Фільми про кохання привчили глядачів, що в стосунках обов’язково має бути багато перешкод та драми, а на завершення — романтичний поцілунок під дощем. Проте останніми роками кіно тяжіє до іншого підходу, показуючи стосунки, які розвиваються на основі комунікації та усвідомленні власних потреб. І хоча драма та непорозуміння між закоханими в такому кіно є (без них дивитися фільм може бути нудно), це вже крок вперед для мелодрам та романтичних комедій.
До Дня святого Валентина пропонуємо добірку фільмів, які відображають здорову комунікацію між героями.
«Коли Гаррі зустрів Саллі»
романтична комедія, режисер Роб Райнер, 1989
«Коли Гаррі зустрів Саллі» — це класична романтична комедія кінця 80-х, сценарій до якої написала Нора Ефрон, відома також за ромкомами «Ті, що не сплять у Сієтлі» та «Вам лист». У цій стрічці є всі типові складові жанру — вже з перших хвилин. Головні герої, Гаррі (Біллі Крістал) та Саллі (Мег Райан), зустрічаються у стилі meet cute: вони щойно познайомилися, а вже мають провести разом у дорозі від Чикаго до Нью-Йорка понад 10 годин.
За цей час хлопець з дівчиною розуміють, що, найімовірніше, це для них остання зустріч. Гаррі постійно фліртує з Саллі, що її обурює, адже він зустрічається з її подругою. Пропозиція дружби також швидко відхиляється — Гаррі не вірить у дружбу між чоловіком та жінкою. Саме це переконання звучатиме рефреном протягом усього фільму. Утім доля вирішує не раз зіштовхнути цих двох разом, аби перевірити: чи справді дружба між чоловіком та жінкою неможлива.
І хоча стосунки головних героїв неідеальні, вони відкриті та чесні. Гаррі та Саллі протягом фільму вчаться слухати одне одного, поступово вибудовуючи здорову комунікацію. Та найбільшою перевагою фільму є те, що тут зображений повільний розвиток стосунків, як це найчастіше і стається в житті, а не кохання з першого погляду.
«До сходу сонця»
мелодрама, режисер Річард Лінклейтер, 1995
Джессі та Селін випадково зустрічаються в потязі. Він їде до Відня, аби сісти на літак та повернутися до Америки. Вона — до Парижа, аби продовжити навчання у Сорбонні. Розмовляючи у вагоні-ресторані, вони розуміють, що давно не відчували такої легкості при знайомстві. Джессі вмовляє Селін зійти з потяга у Відні, аби вони могли продовжити розмову.
Ця стрічка — це довгі прогулянки вечірнім та нічним Віднем і розлогі розмови про все на світі: колишні стосунки, плани на майбутнє, погляди на життя та смерть. Розмови легкі та невимушені — це ніби ідеальне перше побачення довжиною в день. Кінокритики схвально відгукувалися про фільм, вважаючи його ідеальним прикладом постмодерністського роману, коли показ романтичних стосунків в поп-культурі ставав більш реалістичним та відходив від нуднувато-солодких картинок та кліше (наприклад, дві половинки одного цілого). Так і в фільмі «До сходу сонця» герої відчувають симпатію, закоханість, проте не вважають себе одним цілим.
Варто також зауважити, що «До сходу сонця» є лише першою частиною тригогії про стосунки Джессі та Селін — роман розвивався протягом 18 років після їхньої першої зустрічі.
«Виживуть тільки коханці»
драма, режисер Джим Джармуш, 2013
Здавалося б, у вампірській темі вже знято багато фільмів: від німецького «Носферату» 1922 року до сучасних і романтичних «Сутінків». Проте Джиму Джармушу вдалося оновити цей напрям у своїй меланхолійній мелодрамі.
Адаму (Том Гіддлстон) 500 років, він депресивний музикант, який живе на околиці Детройта. Єва (Тільда Свінтон) трішечки старша за нього — їй 5000 тисяч років. А ще вона обожнює поезію (її валіза для подорожі наповнена тільки книгами) та Танжер, де мешкає. Складно знайти вампірів, які були б настільки несхожими, проте вони разом. І коли в Адама настає депресія, Єва миттю вирушає до нього. Проблема тільки в тому, що в Детройт вирішує приїхати молодша сестра Єва, Ава, яка обожнює влаштовувати хаос.
І якщо забути про те, що головні герої вампіри, то це філософська стрічка, яка зокрема порушує тему стосунків. Вона демонструє, як різні люди можуть бути разом, не намагаючись змінити одне одного, а також як стосунки трансформуються з часом і чому важливо підтримувати одне одного.
«Кохання — хвороба»
трагікомедія, мелодрама, режисер Майкл Шоуолтер, 2017
Головний герой Кумейл мріє про кар’єру в стендапі. Та поки чекає, що його виступ помітить продюсер, працює таксистом. На одному з виступів Кумейл знайомиться з дівчиною Емілі. Вони обоє не шукають стосунків, проте їм подобається проводити час разом. Кумейл та Емілі вирішують дати одне одному шанс і починають зустрічатися. Головною перешкодою стають культурні відмінності, адже родина хлопця переїхала до Америки з Пакистану. Його батьки готові відмовитися від нього, якщо він вирішить одружитися на американській дівчині.
«Кохання — хвороба» — це сучасне прочитання жанру ромкому, коли вистачає і перешкод до кохання, і смішних та милих моментів. Проте стосунки та їх розвиток показані реалістично, а герої можуть висловлювати свої емоції, навіть кричати одне на одного і визнавати, що вони були неправі.
Можливо, стрічка вийшла реалістичною через те, що для актора Кумейла Нанджіані (так, головного героя також звуть Кумейл) вона була автобіографічною. Кумейл разом зі своєю дружиною написали сценарій до фільму, в основі якого — історії їхніх власних стосунків.
«Романтики “303”»
мелодрама, режисер Ганс Вайнгартнер, 2018
Історія Юле та Яна з фільму «Романтики “303”» дуже нагадує історію Джессі та Селін з «До сходу сонця». Вони зустрічаються випадково. Юле їде з Німеччини до Португалії в старенькому трейлері, аби повідомити своєму хлопцеві щось важливе особисто. Ян хоче дістатися до Іспанії автостопом, аби познайомитися зі своїм біологічним батьком.
Роуд-муві «Романтики “303”» може похизуватися краєвидами Німеччини, Франції та Іспанії. Проте набагато цікавіше спостерігати за головними героями. Вони постійно дискують про все на світі, від капіталізму до психології кохання і майже ніколи не погоджуються одне з одним. Попри це, дискусії не переростають в сварки. Навпаки, вони починають краще розуміти одне одного та дедалі комфортніше почуваються разом.
Німецькі кінокритики охрестили стрічку «антитіндер-фільмом»: напрям в інді-кінематографі, який показує повільний розвиток стосунків у реальному житті, що не зводиться до свайпу вправо.
