь за мир» Ольга Макар.
Стати Таємним Сантою може кожна людина з будь-якого куточку країни. Для цього потрібно зареєструватися, отримати інформацію про одного з бенефіціарів, яким волонтери допомагають протягом року. Це може бути хтось з дітей, людей старшого віку чи людей, що не мають житла. Згодом потенційний Санта отримує інформацію про адресата, для якого готує сюрприз, і список бажаних подарунків. До Різдва подарунок обов’язково знаходить свого власника.
Обмін емоціями
«Дуже дивує та вражає те, що люди так відгукуються на цю акцію, з величезним теплом і щедрістю готують ці подарунки. Дуже часто видно, що люди «запарюються», стараються все зібрати, красиво упакувати, написати листа, підібрати листівку. Це дуже красиво. Коли даруємо подарунки, ми отримуємо дуже сильні емоції. Особливо від дітей, коли вони отримують те, про що мріяли, але часто і від літніх людей. Наприклад, є хлопець з будинку престарілих, який має інвалідність. Йому подарували диск його улюбленого гурту. Він був дуже щасливим. Таким «штучкам» люди дуже радіють. Пам’ятаю хлопчика, який казав: «Ось бачите, я казав, що Миколай існує! А мені казали що ні. А він подарував мені саме те, про що я мріяв», — згадує Ольга Макар.
Також волонтери «Молодь за мир» вітають біженців з різних країн світу. Серед них багато мусульман, наприклад, з Сирії та Афганістану. З різдвяними традиціями вони не знайомі, тому подарунки стають для них приємним та несподіваним сюрпризом. Волонтери нагадують, що вони є друзями, яких яких хочеться підтримати та привітати. Такі моменти дуже зворушують.
«Хочу теж наголосити, що «Таємний Санта» — це не просто про подарунок. Це частина значного більшого Різдва. Задовго до «Таємного Санти» були моменти, коли ми дарували пакунки з теплими шкарпетками, мандаринкою і пачкою печива, і це теж було нормально, теж було гарно. Суть Різдва також передавало. Тому це не тільки про подарунок, це про щось значно більше» — підкреслила Ольга.
Буває так, що сам дарувальник живе в іншому куточку країни і про «свою» людину знає хіба що зі слів волонтерів. Але буває таке, що їх шляхи пересікаються. П’ять років тому киянка Татка Чернухо приєдналася до волонтерської спільноти та зареєструвалась на «Таємного Санту». Тоді на її пошту надійшов лист. Як виявилось, її адресатом став маленький хлопчик Коля, який живе в ромському таборі на Закарпатті.
«І от я вирішую, що Колі обов’язково потрібна піжама. Така, знаєте, крута, кольорова, з покемонами. А ще м’яка і тепла. Я обирала ту піжаму з великою любов’ю, уявляла, як цією піжамкою буду обіймати Колю. Я взагалі безнадійний дарувальник подарунків. Завжди купую якісь непотрібні речі. До того ж, в останню мить. А тут ходжу і обираю най-най-найкращу. Через рік я зі Спільнотою приїхала на Закарпаття в ромський табір. Ми ходили по домівках, вітали, дарували подарунки. І тут я заходжу в дім, де купа дітей. Мама Марія починає їх всіх поіменно перераховувати, і , о Боже, ось він — мій Коля! За рік він підріс, але це точно він», — згадуває Татка.
Останнє Різдво Ольги Федорівни
Минулого року пандемія поламала плани багатьох людей. Але незважаючи на обмеження, волонтери все ж таки спромоглися потрапити до будинку престарілих, який вони відвідують вже не один рік. Для стареньких це був вельми приємний та неочікуваний сюрприз. Деяким одразу захотілося торкнутися гостей. Вони не могли повірити, що когось могли впустити зовні, бо на той момент мешканці будинку вже рік сиділи замкненими в чотирьох стінах. Їх нікуди не пускали.
«Пам’ятаю, як минулого року ми відвідували одну бабусю з будинку престарілих. Вона була нашою доброю подругою і жила в будинку престарілих більше 20 років. Ольга Федорівна була неофіційною лідеркою серед літніх людей. Вона була надзвичайно доброю. Наприклад, якщо людина тяжко хворіла, була при смерті, Ольга Федорівна завжди залишалась поруч. Незалежно від того, чи знала її, чи дружила, чи спілкувалася. Вона сиділа і ніби проводжала людину перед смертю. Вона завжди казала: “Помирати — це дуже страшно. Ти уявляєш як страшно помирати одному? Тому я сиджу біля всіх, хто помирає”», — ділиться Ольга Макар.
На той час у Ольги Федорівни нікого з родичів вже не було. По суті, вона залишилась одна у цьому світі. Людей, які до неї приходили, вона називала янголами. Своїх гостей вона дуже цінувала і кожного з них пам’ятала по імені. Того разу їй також дісталися подарунки від Таємного Санти, і був нюанс: серед пакунків вона знайшла парфуми, які так любила за часів своєї молодості. Це її дуже зворушило.
«Вона недавно померла. Це було її останнє Різдво. І оскільки будинок престарілих досі закритий на карантин, то протягом року було лишень кілька моментів, коли ми могли з нею зустрітися. Це була одна з останніх зустрічей в її житті, один з останніх моментів, коли вона була при такі ясній свідомості і розуміла все, що відбувається. Вона була дуже радісна в цей момент. Тому я думаю, що той Таємний Санта, який не полінувався та знайшов ці парфуми, зробив для неї щось більше, ніж просто один з подарунків. Він подарував настрій на останнє Різдво в її житті. Він подарував їй один з найкрасивіших днів на останньому році життя», — згадує Ольга.
