Деокупація українських населених пунктів завжди передбачає кілька емоцій водночас. Радість, гордість, полегшення, вдячність — але також горе, страх, розпач. На деокупованих територіях люди потребують допомоги й підтримки. Про те, як громадська організація «Відчуй» їздить до людей перевіряти слух і не тільки, поговорили зі співзасновницею ГО Людмилою Пишною.
Підготовка до школи і реабілітація у дитячому центрі
Історія створення громадської організації особиста для Людмили — її чоловік, Андрій Пишний, втратив слух у 34 роки. Він уже мав на той час освіту, можливості, роботу, а є люди, що з народження не чують. Як же їм знаходити собі місце у світі?
Після недовгих пошуків належної допомоги подружжя взялося створити власну організацію, яка б опікувалась і адаптацією людей з порушеннями слуху, і реабілітацією, і інформаційними кампаніями, що пояснюють поширеність проблеми та спонукають перевіряти слух.
Спочатку хотіли тільки поширювати інформацію, але почали звертатися мами з дітьми, які не знали куди йти ще. Так «Відчуй» почали дбати про дітей із порушеннями слуху.
«Ядро організації — це дитячий центр. Тут діти проходять реабілітацію та підготовку до школи. У нас є загальні групові заняття та індивідуальні, підлітковий та юніорський клуби, де учасники займаються музикою та освоюють комп’ютери. Ось таке постійне ядро, яке спонукає нас працювати далі», — розповіла Людмила Пишна.
У центрі щотижня займається 130-150 дітей. Малюки приходять на реабілітацію і заняття після кохлеарної імплантації (операція для встановлення слухового імпланту), а десь із 4 років готуються до школи. Але на консультації приходять і батьки з немовлятами. Адже і в такому кількамісячному віці слух може знижуватися, тож родичі потребують порад. Людмила каже, що деякі учасники центру займаються рік, деякі довше — але кожному потім легше пристосуватися до шкільних умов.
Діяльність дитячого центру не зупинилася після повномасштабного вторгнення. Діти з батьками виїхали за кордон, але продовжили займатися онлайн. «Відчуй» уже були готові до такого формату, адже під час пандемії теж обрали дистанційні заняття. Людмила пояснила, що припиняти реабілітацію не можна, адже тоді втрачаються уже набуті навички.
З вересня відновили офлайн заняття, бо багато дітей повернулися до Києва і готові продовжувати підготовку до школи та реабілітацію.
Кабінет на колесах: перевірити слух усієї країни
У 2020 році команда організувала цікавий проєкт, що триває й досі. «Кабінет на колесах» був задуманий і підготовлений ще до пандемії: закупили авто, потрібне обладнання.
«Ми дізналися про цифру — 60% випадкам тотальної втрати слуху в людей можна було б запобігти, якби вчасно діагностувати. Тож превентивні методи та популяризація — дуже важливі», — розповіла Людмила.
Але вирушили в подорож країною пізніше, ніж планували — уже з дотриманням усіх вимог карантину. Так удалося відвідати 30 міст України у різних регіонах. Тоді команда зуміла звернути увагу людей на проблему втрати слуху та важливість профілактичних оглядів. Людмила каже, що у 2020 році зробили такий тестовий проєкт і побачили обсяги подальшої роботи.
«Ми розуміємо, що це не панацея і що не зможемо перевірити всіх, але навіть ті, хто бачили серед міста авто “Кабінет на колесах”, починають задумуватися. Перевірка слуху? То, значить, треба на це зважити. Я сама колись побачила машину, у якій мамологи проводили огляди. Так, тоді не перевірилася, але звернула увагу на важливість. Тож наш проєкт ще й просвітницький», — каже Людмила Пишна.
Після поїздки звернули увагу на зниження слуху в молоді. Команда вирушила ще й до вишів столиці, аби перевірити студентів. Результати не можна назвати втішними — його погіршення виявили у третини перевірених.
Під час війни проєкт отримав продовження. Команда «Відчуй» задумалася про те, що люди в окупації не мали як стежити за здоров’ям — у сирих підвалах, при гучних звуках і стресі. Тож у травні після звільнення Київщини «Кабінет на колесах» вирішив перевірити слух місцевих мешканців та привезти гуманітарну допомогу.
За 2,5 місяці відвідали 74 населені пункти, фахівці перевірили близько 1500 людей. Проєкт воєнного зразка має зміни: тепер слух не тільки перевіряють, а й лікують. Адже команду «Відчуй» підсилив лікар із центру «Аврора», тепер кабінет має змогу видавати ліки — потрібні препарати привозять з собою. Матеріальну підтримку для таких поїздок надала ГО «Fight For Right» — організація, що займається захистом прав людей із інвалідністю.
