Перспектива 21-3 — українська благодійна організація, яка захищає інтереси людей з порушеннями інтелектуального розвитку. Ключовий їх проєкт — Центр соціальної та трудової адаптації для молоді з інвалідністю у Броварах, де студенти набувають спеціальних навичок і вчаться самостійному життю. До війні студенти Центру проходили практику в броварському Cafe 21.3. Тут можна було випити кави та скуштувати один з найсмачніших кексів не тільки в Броварах, а взагалі в Київській області.
Війна змінила все. Майже всі підопічні організації виїхали з міста, а перед командою постали нові виклики. З початку війни і до 18 квітня у Cafe 21.3 разом з компанією Zeelandiia зварили 108 000 безкоштовних порцій супу для тих, хто цього потребує, випекли 65 248 буханок хліба та 6 862 кексів. Ці цифри зростають кожного дня, бо кафе не зупиняє роботу.
Нова ініціатива Перспективи 21-3
має назву Bake 4 Ukraine. Cafe 21.3. готує для жителів Броварів та навколишніх сіл, для захисників України, а також для міського центра допомоги соціально незахищеним групам населення.
Bake 4 Ukraine — окремий напрямок, проте власної місії команда не полишає. За роки існування через практику організація вибудувала системи навчання дітей та підлітків з порушеннями інтелектуального розвитку, випустила авторські підручники та навчальні програми, які затверджено Міністерством освіти.
На сьогодні Центр соціальної та трудової адаптації призупинив діяльність, але Перспектива 21.3 продовжує шукати ліки для дітей з інвалідністю — родини мають певний запас, проте він закінчується.
Про те, як планувати роботу у час, коли щось планувати складно, та про силу віри у власну місію, поговорили з комунікаційницею Перспектива 21.3 Ольгою Соколовою.
Як працювала ваша організація до війни?
У 2010 році на базі спеціальної школи-інтернату №26 у Києві засновники нашої організації створили перший експериментальний проєкт навчання дітей із синдромом Дауна. Це був єдиний на той час клас, де дітей навчали відповідно до їх потреб. До 2019 року ми працювали як освітній проєкт під егідою благодійної організації “Даун Синдром”. Згодом перетворилися на незалежну благодійну організацію Перспектива 21.3. Ми сфокусувалися на людях із порушеннями інтелектуального розвитку старше 18 років та їх адаптації до дорослого життя.
Проте, сама ідея, яка лежить в основі діяльності Перспектива 21.3 народилася ще влітку 2003 року разом із хлопчиком Петром Василенко. Лікарі запропонували батькам підписати документи на відмову. Але родина майбутніх засновників Перспектива 21.3 не стала цього робити. Маючи можливість виїхати в Нідерланди, сім’я вирішила залишитися в Україні і змінити відношення до людей із синдромом Дауна тут.
Сьогодні родина Василенко прийняла таке саме рішення: вони свідомо залишаються у Броварах і готують їжу для тих, хто цього потребує, на базі Cafe 21.3. Також займаються організацією гуманітарної допомоги з Нідерландів, яка надходить у великих масштабах.
Розкажіть більш детально про навчальний проєкт від Перспектива 21.3
До війни ми мали три навчальні класи, один з яких випустився, залишилося два. Нашою головною діяльністю був Центр соціальної та трудової адаптації в Броварах. Туди прийшли наші випускники зі школи та декілька хлопців з Броварів: один хлопець з аутизмом, другий — з синдромом Дауна.
Центр — це історія про навчання професійних навичок і максимально самостійного життя. Студенти мали заняття з математики, української мови, потім практичне навчання і обід. Тут вони розділялися — частина йшла на практику у Cafe 21.3, інша готувала обід для себе та однокласників.
Ми ставили собі задачу розробити моделі підтримки людей з порушеннями інтелектуального розвитку в трьох напрямках: навчанні, підтриманому працевлаштуванні та проживанні із супроводом.
Наш досвід шкільної підготовки вже “запакований” у підручники: це методичний посібник “Навчаємося з радістю”, підручник з української мови та читання для 1-4 класах, та практична математика для 1-2 класів. Незадовго до війни ми відправили у Міністерство для отримання грифу також підручник з математики для 3-4 класу, але тепер невідомо, коли його отримаємо.
