США вже давно задають тренди у світі кінематографу. І в тривожні часи пандемії та воєнних конфліктів варто звернути увагу на новий напрям американського кіно, який пропагує підхід радикальної доброти, — найскор. Читайте у матеріалі, як і чому виник жанр, які фільми вважаються найскоровими та як вони змінюють кіно- та телеіндустрії.
Від супергероїв до Трампа: як експрезидент вплинув на американське кіно
На хвилі внутрішньої паніки глядачі хотіли зовсім інших історій: теплих, добрих та спокійних. Історій, які б повернули довіру до світу та людей навколо. Так у кінематографі з’являється абсолютно новий напрям: nicecore (найскор).
Саме з американської кіноіндустрії прийшла та утвердилася мода на динамічні екшн-фільми з конфліктами світового масштабу. У цих стрічках обов’язково має бути герой, якому належить — усього-на-всього — врятувати світ: Супермен, Джеймс Бонд, Джон Макклейн із «Міцного горішку», Тоні Старк, Ітан Гант зі стрічки «Місія нездійсненна».
Якщо поглянути на характери цих героїв, то вони мають дещо дуже схоже між собою: надзвичайну гіпертрофованість. Рисами героїв можуть бути або закритість та цинічність, яка проявляється у кожній фразі, або ж, навпаки, неймовірний героїзм та альтруїстичність. У серіалах довгий час спостерігалася схожа ситуація, проте там всі герої мали приблизно однаковий шаблон. Візьмімо, наприклад доктора Хауса з його саморуйнівною пристрастю до знеболювального з наркотичним ефектом та лозунгом: «Усі брешуть».
Проте, чому б і ні? Фільми дарували драйв, емоції та ескапізм від стабільної буденності. Ці фактори були умовами, на які глядачі погоджувалися, аби пірнути з головою в іншу реальність кіно. А сценаристи були раді вигадувати для улюблених кіно- та серіальних героїв усе нові випробування та перешкоди.
Проте прихід Трампа до влади усе змінив. Америка відчула себе розділеною навпіл, до того ж інфопростір почали заповнювати історії рухів #MeToo та Black Lives Matter. Тепер фільми-катастрофи більше не сприймалися як атракціон, а були скоріше тривожними передвісниками майбутнього.
На хвилі внутрішньої паніки глядачі хотіли зовсім інших історій: теплих, добрих та спокійних. Історій, які б повернули довіру до світу та людей навколо. Так у кінематографі з’являється абсолютно новий напрям: nicecore (найскор).
Втекти від пандемії в добре та легке кіно
Уперше цей термін запропонував кінокритик видання IndieWire Девід Ерліх у статті 2018 року. Можливо, ця хвиля доброго кіно так би й минула разом із президентським терміном Трампа, якби не 2020 рік. Коли весь світ охопив хаос пандемії, найскор став таким собі острівцем надії та ескапізму.
Які фільми об’єднує цей жанр? Як уже можна зрозуміти з назви, це миле, добре та легке кіно. Проте лише цього недостатньо. Головна риса найскорового кіно — це радикальна доброта як головна сила для трансформацій. Іншою рисою є діалектичний підхід до стосунків: приймати людей такими, які вони є, та водночас допомагати їм стати кращими.
У найскоровому фільмі або серіалі головний персонаж може бути альтруїстом, який через доброту трансформує світ та людей навколо себе. Або ж герой може проходити шлях, на якому він би ставав кращою людиною. Найцікавіше, що фільми та серіали цього жанру не демонструють нуднувато-солодку картинку світу. Вони зображують реалії і проблеми та показують, наскільки цей світ міг би бути кращим, якщо додати трішки доброти.
Бути собою: рецепт успіху американського телеведучого
Поява найскору безпосередньо пов’язана з історією США, тому й не дивно, що філософія цього напряму була сформована під впливом однієї постаті на американському телебаченні. Йдеться про Фреда Роджерса, більш відомого як містер Роджерс. Його передача для дітей йшла на телебаченні протягом 33 років (з 1968 по 2001 роки). Це були 30-хвилинні передачі, де Фред Роджерс говорив із маленькими та дорослими глядачами на будь-які теми: від наукових експериментів до музики. Здавалося б, що в цьому особливого?
