Про тренди у світі благодійності розповідає керівниця програмного відділу Zagoriy Foundation Любов Раїнчук — і не просто так, а через яскраві метафори.
Благодійність — не шматок пирога, який можна розділити серед невеликої кількості організацій. Я би радше сказала, що це як рослина: садиш насіння, воно проростає, дає плоди, далі ти садиш насіння ще раз — і так по колу. В благодійному садоводстві головне — не випалити та не виснажити землю, на якій ретельно та довго працюєш.
Мені дуже імпонує, що філантропію і благодійність чітко розрізняють на міжнародній арені. Благодійність — це про допомогу тут і тепер, щоб зарадити наявним і видимим проблемам, в той час як філантропія — довгострокова та спланована діяльність, що матиме ефект не лише зараз, а й в майбутньому, щоб запобігти виникненню тих самих раптових проблем.
Буває так, що думка крутиться в голові, але набути повноцінного сенсу в неї не виходить. На щастя, люди та спілкування з ними часто допомагають скласти цілісну картинку. Відвідування міжнародної конференції від European Foundation Centre допомогло мені остаточно сформулювати важливі спостереження про розвиток світу благодійності сьогодні. Аналізуючи все почуте у розмовах вже наодинці із собою, дійшла до думок, якими хочу поділитись і з вами.
Допомогу можна розглядати як інвестування в краще майбутнє для всіх. Якщо, скажімо, ми прагнемо, щоб бенефіціари (мігранти, жінки, молодь та інші) ставали активними учасниками суспільних процесів, то маємо розуміти, що вони мають взяти відповідальність за своє життя. Результати є тоді, коли з’являється готовність людини включитись і взяти на себе роль суб’єкта. Важливо не надавати допомогу, оцінюючи людину з позиції жертви, а вірити, що вона братиме участь у вирішенні своїх проблем в майбутньому.
Кожен на мапі благодійності має значення і роль. Серед великих європейських фондів з’явився новий дискурс стосовно фінансування ініціатив та програм. Більшість грантів наразі отримують великі організації, з якими простіше і зрозуміліше вибудовувати довгу співпрацю.
З іншого боку, є бажання підтримувати також і невеликі фонди, які напряму працюють з проблемами та безпосередньо бенефіціарами. Два аспекти, які можуть стати перешкодою для такої підтримки:
- маленькі фонди не так помітні через брак ресурсу на комунікацію, тому їх просто складно знайти;
- важко побудувати стосунки, коли немає попереднього досвіду, а існують ще й непрості процедурні моменти.
Ми у фонді також неодноразово обговорювали потребу подібних партнерств, адже помічали серед невеликих регіональних структур дві тенденції:
- складно рости, коли твоя постійна задача — рятувати життя людей тут і зараз, оскільки у такому випадку люди відчувають, що не мають морального права витратити певну суму грошей на розвиток організації, побудову стратегічного плану чи навчання співробітників;
- конкурувати з великими гравцями теж складно, а навіщо з ними об’єднуватись — взагалі загадка. Проте, саме на місцях часто народжуються дуже цікаві ідеї, і якщо великі фонди підтримають їх, може скластися ситуація win-win.
До речі, саме через це ми розмірковуємо про наступні грантові конкурси, на які апліканти зможуть подаватися тільки спільно з іншими організаціями, завчасно створюючи таким чином перспективні партнерства. З одного боку, це розширення географії учасників, з іншого — можливість для менш досвідчених організацій удосконалювати процеси адміністрування коштів та взаємодії з донором.
Партнерство — це про взаємодію, а не домінування.
Гроші донора — з одного боку терезів, експертиза організацій та досвід, як працювати з проблематикою, — з іншого. Їх вага рівна. Тому партнерства в дусі «я фінансую — ти виконуєш» давно мають відійти в минуле. Коли хочеться розказати іншим, як вони мають виконувати власну роботу, краще себе зупинити.
Вдалі союзи підсилюють голос кожного. Австрія не така й велика країна, але там існує більше 70-ти асоціацій благодійників різного рівня та спрямування. Це дозволяє організаціям діяти більш злагоджено та мати власний рупор для висвітлення проблем, чого в Україні часто не вистачає, на жаль. Я знаю, що складно вести довгі переговори та намагатися знайти спільне бачення серед багатьох організацій, коли в кожній є власні офіційні позиції та пріоритети. Але давайте дивитись на речі реально: об’єднання зусиль дозволяє отримати більший результат за менший проміжок часу, якщо всі у цьому зацікавлені.
До мети треба йти, а не мріяти про неї. Міркувати, аналізувати ризики, окреслювати рамки своєї роботи — все це чудово, але дещо по-юнацьки, якщо на ці міркування витрачається більша частина як людського, так і фінансового ресурсу.
Проста перевірка власної ефективності — дати собі чесну відповідь на питання: «Я роблю це, бо хочу здаватись продуктивним, або це реально наближає до бажаної цілі?» Організаціям важливо зосереджуватись на візії та рухатись до бажаного майбутнього, а не концентруватися виключно на поточних проблемах та операційній діяльності.
80% організацій лупають скалу в напрямку побудови програм та проєктів, які мають короткостроковий ефект, і лише 20 % зусиль спрямовані на зміну політики та законів, які матимуть реальний вплив. Ось вам і закон Парето в дії.
Вміння залучати ефективних гравців — безцінне. В більшості випадків філантропія фокусується на об’єднанні людей навколо проблем: рухи, організації, волонтери, прозора система роботи фондів і т.д. Мобілізовувати людей та створювати можливості, навколо яких варто об’єднуватись, важливо, проте справжня сила в тому, що треба робити акцент на всьому спектрі стейкхолдерів — політична еліта, люди з високим рівнем достатку та фінальні споживачі продуктів.
Ми маємо бути сміливими. Приймати швидкі рішення (та навіть помилятись) значно дешевше з точки зору соціального інвестування, ніж вести довгі та складні переговори.
Криза мобілізує. Важливішим за красиві звіти, побудовані плани та розмаїття активностей є вміння адаптуватись та йти в ногу з часом. Те, що вчора здавалось надто молодіжним, сьогодні вже є абсолютною нормою (як-от кросівки під сукні). Те, що зараз здається новинкою, має потенціал стати «новим чорним» в благодійності.
Наприклад, фінансові установи можуть стати потужним гравцем на ринку змін, адже навколо них концентруються і благодійники, і бізнес, і філантропи. Цікаво, що наше дослідження теж демонструє, як банки в Україні виступають потужним каталізатором зміни благодійної поведінки людей через інноваційні методи залучення та прямий доступ до великого кола потенційних благодійників.
Ми не можемо залучити кожного українця до благодійності за найближчі три роки, і точно не охопимо весь широкий спектр дій, якого потребує сфера благодійності, проте, стараємось дотримуватись того ж правила, якому вчимо інших: роби максимум з того, що можеш, зважаючи на те, що в тебе є.
Насправді, ці мудрість не нова, але завжди актуальна: дій локально, думай глобально, бо майбутнє починається зараз.