Щодо досвіду центру — ним ми ще не ділилися, бо, фактично, поки що самі адаптуємо власний та закордонний досвід до українських реалій, будуємо діючу модель.
Наразі цю роботу призупинено, бо наши студенти роз’їхалися з міста, а без них така діяльність неможлива.
Як виникла ідея Cafe 21.3? Як воно працює?
Засновники нашої організації, родина Василенко, мають два бізнеси з великим відсотком КСВ. Це пекарня Bakery 21.3, яка працює вже більше п’яти років, і Cafe 21.3, якому виповнився рік.
25% від прибутку Cafe 21.3 іде на роботу благодійної організації Перспектива 21.3 — це прописано в статуті. Це було зроблено для того, щоб окрім партнерів та фандрейзингу можна було спиратися і на себе також.
В кафе до війни було велике меню — шеф Андрій мав стільки ідей, що ми навіть працювали на розширенням кухні.
З початком повномасштабної війни перше, що вирішили робити засновники — це випікати хліб для тих, хто залишився в Броварах. Далі до цього меню додався суп. Так народилася гуманітарна місія Bake4Ukraine.
На чому ви фокусуєтеся зараз?
Наразі приготування їжі, гуманітарна допомога — нагальні питання. Проте ми думаємо про те, як продовжити з нашою місією і нести далі досвід, який налічує 12 років.
В нас вже є багато внутрішніх історій про поточну роботу — наприклад, про те, як наш голова правління на іржавому велосипеді їхав через заборонену для руху територію, щоб доставити їжу бабусі, що лишилася сама в селі під Києвом.
Наразі кафе не працює як бізнес — воно працює як центр надання допомоги: не тільки їжі, але й моральної підтримки. Ми є християнською організацією, тому намагаємося робити все, що можемо.
Спочатку їжу готував тільки шеф кафе, далі наш засновник Андрій зробив так, що на потужностях компанії Zeelandia, де він є СEO, стало можливо робити все у дуже великих об’ємах.
Це дало можливість готувати не тільки для Броварів — наші колеги їздили в Чернігів, Шевченкове та інші навколишні звільнені села.
До супів, хліба і моральної підтримки додається ще те, що Андрій та Аренда організували дуже велику кількість гуманітарки з Нідерландів. Вона направлялася на Бровари фурами, а наша команда все отримувала та перерозподіляла.
Скільки людей є в команді сьогодні?
Команда, насправді, маленька: це засновники, голова правління та частина команди кафе. Я долучаюся дистанційно. Але волонтерський корпус складає більше 80 людей.
Студенти — болюче для нас питання, бо всі роз’їхались, і відповідно, навчання продовжувати ми не можемо. В Україні залишилося тільки двоє дівчат, і вони не в Броварах, а в Києві. Налагодити логістику і їздити їм на заняття наразі неможливо через небезпеку.
Наша вчителька продовжує проводити деякі заняття по zoom, але багато чого дистанційно зробити неможливо. Тому ми заохочуємо наших студентів шукати подібні центри там, де вони є зараз, щоб не втрачати навички.
Повторюся, наша історія — це історія створення моделі: від самого початку навчання (шкільна модель), до підтриманого працевлаштування, далі — підтримка у дорослому житті (supporting living). Все це відбувається на практиці з реальними молодими людьми, крок за кроком. За два роки ми мали починати розробляти модель supporting living, але не знаємо, як все буде далі.
Війна поставила цю роботу на паузу, бо навчання без студентів неможливе. Проте, хоча історія про створення моделі наразі на паузі, шкільний досвід залишився.
Думаємо, як поширювати його далі, як “запакувати”. Бо, здається, ніби це не на часі — більшість молодих людей з інвалідністю їдуть за кордон і не знають, коли повернуться.
Проте я знаю, що 12 років ми розвивалися системно, бо це наш принцип — діяти не заради дії, а заради результату. Тому ми точно продовжимо нашу пряму діяльність.
Це ж не просто робота — це історія життя. А отже, ми знайдемо вихід. Здаватися ми не націлені — це я вам точно можу сказати.
Проєкт Bake 4 Ukraine можна підтримати на офіційному сайті: ДОЛУЧИТИСЯ
PayPal: [email protected]
Про щоденне життя місії читайте на телеграм-каналі Bake 4 Ukraine.
