Після Другої світової війни Європа лежала в руїнах. Зокрема всі міста Центральної Польщі були знищені більш ніж на половину. Але навіть на їх тлі виділялися Варшава та Гданськ, де ситуація була особливо критичною. Проте саме ці міста згодом стали прикладом післявоєнного відновлення.
Варшава: постати з руїн
Становище Варшави наприкінці війни було катастрофічним. За різними підрахунками, більше 80 відсотків будівель було зруйновано. Постраждали не тільки історичні та культурні пам’ятки, а й житлові будинки. Більшість людей була змушена тікати з міста. У Варшаві залишилося всього 20 відсотків мешканців, та й ті були змушені жити серед руїн без елементарних зручностей. Ситуація була настільки тяжкою, що поставало питання: чи взагалі доречно відбудовувати місто?
Звучала ідея перенести столицю до більш вцілілого міста. Але ситуацію врятували мешканці Варшави. Як розповів харківський архітектор Віктор Дворніков, після завершення бойових дій вони стали повертатися до міста. Люди робити тимчасові укриття, а також власними силами відновлювати розбиті будівлі. Це явище стало настільки масовим, що місцева влада вирішила таки відбудувати Варшаву. Для цього створили Бюро Відбудови Столиці, куди увійшли як спеціалісти з містобудування, так і волонтери, які долучалися до відновлення міста.
«Грошей, звісно, ні в кого не було, — розповідає Віктор Дворніков. — Довгий час всі працювали за власною ініціативою. І оскільки Варшава була важливим історичним містом, мала велику архітектурну та історичну спадщину, ухвалили рішення щодо її професійного відновлення. На основі історико-архітектурних досліджень робилися проєкти, а за ними відновлювалися цілі вулиці. І цей приклад, мабуть, показовий для всього світу — жодне інше місто не було так детально відновлене. Спочатку спеціальні загони волонтерів збирали усі зруйновані деталі будинків, якісь декоративні елементи. Містяни перебирали побиту цеглу та будматеріали, це все сортувалося. Варшава здебільшого відновлена саме з таких автентичних матеріалів. Тобто завдяки зусиллям усього міста Варшаву відбудували».
За словами архітектора, нині в реставраційній практиці зазвичай використовують архівні фотографії. Вони дають можливість встановити автентичний вигляд будівлі. Але на момент відбудови Варшави таких світлин було надто мало. Врятували ситуацію люди мистецтва. У місті жило кілька художників, які писали вулиці міста, як то кажуть, «з натури». За їх малюнками відновлювали цілі ансамблі.
Гданськ: сучасне планування з духом історії
Портовий Гданськ теж зазнав колосальних руйнувань. Всі визначні пам’ятки, вся фонова забудова були знищені та спалені. Також постало питання, чи доречно його відновлювати. Висувалася ідея перенести порт до іншого міста. Але все ж вирішили відбудувати Гданськ. Щоправда, з дещо іншим підходом.
«На відміну від Варшави, до якої застосували науковий підхід, у Гданську відновили найбільш значні пам’ятки, — каже Віктор Дворніков. — А всю іншу забудову вирішили зробити більш практичною. Тобто не намагатися відновити будинки в довоєнному вигляді, а побудувати їх за сучасним натоді плануванням, зі зручними подвір’ями, дворами. Але зробили це так, щоб будинки передавали дух історичної епохи. Після обговорень вирішили відновлювати місто в вигляді, який воно мало у XVIII столітті. І те, що ми зараз можемо побачити в Гданську, — це романтичне, фантазійне сприйняття міста тих часів. Але при цьому будинки, вулиці, подвір’я та всю інфраструктуру зробили сучасними».
Прагматичний підхід Дрездена
Чималих руйнувань зазнали й німецькі міста. Наприклад, Дрезден багато років був відомий як культурний центр Німеччини з бароковою архітектурою та мальовничими садами. Але після війни всі історичні та культурні пам’ятки були знищені.
«У Дрездені також були дуже серйозні руйнації, — розповів Віктор Дворніков. — Майже 80 % міста було зруйновано. Дрезден мав величезну спадщину: і архітектурну, і історичну, і художню. І він також пішов більш прагматичним шляхом — відновили найбільші пам’ятки. Був розроблений новий генеральний план. Нові вулиці, проспекти — місто стало сучаснішим. Воно ніяк не передає містобудівну схему до війни».
