Система проходження військово-лікарських комісій в Україні досі містить багато прогалин: довжелезні черги, які мають вистоювати навіть військові на милицях, бюрократія з нескінченними паперовими довідками.
Проте зрушення є — юристи і правозахисники працюють у правовому полі, а волонтери намагаються покращити побут у лікарнях власними силами. Поговорили з Марією Кравченко, волонтеркою, яка майже щодня приходить у один із медичних закладів у Києві, щоб допомогти військовослужбовцям — про складність системи і небайдужість нашого суспільства. Послухали також думку військової та юристки щодо перспектив реформ у цій сфері.
Допис у твіттері, з якого все почалося
Марія Кравченко, комунікаційниця і волонтерка, каже — все почалося з допису у твіттері. У лютому цього року вона звільнилася з роботи, рік документувала злочини росіян в Українському центрі охорони здоров’я (UHC). Натрапила на повідомлення: мовляв, об’єднуймо зусилля, бо ВЛК (військово-лікарські комісії) дуже проблемні — й проблем вистачає у всіх містах України. Марія прокоментувала допис із запитанням, чим вона може допомогти — був вільний час і бажання.
Так волонтерка приєдналася до чату тих, хто допомагав військовим у Києві. Першим завданням стало організувати зустріч з представницею волонтерського руху у Львові — нею виявилася хороша знайома Марії Тетяна Пилипець. Тож майже одразу погодили зустріч і наступного дня зідзвонилися й обговорили львівський досвід — Тетяна розповіла, як їм вдалося налагодити допомогу і з якими проблемами зіткнулися.
Паралельно з групою волонтерів запланували піти в лікарні в Києві, щоб подивитися, яка там реальна ситуація.
«Мені важливо було подивитися на власні очі. Це був кінець лютого і з того часу понеслося. Вже два місяці ми буквально кожного дня, крім вихідних, волонтеримо на місці», — каже Марія.
Думка військової:
Проблемами з системою ВЛК ділиться військовослужбовиця, бойова медикиня, що вже кілька разів змушена була вистоювати довжелезні черги, щоб отримати довідку. Каже, щоразу в госпіталі потрібно оформити нову паперову картку — а це відстояти за нею чергу, а тоді ще одну чергу — за талончиком на прийом. Але і це не гарантує того, що військовий потрапить до лікаря. Коментарі бійчині публікуємо анонімно з огляду на її побажання:
«Враження таке — це як найгірший тип радянської поліклініки, де сваряться люди, які передчасно постаріли. Бо це ж всі молоді люди. І просто ці умови доводять їх до такого: сварки, штовхання, черги, номери трьохзначні, хто куди записувався».
У закритому каналі спільноти зараз трохи більше тисячі підписників — не всі з них волонтерять у госпіталі, але стежать за проєктом і донатять. Майже всі збори на необхідне для військових закривають саме завдяки цьому каналу — люди доволі активно реагують. Було лише кілька зборів, які поширювали ще й у соцмережах. Звісно, є активна група волонтерів, які взяли на себе координацію, закупки і звітність. Процес простий — відкривають збір на банку, збирають і звітують перед аудиторією чату. Марія каже, донатять по-різному — але з 10, 20 і 100 гривень складаються більші суми. Пригадує, що одного разу прийшов донат 2 гривні, а за ним одразу 2 тисячі.
Марія каже, що загалом зараз дуже багато зборів, особливо для військових на передовій і їх важливо підтримувати. Але важливо також підтримати тих, хто повернувся з пораненнями.
«Маємо розуміти, що це звичайні люди, ніхто з них не народився для того, щоб воювати. З 24 лютого дуже багато людей просто пішли захищати Україну. Це айтівці, митці, кухарі, вчителі. Люди, які свідомо це вибрали, і ми мусимо їх підтримувати в цьому виборі»,— каже Марія.
А що з ВЛК?
Головні проблеми з ВЛК коментує Юлія Засоба, юристка ГО «Юридична сотня».
1. В нормативно-правових актах немає встановленого конкретного строку проходження ВЛК та отримання висновку: військові змушені чекати висновок місяць і більше. Буває так, що саме висновок ВЛК має визнати бійця непридатним для служби, але поки висновку нема, військовий мусить продовжувати службу.
2. Не встановлений строк, протягом якого військовослужбовець має бути направлений на ВЛК з моменту його звернення: адже поранення може бути серйозним, а направлення на медогляд видадуть за місяць чи більше.
