Крім зброї, російські окупанти везли з собою радянських вождів. Ставили портрет Леніна, коли займали школи Київщини та Чернігівщини.
Після деокупації вождів зняли, а школи потроху відновлюють. Перекривають дахи, зруйновані ракетами, замінюють вибиті вікна, ремонтують класи, стіни яких не чули дитячих голосів, а тільки звуки снарядів. Благодійний фонд savED відбудовує навчальні заклади і дає змогу дітям вчитися навіть у період війни. Анна Новосад, ексміністерка освіти та співзасновниця фонду, переконана, що Росія свідомо знищує освіту України.
Вона розповіла, як живуть українські школи зараз та якої допомоги потребують.
Оцінити збитки
У селі Богданівка Броварського району, яке опинилося в окупації чи не найближче до Києва, росіяни спалили єдину школу і підірвали єдиний садочок. Зараз там переобладнують будинок культури, щоб бодай початкову школу не потрібно було возити в навколишні села. У Чернігові в школі №20 вибуховою хвилею вибило усі вікна — був приліт у подвір’я та дах, та діти все одно влітку приходили туди, бо прагнули бути разом.
Школа — це не тільки будівля, це місце згуртованості, сили та росту. Тож savED взялися не лише відновити стіни, стелі, вікна й парти — а відчуття захищеності та прагнення вчитися попри все. Навіть, коли всі ґаджети вкрали росіяни, коли знищили клас, коли понівечили шкільне подвір’я, що бачило стільки перших і останніх дзвоників.
savED починав як фонд із групи ініціативних та небайдужих освітян, які взялися відновлювати школи. Тепер це міцна команда, цифрові освітні центри, де діти мають змогу навчатися під час війни, ремонти у класних кімнатах та облаштовані укриття, мережа партнерів, що відбудовують заклади освіти.
У квітні, коли тільки звільнили Київщину та Чернігівщину, Анна Новосад разом із ексколегою по Міністерству освіти Анною Пуцовою вирішили допомагати навчальним закладам. Розпочали із Чернігова та області.
«Якби не Чернігів та люди, які героїчно пережили цей місяць, оборонялися і відстояли своє місто, попри всі авіабомбардування і артилерійські обстріли, то наступ на Київ був би значно реальнішим. Тому нам було дуже важливо почати допомагати тим, хто став північною фортецею оборони не лише Києва, а й решти України», — розповідає Анна Новосад.
До повномасштабного вторгнення Анна була у США на програмі імені Г. Гамфрі — досліджувала освітню сферу Штатів, налагоджувала контакти та спілкувалася. А після 24 лютого до неї прийшло чітке усвідомлення: ця війна надовго. Анна виступала перед учнями та вчителями США та Канади, шукала партнерів для гуманітарної допомоги та доносила правду про те, що відбувається в Україні.
Відновлення — довгий процес, який почали з оцінки масштабів руйнувань. Російські окупаційні війська обстрілювали Чернігів доволі прицільно і свідомо знищували саме освітню інфраструктуру. Анна каже: з 34 шкіл, які працювали до 24 лютого, суттєво пошкоджені 25 і 2 зруйновані вщент — на них кілька днів скидали потужні 500-кілограмові бомби. Також сильно постраждали заклади професійної освіти (у місті їх всього 5), багато садочків. Посольство Фінляндії навесні виділило грант, щоб оцінити пошкодження в 13-ти школах.
Фахівці приїздили на місця, фіксували кожне пошкодження і формували загальний перелік відновлювальних робіт і їх вартість. Коли всі дані були зібрані, почали шукати кошти на ремонт та відбудову, а також партнерів. Наприклад, вдалося залучити «Finn Church Aid» — це найбільша гуманітарна організація Фінляндії. Команда savED допомогла FCA відкрити офіс у Чернігові, регіон став пріоритетним для роботи надалі.
Оскільки весь цей час, розповідає Анна Новосад, вони були просто ініціативною групою, то працювали з різними дружніми ГО. Наприклад, із ГО «DOCCU» протягом липня-серпня влаштовували щоденні літні активності для чернігівських дітей, щоб допомогти їм подолати стрес, пережитий протягом воєнної весни.
Анна також вела перемовини з різними міжнародними організаціями щодо партнерств. Задумалася, що такий підхід — працювати як ініціативна група — не дуже стабільний. Так наприкінці липня з’явився новий благодійний фонд savED, заснований спільно з GoGlobal — великою освітньою ініціативою в Україні.
Фонд молодий, ресурс не дуже великий — стараються покрити критичні потреби і облаштовують укриття у школах та садочках. Наприклад, покрівлі і вікна у школах ремонтує міська влада Чернігова, а savED власними силами допомагають відновити класні кімнати. Адже у багатьох класах вибиті вікна, стіни та стеля пошкоджені уламками снарядів. Фонд робить ремонт, умебльовує кімнати та шукає техніку на заміну.
Бункер на подвір’ї та укриття на сотні людей
Без вікон будівля не переживе зиму, укриття теж потрібні просто зараз, як і системи опалення. Анна каже, коли цей етап закінчиться, то треба буде формувати стратегію відбудови шкіл із нуля.
Фонд детально аналізує потреби містечок: скільки дітей опинилися без доступу до освіти, наскільки зруйновані будівлі. Можна оновлювати всі школи України, та в пріоритеті ті, що сильно постраждали. Крім Чернігова, решта шкіл, з якими працює savED, — сільські, у невеликих бідних громадах.
«Фокус на сільських територіях — свідомий. У 2019 році ми презентували звіт у МОН. Одна з цифр — 2,5 роки відставання дітей з села від дітей з міста у навчанні. А після війни ці громади будуть відкинуті ще далі, ніж міста, що не постраждали або які активно відновлюють», — каже Анна Новосад.