За словами архітектора, у Дрездені відбудували тільки ті будинки, чиє відновлення не суперечило генеральному плану. Тому лишень деякі місця нагадують про довоєнні часи. Як зазначив Дворніков, всі міста, які опинилися під владою СРСР, зазвичай відновлювали саме таким чином. Новий генеральний план створювали за радянськими нормами. Тому шанс на відновлення отримали тільки окремі будівлі.
Чому Лондон обрав висотки
А ось на визначні ансамблі уваги не звертали. Це стосується таких міст, як, наприклад, Мінськ та Кеніґсберґ, які довелося заново відбудовувати. Там після закінчення робіт залишилися хіба що вкраплення історичної забудови. Хоче деяким містам пощастило більше. Наприклад, близько 40% будівель в Таллінні було зруйновано під час війни. Але історичний центр не сильно постраждав, сьогодні там — одне з найкраще збережених середньовічних містечок.
Повного відновлення також не побачив і Лондон. Там заново споруджували будівлі, схожі на зруйновані історичні пам’ятки. Пріоритетом натоді стало вирішення проблем лондонців, які через бомбардування залишилися без даху над головою. А також нових жителів міста, які шукали в Лондоні нове місце для життя. Тому сфокусувалися на висотних забудовах, а також почали будувати нові міста-супутники. Під час відбудови в центрі Лондона з’явилося чимало зелених зон. Численні парки і нині є окрасою міста.
Роттердам у часи Другої світової також зазнав жорстоких руйнувань. Коли нацисти у 40-х роках отримали несподіваний для себе опір, вони вирішили налякати населення бомбардуваннями. Німці скинули на друге за величиною нідерландське місто близько 100 тонн бомб. Історичний центр перетворився на пустку, лише кільком будівлям вдалося вціліти. Відбудовувати Роттердам почали після звільнення. Місцева влада вирішила не реконструювати десятки кварталів з їх цегляними гостродахими будинками.
Натомість центру міста надали більш сучасного та модерного вигляду. Вулиці стали більш просторими, а згодом в Роттердамі побудували кілька хмарочосів. Тепер знамениті «пряникові будиночки», яким пощастило вціліти, красуються поряд з сучасними будинками, готелями та бізнес-центрами.
Україна: велике відновлення ще попереду
«На жаль, війна ще не закінчилася, — каже Віктор Дворніков. — З українських міст, які мають значну історичну та архітектурну спадщину, найбільш постраждав наразі Харків. Щодня він потерпає від обстрілів та руйнувань».
За словами архітектора, сьогодні окремі міста та країни Європи заявляють про готовність долучитися до відновлення українських міст. На теперішньому етапі підтримка є суто інформаційною, але і це важливо. Як вважає Дворніков, якщо ми знатимемо, що нам допоможуть з відновленням, ми більш охайно будемо ставитися до своєї архітектури.
«По-перше, нам слід охайно ставитися до руїн чи залишків будівель, — каже Віктор Дворніков. — Тому що це, по-перше, автентичний матеріал, який згодом дозволить реставраторам відновити технологію, за якою її збудували. Тобто основна увага має приділятися тому, щоб зберегти те, що руйнується. Друга помилка полягає в тому, що люди на власний розсуд ухвалюють рішення щодо руйнування вцілілих залишків. Бо їм здається, що це вже руїни. Але за законом, навіть якщо залишається 10-20 відсотків будівлі, вона все одно має статус пам’ятки».
Що стосується відновлення українських міст, не існує універсальної стратегії, каже експерт. Потрібно застосувати індивідуальний підхід. Історичні міста потребують іншого ставлення аніж ті, що були побудовані порівняно недавно. Наприклад, підхід, який застосовуватиметься для населених пунктів Донбасу, буде іншим, ніж для Харкова. Також великою помилкою було б не зважати на сучасну міську культуру, підкреслив Дворніков. Тому при відновленні маємо поглиблено проаналізувати проблеми кожного міста.