3. Існує стан «непридатний з переоглядом через 6-12 місяців»: це означає, що військовий може потребувати лікування чи реабілітації, але під час воєнного стану не може бути звільнений за такою підставою. А це порушення права військових на охорону здоров’я —під час бойових дій складно отримати належну медичну допомогу.
4. Формулювання ВЛК щодо обмеженої придатності. Обмеження залученості до служби зараз має неточності. Наприклад, важливо вказувати обмеження фізичних навантажень, бо носіння бронежилета для військового з проблемами хребта може бути обтяжливим. Формулювання недоопрацьовані: до прикладу, у тексті наказу згадується, що обмежено придатні не можуть служити у десантно-штурмових військах, але гірсько-штурмові — поза увагою.
5. Придатність, обмежена придатність чи непридатність визначається індивідуально. Тож лікарі в таких випадках зазвичай ставлять легший ступінь придатності, щоб все ж таки залучити людину до служби.
6. Пройти ВЛК за кордоном неможливо. А наші захисники та захисниці часто проходять реабілітацію в іноземних клініках. У зв’язку з пораненням військові мали б отримувати додаткові виплати на час лікування, але через 4 місяці потрібен висновок ВЛК. А якщо лікування за кордоном — не вийде його отримати.
7. ВЛК не може бути виїзною. Є ситуації, коли поранений не може рухатися самостійно, а комісію пройти необхідно. Механізму, який би це регулював, поки не розробили.
Вода, батончики і лавиці
Перше, що доставили на локацію, — 20 бутлів води. Збір на них закрили за 30 секунд.
«Це не така велика сума, але для нас це було дуже важливо, адже показало, що люди готові допомогти. І всі наступні збори впродовж кількох тижнів ми закривали буквально за лічені хвилин. Середній збір тривав три хвилини», — ділиться Марія.
Почалися постійні поїздки до магазинів і шалені закупки, каже Марія:
«Пам’ятаю, їдемо в авто, у мене в руках сміттєвий бак, мийні засоби в ногах — а все навколо завалене туалетним папером. Мій колега — в іншому таксі, бо в одну машину всі покупки не вмістилися».
Волонтери моніторили товари, адже важливо було знайти якісні речі за нормальними цінами, до того ж не купували брендів, що не вийшли з ринку РФ, продаються там і в Білорусі. Крім побутових речей, придбали пульсоксиметри, тонометри і термометри, щоб лікарі могли швидше обслуговувати пацієнтів.
Марія розповідає, разом із волонтерами облаштували кілька стаціонарних точок, де постійно чергують люди. На одній можна безплатно взяти каву, чай, злакові батончики для перекусу — з восьмої ранку до третьої дня. Все закуповують тільки в індивідуальному упакуванні, щоб було зручно та безпечно.
На другій облаштованій точці військові можуть безоплатно зробити копії документів. З цим теж було багато ускладнень, каже Марія. На день пристрій мав робити близько тисячі копій — за перші кілька тижнів довелося замінити кілька ксероксів, адже навантаження шалене. Спочатку люди віддавали свої прилади, але волонтери вирішили купити новий потужний копіювальний пристрій — тепер все працює. Марія каже, кілька тижнів тому перетнули позначку в 10 тисяч сторінок. Сам пристрій, папір та картриджі купують за донати небайдужих.
Найбільш відчутна допомога, на думку Марії, — це нові лавиці. Адже до того у госпіталі частково стояли такі стільці, як в радянських актових залах — на них зовсім незручно сидіти всім, а бійцям на протезі чи з пораненням ніг й поготів.
Думка військової
«У нас наразі в армії панує не закон, не правила, а людський фактор. Як пощастить. Якщо відносини з керівництвом нормальні, то людина зможе лікуватися, якщо ні — то ні. Адже висновок ВЛК про відпустку на 30 днів, наприклад, носить рекомендаційний характер. Людину можуть і в гіпсі відправити в частину. Так, командир має право людину не відпустити на лікування».
Пластир на рану
Тема з ВЛК дуже чутлива — думки про це у суспільстві досить різні, дехто вважає, що під час воєнного стану не варто критикувати систему, бо це роз’єднує, та Марія має іншу думку:
«Якби громадянське суспільство, волонтери і військові, які не бояться, мовчали би про це — нічого би не рухалося, бо черги в госпіталях у Києві, у Львові і в інших містах з’явилися не вчора чи місяць тому. Ці черги — частина системи, яку потрібно змінювати.
Марія каже, що кілька місяців, аби описати свою роботу, використовує таку метафору — «Ми клеїмо пластир на рану. Це не завжди допомагає, але часом є такі рани, які треба прикрити від більшого забруднення».
