У жахіттях війни, яку зараз переживає Україна, водночас добре проявляється наша людяність. Ризикуючи власними життями, українці рятують інших і країну загалом. На своєму місці кожному під силу робити добрі справи. Добірка наших історій — про вчинки, які зворушують і надихають.
Сукня для маскувальної сітки від зв’язкової УПА
Любов Піддубій (дівоче прізвище — Погонюк) із 14 років була зв’язковою УПА, мала псевдо «Сумна». У 1944-му її батька і старшого брата вбили радянські військові. Саму Любов, її молодшу сестру і маму збиралися вислати до Сибіру, але жінкам вдалося втекти. У 1945 році Любов таки арештували — вона відбувала заслання на Воркуті. Там пошила собі зелену сукню.
Зараз Любові 91 рік. Стежачи за тим, як розгортається сучасна війна, не могла лишатися осторонь. Взяла одну з найдорожчих своїх речей — ту саму зелену сукню, пошиту в таборах, — і віднесла її волонтерам. На вбранні пришпилена записка із проханням сплести з плаття маскувальну сітку для українських воїнів й побажанням, аби вона берегла від ворогів. (Фото оприлюднило МЗС України у твіттері).
Утім, сукню ніхто не став краяти — її волонтери передали до музею.
Пенсії і заощадження для ЗСУ
На Буковині 82-річний мешканець Новодністровська Микола Шевчук перерахував на підтримку Збройних сил України 10 тисяч доларів та 100 тисяч гривень із власних накопичень. Про це у фейсбуці повідомила міська голова Наталія Цимбалюк.
«Що таке війна, наше старше покоління знає ще краще, як ми … бо в їхньому житті це друга кривава війна. Шевчук Микола Григорович, мешканець міста Новодністровськ, завжди небайдужий до долі країни і до долі нашої громади. Він перерахував на підтримку української армії власні 100 000 гривень і 10 000 доларів США», — написала пані Наталія.
Це були всі заощадження, які чоловік збирав упродовж життя. Як підтвердження свого вчинку, чоловік приніс до міської ради відповідні квитанції проведених перерахунків.
А Марія Микитівна, 94-річна мешканка Прилук, переказала більшу частину своєї пенсії на потреби Збройних Сил України. При пенсії у 4 тисячі гривень бабуся Марія віддала 3 тисячі, передає УНІАН.
Для Марії Микитівни це вже друга війна, яку вона переживає. Під час Другої світової їй було 12 років. Під час війни німці били їх та грабували, згадує жінка. Тепер вона порівнює нацистів з російськими окупантами, а Гітлера — з Путіним.
Дрон військовим від 6-річного хлопчика із Сум
В Сумській області 6-річний хлопчик передав Збройним силам України свій подарунок на день народження — квадрокоптер. Хлопчик, що живе у місті Кролевець, довго сам мріяв про дрон, й отримав його від тата.
Про це розповіли в телеграмі Освітнього центру Верховної Ради.
Але коли дізнався з новин, що українські військові потребують таких літальних апаратів, запропонував татові передати свій подарунок для їхніх потреб. «Їм потрібніше», — сказав хлопчик.
Понад 30 урятованих дітей із Чернігова
Тиждень у підвалі інтернату. Коли будівлю підривають, вони — диво, що вціліли, бомба потрапила в інше крило — перебираються до церкви. Понад 30 людей туляться в одній тісній кімнатці. Без світла, без води, під обстрілами — але живуть. Так триває 11 днів.
Таке пережила вихователька чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей Наталія Песоцька та інші працівники установи. Разом вони опікувалися всіма вихованцями центру. А Наталія, яка зрештою взяла на себе відповідальність вивезти дітей, мала ще й своїх двох.
Наталія самотужки вивозила дітей, попри те, що в місті не оголошували гуманітарного коридору. Це було 18 березня. Спершу вони доїхали шкільними автобусами до Києва — польовими дорогами й лісами, звідти маршрут проліг до Івано-Франківська.
«Сподівалася на Бога», — згадує жінка найстрашнішу — та водночас найщасливішу — дорогу у своєму житті.
Урятовані ірпінські собаки
Анастасія Тиха рятувала в Ірпені собак. Зі зруйнованого міста вона вивела їх пішки — та ще й частину на візках. Усього це десятки тварин. Знімок дівчини, який зробив американський фотограф Крістофер Окіконе, стрімко поширився соцмережами під час евакуації з розбитого міста.
Загалом Настя бере собак на перетримку, тобто опікується ними й надає медичну допомогу, поки не знайдеться власник. Насті 20 років. Виносити собак із Ірпеня їй допомагав чоловік Артур. Зібралися покидати місто, коли снаряд влучив у сусідній будинок.
Тварин планують відправляти за кордон, коли знайдуть їм господарів.
Настя каже: собак любить із дитинства й думки не мала, що може кудись рушити без них, навіть у таких страшних обставинах, як війна.