Анну вразили вчителі, з якими спілкувалася на Чернігівщині. Ці люди переживали наймасованіші бомбардування у їхніх навчальних закладах. У них особливий зв’язок зі школами.
Анна розповідає про школу у Катюжанці — там був штабний пункт наступу на Київ, де базувалися російські генерали, офіцери. Анна дивується, як директору школи вдалося вціліти, бо ж росіяни переслідували місцевих лідерів думок. Директор розповів, що росіяни, коли зайшли в школу, познімали портрети наших діячів: гетьманів, письменників — і повісили натомість привезеного Леніна.
«Для мене це одне з підтверджень того, що ця війна ідеологічна. Те, що роблять з нашими школами, чинять свідомо. Війна проти нашої освіти дуже прицільна», — вважає Анна Новосад.
Тут і тепер
Команда savED допомагає громадам, які постраждали від окупації російськими військами.
«Хочемо відновити доступ до освіти і допомогти з відбудовою, але не відновлювати старі радянські стіни, а створити натомість значно кращу освітню інфраструктуру і підходи до навчання», — каже Анна Новосад.
Зосередилися на двох регіонах — Чернігівщині та Київщині. Є кілька проєктів у Житомирі, де 4 березня російська ракета знищила науковий ліцей у центрі міста — його savED теж допомагає відновлювати. Планують працювати на Миколаївщині та Харківщині.
Кошти залучають через міжнародні організації, а також фандрейзять серед небайдужих людей. Шукають дружні ГО і за кордоном — наприклад, фонд «Nova Ukraine» з США тепер збирає кошти на відновлення чернігівських шкіл серед американців.
Для школи №20 у Чернігові ремонт від savED — це перша реновація всередині з 1964 року. Там були прильоти у подвір’я та дах — хвилею вибило всі вікна. savED переобладнали бібліотеку та роблять ремонти у класах. Школярі стільки пережили — зараз у них величезна потреба бути разом, спілкуватися. Онлайну замало: влітку старшокласники просто приходили до школи тусити, бо для них це єдине місце, куди можна прийти.
Ще один напрям — облаштування цифрових освітніх центрів. Спільно з організацією «Save the Children» та партнерами команда відкриває такі центри у громадах Київщини та Чернігівщини. У Богданівці Київської області домовилися з місцевою владою і переобладнали місцевий будинок культури. Там зробили ремонт, закупили меблі й техніку — тепер це єдиний освітній простір для дітей у цьому селі. Можна вчитися дистанційно або проводити окремі уроки. У великій актовій залі облаштовують три класи початкової школи, щоб дітей не возили на навчання у сусіднє село.
«Такі центри — хороше, швидке і порівняно недороге рішення, щоб відновити доступ до навчання. Щоб відбудувати школу, треба кілька років і кілька мільйонів доларів. Але діти не чекатимуть, поки хтось прийде і відбудує школу з нуля. Тож центри — це наше ноу-хау і швидка допомога, працює тут і зараз», — розповіла Анна Новосад.
Ідея з’явилася ще у квітні, але спочатку була інакшою, ділиться Анна. Хотіли допомогти містам, що прийняли багато вимушено переміщених людей, які живуть у прихистках, спортзалах, актових залах шкіл. Планували зробити кімнати, де діти б могли навчатися. Але ця ідея стала неактуальною, бо багато дітей повернулося додому після деокупації. Тож вирішили працювати над облаштуванням просторів саме у звільнених громадах. Є різні ситуації, наприклад у Катюжанці чи Димері на Київщині школи вціліли, але з них усе розікрали. Зрозуміло, що купити нову техніку дітям для навчання складно.
Також команда savED працює як бек-офіс для громад. Це означає, що фонд шукає фінансування, перенаправляє донорів, вивчає потреби міст та містечок. Так вдається покривати не лише освітні потреби. Команда спілкується з організаціями, що хочуть допомогти, пояснює, що у Бучі та Ірпені вже дуже багато донорів, а у Загальці і Новий Биків не їде ніхто, а там ситуація значно гірша. Про ці місця інформації у медіа значно менше, тож компанії можуть і не знати про потреби містечок.
Анна пояснює, що громаді, до прикладу, треба автобус, фонд не може його купити, але може знайти, хто це зробить. Шукають не тільки фінансову допомогу, наприклад компанія «Snapchat» закривали один з офісів в Україні і запропонували віддати фонду всі свої меблі. Це хороша змога обладнати не одну школу і не одне укриття.
«Відновити інфраструктуру — половина справи, важливе також наповнення. Ми не будівельний фонд, а освітній, який привносить також нові сенси. Наприклад, для ліцею у Житомирі ми розробляємо нову візію цієї відбудованої школи, стратегії, нових підходів до викладання, програм — це цілком нове наповнення школи», — каже Анна Новосад.
На Чернігівщині savED готує проєкт із профорієнтації, бо хочуть допомогти старшокласникам, що мають обрати професію у таких складних умовах. Також спільно з GoGlobal організовують психологічну підтримку для вчителів та дітей.
«Ми багато працюємо з донорами, і всі говорять про відновлення як про щось, що має трапитися десь у майбутньому. Що ось настане перемога — будемо відновлюватися. Це не так— уже є величезний простір для допомоги освітньому процесу, якщо навіть не відбудовувати школи поки що. Але змога бути креативними в тому, як дати дітям доступ до освіти, — каже Анна Новосад. — І це те, що треба робити тут і тепер. Освітня можливість — це ще й фактор, щоб люди поверталися додому».
