Не Giving, а Щедрий: в чому різниця у святкуванні Щедрого Вівторка в Україні та у світі?

Як провести День добрих справ і залишитись добрим? Розповідає координаторка Щедрого Вівторка в Україні Любов Раїнчук.

Якось так склалось, що кожна порядна людина в Україні хоч раз та й сказала — на заході інакше. Не мені судити, наскільки я порядна, але на заході таки дещо інакше, принаймні у тому, що стосується благодійності.

Ініціатива #GivingTuesday з’явилася у США у 2012 році — що називається, у вдалому місці і у вдалий час. У той час рухи, які розпочиналась з хештегів у мережі, набирали обертів, а фандрейзингові платформи потребували додаткового приводу, щоб благодійні фонди збирали кошти «на їх території». Тож місцеві активісти об’єднувалися та створювали коаліції.

За перший рік існування #GivingTuesday в рамках руху щедрості вдалось зібрати близько 12 мільйонів доларів — і це стало лише початком. Сполучені Штати — країна багатьох культур, і в житті кожного штату є свої нюанси та особливості. Важко знайти одну модель, яка би працювала всюди, тому команда #GivingTuesday вирішила навіть не пробувати.

Рух з самого початку став простором для вільного втілення для ідей, думок, прояву креативу та навіть створення індивідуальних логотипів.

Звісно, ініціатори руху створили інструкції та гайди, як зробити власну акцію більш результативною, проте ніхто не слідкував за тим, чи дотримуються гайдів учасники — це ніколи не було головним фокусом уваги.

 Інструкції є путівником, за яким можна рухатись, щоб досягати своєї мети, але при цьому вони ніколи не були способом змусити всіх рухатись за шаблоном.

Отже, що допомогло ініціативі стати такою поширеною?

Спільна айдентика (але не без проявів індивідуальності) 

Команда творців руху має свою візуальну айдентику, голос бренду та визначені комунікаційні гайди, проте учасники можуть змінювати логотипи, візуальні елементи та навіть хештеги відповідно до ініціативи та бажання. Наприклад, за перші роки існування руху запустилися хештеги #igivecatholic, #givingshoesday, #GivingTuesdayMilitary і багато інших. З одного боку, це робило ініціативи занадто «різношерсними», що трохи роз’єднувало рух, а з іншого — ті, хто хотіли, все одно долучались, робили акції, які відповідали потребам організації.

Ініціативи різнилися, але головна ідея та символ сердечка залишались незмінними. День добрих справ закликав: допомагай та будь добрим так, як вмієш і можеш — хоч сусідам шарфи в’яжи, хоч багатомільйонні проєкти влаштовуй.

Партнерства

На мапі США з ініціативами до #GivingTuesday є акції, які об’єднують безліч організацій — тобто, рух майже одразу став таким собі інструментом для єднання і партнерств між некомерційними організаціями, бізнесом та індивідуальними благодійниками. Станом на сьогодні в США є 240 кампаній на місцях та близько двох десятків об’єднуючих коаліцій в рамках руху #GivingTuesday.

Низова ініціатива (grassroot leadership)

У розвитку GivingTuesday можна чітко прослідкувати сенси, закладені в книзі «Нова влада», співавтором якої, до речі, є Генрі Тіммс (один із співзасновників руху). Ця книжка говорить про наступне: сьогодні зміни починаються з ініціативності людей, а не спускається по вертикалі зверху. Головна цінність сучасних ініціатив — це співучасть, залучення багатьох, відкритість інформації. Тож команда GivingTuesday активно надихає, розповідає про рух та створює можливості, щоб інші могли приєднатись, проте започаткувати та розвивати ініціативу у своїй галузі, регіоні чи країні — це вже відповідальність того, хто готовий самостійно прикладати зусилля та рухатись вперед.

А як все у нас?

У 2018 машина благодійності під назвою #GivingTuesday доїхала і до України завдяки зусиллям чотирьох організацій: «Таблеточки», «Український форум благодійників», «Клуб Добродіїв» та Zagoriy Foundation.

В перший рік Щедрого Вівторка тогочасна команда виконала колосальну роботу: розробили айдентику, залучили перших партнерів та учасників, активно комунікували про #ЩедрийВівторок та адаптували інструкції акцій під реалії України. Це був яскравий старт, який мав wow-ефект не лише в Україні, а й серед усієї спільноти учасників #GivingTuesday.

Яскравий старт: а що далі?

Дозволю собі метафору людини, яка любить ходити у походи: чим яскравіше ватра світить на початку, тим більше треба підкидати дрова у вогонь пізніше, аби він не втратив блиск. Потужний запуск вимагав від команди багато зусиль не тільки для того, щоб утримати вже напрацьовану увагу, але й для розбудування сталості і побудови такої стратегії, за якою людям стало би зрозуміло, навіщо взагалі їм варто приєднуватися до «ще однієї благодійної акції» з року на рік. 

На другий рік Щедрого Вівторка ми робили ставку на те, що партнери, маючи всі інструкції щодо запуску акцій, почнуть самостійно їх організовувати та залучати людей до підтримки.