Роботи ще багато. За словами Марії є потреба працювати з інформаційним розвитком — поширювати інформацію серед військових, щоб вони розуміли, які права мають. Щоб коли йдуть на ВЛК, розуміли, що їх там чекає — бо зараз не всі усвідомлюють, скільки треба пройти.
У перші тижні Марія з іншими волонтерами розробила гайд для тих, хто хоче допомогти у своєму місті. Адже багато людей зверталися по пораду. Волонтери з інших міст постійно діляться досвідом та корисними контактами. Каже, зараз подібні ініціативи існують у Львові, Дніпрі та Полтаві.
Думка військової:
«Це людський фактор, він починається з самого низу, від медиків, які мають написати форму 100, нормально все зареєструвати. А стояли пацани, у яких були ситуації, що, наприклад, відкинуло вибуховою хвилею, як наслідок — травма хребта. Але людина стоїть на ногах, кров не тече — то медичної допомоги не надавали. А за якийсь час ноги почали відмовляти, а довідки, що це травма в бою — немає».
Усі волонтери у госпіталі привітно ставляться до військових, підтримують з ними розмови, вислуховують їхні розповіді, якщо є потреба. Самі бійці кажуть, що волонтерам вдається створити відчуття затишку серед пекла — бо приходять випити чаю чи кави і банально поговорити.
«Ми мусимо вчитися говорити, підтримувати, знаходити слова, не дивитися зі співчуттям, бо співчуття не завжди допомагає. Військові мають почувати себе комфортно в суспільстві, в яке повертаються», — вважає Марія.
Марія каже, що волонтери часто радяться, як краще спілкуватися з військовими, діляться досвідом одне з одним.
«Моя стрічка в Facebook — це суцільний некролог. Часом дуже деморалізує, коли бачу кількість поранених, багато моїх друзів у війську — але нам як суспільству треба готуватися до того, що рано чи пізно ці люди повернуться. Треба думати про те, як вони будуть почуватися. Бо вони воюють заради нас, а ми мусимо зараз попрацювати, щоб їм було зручно інтегруватися», — каже Марія.
Наші люди всюди
Крім приватних донатів, волонтери сподіваються залучати ще й допомогу компаній. Нещодавно стався цікавий випадок — Марії прийшло повідомлення про виграш сухих сніданків. Волонтерка спочатку розгубилася, бо не брала участь в розіграшах. А потім зрозуміла — це виробник, у якого замовляла батончики. Виявилося, що в них на сайті була спеціальна акція: серед усіх, хто робив замовлення, розіграли 5 кілограмів сухого сніданку.
До цього Марія писала лист виробникові з проханням оформити знижку на замовлення. Тож коли отримала повідомлення про виграш, вирішила спитати, чи можна обміняти його на батончики, і чи можна обговорити знижку. В результаті 5 кілограмів сухих сніданків обміняли на 5 кілограмів батончиків — а це 9 упаковок. Тепер ведуть перемовини про знижку на наступні замовлення.
Марія радіє, що так вийшло — тепер планує залучити інших виробників до допомоги. Якщо у вас є бренд, що хоче підтримати військових, напишіть Марії у фейсбуці.
Що змінити?
Юристка Юлія Засоба каже, що основний шлях вирішення більшості проблем з ВЛК – це внесення змін до нормативно-правових актів. Змін потребує не лише положення про військово-лікарську комісію. А й ряд документів, де є дотичні до ВЛК моменти:
- Указ Президента «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» № 1153/2008 від 10.12.2008 р.,
- Наказ Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 07.06.2018 р.,
- Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» та інші.
Питання з ВЛК потроху рухається — і законодавчо теж. Наприклад, ГО «Принцип» створена для захисту прав військовослужбовців. Основна їхня діяльність спрямована саме на те, щоб полегшити процес проходження комісій пораненими бійцями. Команда створила спеціальний правовий навігатор з відповідями на найпоширеніші запитання про ВЛК, документи та довідки, які потрібно зібрати.
Думка військової:
«Кожен, кому не байдуже, може підіймати це питання на своїх рівнях. І чим більше людей буде піднімати це питання, тим більше буде охоплення у суспільстві, стане простіше рухати цю тему. А не так, що тільки одних це стосується, а іншим нормально».
Люди можуть зробити багато, об’єднавшись.
«Скільки буде сил, стільки і будемо працювати. Так, у мене є життя, є друзі, яких я хочу бачити, але розумію, що якщо ми тут не будемо допомагати, то все це не має сенсу. Бо частина моїх друзів зараз служить, я роблю це частково і для них, — каже Марія. — Будь-хто може опинитися на ВЛК».