«Якщо в когось при огляді виявили проблему, скажімо — отит чи запалення, то лікар одразу виписував лікування і видавав медикаменти. У травні не було ще аптек чи лікарів на деокупованих територіях. Ми найбільше робили ставку якраз на такі населені пункти, де було найменше допомоги, наприклад, Вишгородський район ми брали, а Вишгород — ні, бо там все працювало. Такий був принцип — ми хотіли допомогти в перш чергу тим, хто був у окупації і найближчим часом не зможе звернутися до лікарів», — пояснила Людмила.
Третина перевірених людей потребує слухових апаратів — «Відчуй» вирішили допомогти і з цим. Доставили 52 слухові апарати для тих, хто пережив окупацію на Київщині. Найстарша пацієнтка — 94-річна жінка — теж отримала пристрій і дуже уважно ставиться до власного здоров’я. Наймолодшою пацієнткою стала 8-річна дівчинка. До 24 лютого у дитини не було проблем зі слухом, але вже у березні рідні почали помічати зміни. Лікар виявив у дівчинки зниження слуху.
«Кабінет на колесах» щодня відвідував кілька сіл — максимум 8. Місцева влада повідомляла людей, збирала їх у потрібному місці. У Бородянку, наприклад, приїжджали двічі, бо кількість охочих була більшою, ніж могли прийняти за один день — вперше перевірилися 150 людей, а запит виявився більшим.
«Ще ми, можна сказати, надавали психологічну допомогу. Бо люди потребували підтримки — деякі боялися підходити, дехто плакав і хотів поговорити, дехто потребував обіймів, люди за руку просто хотіли потримати», — розповідає Людмила Пишна.
Далі команда вирушить на Чернігівщину — щоб підтримати і допомогти місцевим і там.
Допомога ЗСУ: втрата слуху на війні
Хоч «Відчуй» займається здебільшого реабілітацією дітей з порушеннями слуху, ще у 2014 році мали змогу допомогти і дорослим. Людмила каже, що після початку військових дій до них зверталися по допомогу, тож команда встигла напрацювати методики для реабілітації дорослих пацієнтів. Тоді це були одиничні випадки, але зараз організація готує великий проєкт, щоб покрити потреби військових, які втрачають слух на війні. Одна частина — реабілітація, інша — профілактика.
«Є шкала звуків за децибелами, які безпечні для слуху. 85 децибел — ще можна вважати безпечними. Але на фронті це показник інакший — щодня на слух впливають звуки силою мінімум 140 децибел, доходить й до 220. Це велике і постійне навантаження на слух. Звісно, рекомендують затуляти вуха руками чи тканиною, але є професійні засоби — наприклад, беруші. Не одноразові, а більш якісні. Ми знайшли такі, що вдягаючи їх, можна чути розмови, але особлива технологія відсікає гучні звуки. Уже протестували такі вироби на силах ППО — і самі військові зауважують: після дня роботи не болять вуха», — каже Людмила Пишна.
Тож у межах проєкту «Відчуй» планують фандрейзити на закупівлю навушників, беруш та інших засобів для захисту слуху. Поки проєкт у розробці, команда шукає та тестує засоби для різних потреб: для артилеристів потрібні потужніші навушники, для піхоти — інші.
Корисне: як помітити зниження слуху
Людмила каже, що у себе самого помітити проблеми зі слухом складно, але це можуть наші близькі.
«Часто помічають порушення слуху ті, хто поруч — людина починає вмикати гучніше музику, телевізор, перепитує, підставляє вухо, яке краще чує. Багато людей після 50 років хворіли на отит в дитинстві ще і не долікували — проте згодом це спричинило втрату слуху», — каже Людмила.
Вона додає, що не варто гучно слухати музику в навушниках, якщо вже слухаєте — то робити перерви. Людмила запевняє, що проблема зі зниженням слуху ближча, ніж здається:
«Є стереотип, що проблеми зі слухом вроджені, але це не так. Його можна втратити і від шумної роботи (на заводі, наприклад), від травм чи перехворівши на грип, отит. Погіршення можливе у будь-якому віці. Знаю, що люди соромляться слухових апаратів, підлітки їх знімають і ускладнюють цим лікування. А раніше соромилися окулярів — тепер же це модний аксесуар».
