Чого не варто постити, щоб не зашкодити ні собі, ні іншим? Відповіді на ці питання допоможе з’ясувати голова правління інформаційного центру «Майдан Моніторинг», експертка з інформаційної безпеки Наталія Зубар та тренерка з інформаційної безпеки у цій же організації Оксана Яцюк.
Не зашкодити
Найголовніше — принцип «не нашкодь». Перед тим, як опублікувати пост, слід добре замислитися: кому він може нашкодити? Це може бути конкретна людина, якій цей допис адресований, або ж може йтися про безпеку широкого кола українців, які зараз потерпають від російської агресії.
«Коли йдеться про інформацію, що стосується воєнних дій російської федерації, тут тільки одна порада: перевірити, чи про це повідомив Генеральний штаб, Міністерство оборони, голова військово-цивільної адміністрації вашого району, — розповідає Наталія Зубар. — Якщо ні, краще змовчіть, бо ви не знаєте, як ваші дані можуть допомогти або зашкодити безпеці. Якщо дуже хочеться поділитися чимось, то робіть це приватно з друзями, рідними. Але не у фейсбуці, де прочитати може кожен, зокрема вороги. Сканування вашого таймлайну займає мілісекунди».
За словами експертки, на тренінгах Школи інформаційної безпеки вони згадують випадок, коли блогер Денис Казанський повідомив про звільнення селища Руська Лозова. Він послався на повідомлення голови Дергачів Задоренка, який про це прозвітував у своєму Facebook. А насправді в Руській Лозовій ще тривали бої. Через те, що повідомлення побачив ворог, воєнні дії в селищі не тільки посилилися, а й затрималися як мінімум на тиждень. За словами Наталії, так необдуманим постом людина може несвідомо допомогти ворогу. Тут навіть не потрібно шукати зрадника, який спеціально здавав би українські позиції.
Не підігравати ворогу
Ще один спосіб допомогти ворогу — це поширювати його наративи, у тому числі й несвідомо. Наталія згадала ситуацію навколо скандального звіту Amnesty International. У ньому стверджувалося, ніби українське військо розташовується в містах і таким чином наражає людей на небезпеку. Як зазначає експертка, аналогічний наратив поширює російська федерація як мінімум з березня. В російських ЗМІ регулярно наголошується, що росіяни рознесли чергову школу тільки тому, що там були українські військові.
«У більшості випадків там жодних воєнних підрозділів ніколи не сиділо, — каже Наталія Зубар. — Але тему підхоплюють люди, які зазвичай отримують такі повідомлення із закритих каналів типу Viber-чатів. (Або від когось іншого, хто читає російські медіа). Вони побудували таку схему: нібито росія обстрілює тільки там, де є українські воїни. А оскільки довести це неможливо (особливо на момент обстрілу), то створюється картина відбілювання російської федерації. Буцімто вони стріляють тільки по військових об’єктах. А це виправдання агресора».
Пам’ятати про обережність
«Що постити в соціальних мережах, залежить від того, чим ви займаєтесь, яка ваша відповідальність у воєнний час, — розповідає тренерка з інформаційної безпеки Інформаційного центру «Майдан Моніторинг» Оксана Яцюк. — Якщо можете нічого не постити, так і робіть. Якщо конче потрібно — зробіть паузу. Якщо бажання написати не зникло до вечора — пишіть. Те саме і щодо фото. Як правило, наші перші реакції емоційні, а ворог використовує емоції в інформаційній війні. Коли людина дає собі більше часу, почуття стихнуть, ввімкнеться розум, можна буде зважити, наскільки доцільно оприлюднювати свою думку чи робити перепост чужої».
Усе, що стосується пересування військової техніки, прильотів-вильотів,— табу для соціальних мереж, зазначає тренерка. У воєнний час потрібно розуміти межу своєї відповідальності, а не орієнтуватися на поведінку політиків та представників військово-цивільних адміністрацій. Також треба уникати фейків. Це було вкрай важливо і в мирні часи, а тепер і поготів.
