На питання відповідає психологиня СОС Дитячі Містечка Тетяна Федотова.
Чому у дітей можуть виникнути труднощі у прояві своїх емоцій?
Дитина приходить у світ, який їй незнайомий. Це можна порівняти з подорожжю до нової країни, де інша мова, культура, історія. Навіть дорослій людині важко знайомитися та адаптуватися у новому місці.
Тож давайте уявимо малечу. Вона не може бути беземоційною. Забрали іграшку — дитина плаче, взяли на руки — вже знову сміється. Так малюки спілкуються з навколишнім світом і дають зрозуміти батькам, що відчувають щось негативне або позитивне.
А тепер спробуймо уявити, що ці сигнали дитини ігноруються всім добре відомим: “Поплаче й заспокоїться”. Або й навіть взагалі забороняються: “Досить плакати, скільки вже можна?”. Після цього у малюка встановлюється послідовність: якщо мені недобре, то краще це не проявляти, адже мої найближчі люди не сприймають це та стають злими. Зрештою, така поведінка й сприяє закритості надалі.
Батькам потрібно зрозуміти, що діти не мають бути зручними та мовчати весь час. Це окремі особистості зі своїми переживаннями та емоціями. І саме дорослі мають навчити дитину, як їх проявляти та розуміти.
Як розпізнати закритість дитини на початкових стадіях?
Це залежить від віку. У дошкільному це можуть бути істерики, надмірна прив’язаність до дорослого, відсутність спілкування з однолітками. Також про замкнутість можуть свідчити не зовсім явні ознаки. Тому потрібно звертати увагу на апетит, сон, на те, що дитина говорить. Аби зрозуміти, що малеча почала закриватися в собі, дорослий має бути дуже уважним, придивлятися, що відбувається з дитиною впродовж дня.
Підлітковий вік характерний сепарацією від батьків, і дорослий у цей момент знецінюється. В цей період дитина особливо потребує підтримки. Їй важко справлятися з емоціями та переживаннями, вона налякана змінами у своєму організмі. У такі моменти потрібні поруч батьки, які підтримають і з якими можна поговорити, тож показуйте, що з вами говорити можна, але головне — робити це ненав’язливо.
Замкнутість у підлітковому віці може проявлятися у віддаленості, відсутності друзів, небажанні ходити до школи, агресивній поведінці та навіть фізичній шкоді самому собі.
Батькам не варто дивитися на такі ситуації крізь призму свого виховання. Необхідно розмовляти з дитиною, а за потреби — звернутися за допомогою до спеціаліста.
Як дорослому повернути довіру дитини або як побудувати її з нуля?
Насправді, це дуже непросто. Спершу потрібно розпочати роботу над собою та зрозуміти, чому так вийшло, що вам не вірять. І тільки після цього, поступово, робити перший крок і відбудовувати те, що було зруйновано. У таких моментах важливо не поспішати, адже це може тільки відлякати дитину. Треба спілкуватися, приділяти час, впроваджувати сімейні традиції, планувати разом вихідні. Також слід показувати свої емоції та переживання з цього приводу.
Діти почнуть довіряти дорослому, тільки якщо розпочати довіряти їм.
Як навчити розрізняти емоції — свої та інших людей?
Дорослі — провідник для дитини. Як батьки поводяться в тих чи інших ситуаціях, як реагують на поведінку інших, які цінності транслюють — це все переймають їх діти.
Те, як батьки реагують на прояв емоцій дитини, формує її самооцінку та власне “я”. Тому варто навчитися розмовляти про стан малечі, який бачить дорослий. Наприклад: “Ти злишся?”, “Тобі боляче?”. Завжди говорити, що реакція — це нормально, але давай ми будемо розбирати її. Завдання батьків — пояснити дитині, що вона має право на будь-які емоції. Якщо вона відчуває злість, то це не робить її поганою людиною. Адже прояви емоцій — це наше ставлення та оцінка певної ситуації.
Як навчити розрізняти кордони інших?
У першу чергу дорослому треба починати з себе — розповідати, як поведінка людини впливає на оточуючих. Якщо дитина не буде цього вміти, то потім може ображатися на тих, кому зробила боляче, через їхню реакцію. Також слід завжди підштовхувати до аналізу власного вибору, наприклад, запитанням: “Чому ти вирішив зробити саме так?”.
Потрібно навчити людину говорити, що вона відчуває, пояснюючи, що інші не можуть цього знати.
Питати, чи потрібна підтримка у цей момент. Нагадувати, що ви завжди поруч. Розповідати, що кожна людина може помилятися, але найголовніше — зробити аналіз, аби не повторювати більше цих помилок.
Для того, щоб дитина виросла з розвиненим емоційним інтелектом, батьки мають все пояснювати малечі та розмовляти з нею. Інколи це буває важко, адже більшість дорослих зростали та виховувалися зовсім по-іншому. Важливо розуміти, що не можна ігнорувати переживання та емоції, слід допомогти правильно сприймати їх.