«Кохання — це не стан спокою. Це активний стан, це наче «боротися». Любити когось — це вміти приймати цю людину такою, якою вона є, прямо тут і зараз».
Фред Роджерс ніколи не грав на камеру, він завжди залишався собою. Казав, що найбільший подарунок, який можна зробити іншому, — це просто бути собою. Він активно пропагував свою філософію радикальної доброти: «Кохання — це не стан спокою. Це активний стан, це наче «боротися». Любити когось — це вміти приймати цю людину такою, якою вона є, прямо тут і зараз». Для мільйонів американців, які виросли на передачах Роджерса, він буквально став символом доброти.
Тож не дивно, що одним із центральних фільмів нового напрямку стала саме стрічка про Фреда Роджерса (роль якого виконав Том Хенкс).
Стрічка «Чудовий день у нашому районі» розповідає про цинічного журналіста, який має зробити статтю про найдобрішу людину (вже знайомого нам містера Роджерса). Фільм показує трансформацію поглядів на життя цього журналіста.
Найскоровими можуть бути аболютно різні стрічки. Наприклад, фентезійна драма «Крамниця єдинорогів» — про молоду інфантильну дівчину та шлях героїні до внутрішнього дорослішання і прийняття відповідальності за своє життя. Або меланхолійна та повільна драма «Патерсон» про поета, який працює водієм автобусу. Ця стрічка Джима Джармуша змагалася на Каннському кінофестивалі за «Золоту пальмову гілку». Або ж драма, хіт американського фестивалю «Санденс», «Голосно б’ються серця» про стосунки батька та дочки.
Зробити неможливе
Не можна оминути найбільш найскорові фільми, один із яких — дилогія про Паддінгтона. Це миле сімейне кіно про ведмедика, який живе в Лондоні та обожнює бутерброди з джемом. В обох частинах головний герой просто обеззброює своєю чарівністю та добротою.
Поки найскорові стрічки стають улюбленцями фестивалів та глядачів, цей жанр впливає й на телебачення. Останніми роками серіали, які завойовували статуетки «Еммі», є саме представниками щирої доброти на екрані.
Згадаймо серіал про позитивного футбольного тренера «Тед Лассо» або ж ексцентричну комедію «У кращому світі».
Остання — ідеальний приклад позитивного розвитку головного героя. Елеонор через помилку небесної канцелярії після смерті потрапила в Гарне місце замість Поганого (аналогія раю та пекла) і тепер будь-що хоче заслужити своє місце у раю. Навіть підліткові серіали, хоча й не відмовляються від мелодрами, стають добрішими. Візьмімо до прикладу «Секс-освіту» — шоу, яке ніби проводить сеанси сексуальної освіти і здорової комунікації для підлітків та, можливо, навіть дорослих.
Найскор зробив, здавалося б, неможливе. Адже на стримінг-сервісах почали з’являтися добрі та милі реаліті-шоу. Наприклад, хіт від Netflix «Queer Eye» («Квір погляд»). Це перезапуск популярного на початку 2000-х американського шоу, де п’ятеро геїв поліпшують життя середньостатистичної людини в тих сферах, у яких, за стереотипами, вони розуміються краще. Неочікувано нове шоу вийшло про ламання цих самих стереотипів, емпатію, взаємоповагу та любов до себе. За шість сезонів існування програма отримала вже понад 10 статуеток «Еммі».
Філософія радикальної доброти найскору вже точно зайняла свою нішу у сучасній поп-культурі. І хоча цей молодий жанр все ще шукає, як найкраще розкрити себе, його пластичність стає у пригоді для створення найрізноманітніших форматів. Вона допомагає додати світу крихту доброти, якої інколи так не вистачає.