Оксана Яцюк радить звернутися до квітки-антифейки, яку свого часу розробили спеціалісти «Майдан Моніторингу». Такий експрес-тест можна застосувати до будь-якої новини.
На цій схематичній квітці кожна пелюстка ставить важливі запитання: Звідки інформація? Хто автор? Де сталося? Коли це сталося? Що зображене? Чи є протиріччя? Навіщо це поширюють? Якщо вдасться відповісти на ці запитання, простіше буде виявити фейки.
Як писати пости в соцмережах
Звісно, зараз багатьом людям хочеться писати про себе, ділитися своїми думками та емоціями, описувати власний досвід, у тому числі й травматичний. За словами Оксани Яцюк, письмо допомагає відновити рівновагу. Наприклад, коли людина описує власний розпач, це допомагає їй усвідомити свої почуття і дещо заспокоїтися. Але водночас такий настрій може бути заразним. Тому експертка радить вести подібні «щоденники» або для себе, або для вузького кола людей.
Взагалі, популярні соцмережі були створені для того, щоб заохотити людей висловлюватись, зазначає Наталія Зубар. І це нормально. Але якщо є бажання зняти з себе якийсь тягар, поділитися з чимось неприємним, то краще це робити не публічно, а віч-на-віч з іншою людиною. Особливо коли вона готова сприйняти таку інформацію, наприклад, будучи психологом або психотерапевтом.
Не варто виливати проблеми на людей, які до цього не готові, зазначає Наталія. Особливо якщо є потреба поділитися власною травмою. Бо серед друзів та читачів також можуть бути дуже травмовані люди, яким ці одкровення можуть нашкодити. Також обережними треба бути з бажанням написати про свіжий обстріл чи руйнування.
«У цій ситуації можна і варто ділитися власними відчуттями, — зазначила Наталія Зубар. — Це, мабуть, може й допомогти. І це стосується не тільки обстрілів. Якби люди у нас говорили та писали, що самі думають та відчувають, у нас би поліпшився стан інформаційної сфери. Але не варто робити висновки понад власну експертизу. Тобто писати про те, що ти бачив та чув безпосередньо, — прийнятно. А робити висновки з цього висновки — ні».
Що варто пам’ятати волонтерам
А що з фото та відео? За словами Наталії Зубар, нині представники «Майдан Моніторингу» документують руйнації цивільної інфраструктури, яка сильно постраждала від російських атак. Вони користуються наступним принципом: якщо якась будівля повністю зруйнована та не може бути відновлена, то її фото можна публікувати. Ворог побачить, що все зруйноване і радше за все не захоче надалі туди стріляти. Але якщо показати «недостріляний» об’єкт, це може допомогти ворогу. Такі фото не можна публікувати.
Обережність потрібна також волонтерам, які звітують про виконану роботу. Якщо є конкретний донор, то з ним краще зв’язатися особисто, радить експертка. Якщо потрібно знайти ресурси на добру справу, то тут краще розповісти історію, яка б мотивувала людей робити донати.
«Краще зробити якісний опис словами, ніж поставити якусь картинку, з якої можна витягнути багато інформації, — каже Наталія Зубар. — На жаль, багато фоток волонтерів досі допомагають ворогу виявити соціальні контакти. Особливо, коли вони тегають в своїх постах інших людей. Запускається проста програма, яка витягує всі контакти. Історії про те, чому треба допомагати, мають бути окремо від звітів «ось ми з друзями кудись поїхали». Краще сфотографувати побите снарядами поле і написати, як це відбувалося. Тобто мають бути візуальні образи, які би людям запам’яталися».
Звісно, що елементарні правила безпеки актуальні і в мирні часи. Але сьогодні в соцмережах потрібно бути особливо пильними. Враховуючи той факт, скільки шкоди може принести одне необдумане повідомлення чи недоречне фото.