Сталось дещо інакше, ніж ми розраховували, адже частина учасників через рік вже майже не пам’ятала, що таке #ЩедрийВівторок, чому потрібно долучатись до руху і що для цього треба робити.  Тому ми облишили ідею розвивати рух, спираючись лише на бажання та лідерство людей, і взяли курс на інформування.

Ми доопрацювали інструкції, активно розвивали соціальні мережі, розбудовували зв’язки з медіа, а також проводили персональні зустрічі з представниками некомерційних та бізнес-структур. Словом, ми робили все, щоб наша потенційна аудиторія бачила:  #ЩедрийВівторок живий і активний в їх інформаційному полі. Більше того, в нього є команда, яка готова консультувати та підсилювати ваші ідеї там, де це можливо.

Як це працювало на практиці

#ЩедрийВівторок об’єднує навколо себе бізнес і неприбуткові організації, маленькі підприємства та державні установи, відомих блогерів та кожного з нас.Щоб не розтягувати цю статтю на вічність, я розповім про нашу стратегію роботи з некомерційними організаціями, адже саме їх ініціативність найбільш тісно пов’язана з результатами.

Алгоритм дій

Спочатку ми склали базу всіх, хто міг би долучитись до Всеукраїнського дня добрих справ. Написали їм листа, через якийсь час ще одного, а потім і зателефонували. Це дало свої плоди, бо вже в 2019 році на нашій Карті добра зареєструвалось більше 600 акцій. Ідея карти з візуалізацією всіх ініціатив не унікальна, проте глобальному руху настільки сподобалось виконання, що вони зробили схожу, де позначено всі офіційні представництва GivingTuesday у світі. 

Якби мені на той момент сказали, скільки разів Google викривить відображення пінів, як складно уніфікувати усі картки і зробити інтерфейс юзер френдлі — ніякої карти би не було. Але, на щастя чи на лихо, тоді я цього не знала, і в результаті вже третій рік поспіль ми маємо Карту добра. 

Також у 2019 році ми запустили конкурс мінігрантів на підтримку ініціатив, приурочених до Щедрого Вівторка і отримали колосальний фідбек — більше 250 заявок, п’ять з яких ми підтримали на суму від 5 до 20 тис грн.

Вже через рік центральний офіс GivingTuesday оголосив чимось схожу програму StarlingCollective, яка мала на меті підтримувати лідерів та їх задуми, що були направлені на розвиток щедрості в різних куточках планети, навіть якщо ці ідеї не стосувались самого руху.

До чого я веду? Щось ми позичали та впроваджували з практик наших колег з-за кордону, щось вони беруть в нас і реалізують у себе. Буває таке: те, що працює в них, не працює в нас, і навпаки. Загалом ми надихаємо один одного на класні досягнення, позичаючи та адаптовуючи ідеї з різних країн.

В цьому і вся синергія руху — ми працюємо разом, тестуємо гіпотези і ділимось результатами, щоб кожен зміг знайти для себе щось корисне. 

Класно вчитись і запозичувати досвід, але не менш чудово приходити до чогось самостійно, ділитись набутим і отримати коментар amazing! на наші креативні задуми.

Чого ми навчились за роки роботи? Сім важливих висновків

1. І на глобальному рівні ініціативи, і в Україні є активні учасники, які сіяють і надихають, а також ті, хто чекає, що все, як співав Віктор Павлик, станеться само собою. Фрази на кшталт: «А що ви нам дасте, якщо ми долучимось?» викликають у мене щирий подив дотепер. Такий скепсис на початку спілкування навряд чи призведе до продуктивної співпраці. Наші довгострокові партнерства ставались по любові, ми підхоплювали ідеї один одного і відразу починали над ними працювати разом. Разом тут — ключове слово.
2. Є напрямки діяльності, які приносять нам найбільший результат, а є ті, які втратили ефективність. Тому щороку потрібно оцінювати, що ми точно більше робити не будемо, аналізувати і вирішувати, на що направимо зусилля натомість.
3. Ми ніколи не будемо задоволені своїм сайтом до кінця, тому постійні правки і доповнення будуть — і це нормально.
4. Занадто швидкий ріст — ризик для команди. В якийсь момент ми відчули, що вигораємо через безмежний потік інформації, запитів та прохань. Саме тому я практично наполягаю автоматизовувати все, що можна автоматизувати.
5. Люди не люблять вести таблички і заповнювати анкети. Люди з моєї команди теж. Я іноді бачу, як вони кажуть: «Добре, Люба, ми все заповнимо», а в очах надія, що я забуду про це вже наступної зустрічі. Тому — все треба записувати і перевіряти.
6. Коли ми відчуваємо, що все стає надто легко і просто — це сигнал потенційної небезпеки. Можна збільшувати всі показники на +10% щороку, або ж ставити собі ще більш амбітні цілі. Працює і так і так. Ми поки рухаємось за другим планом.
7. Будучи лідеркою руху в Україні, я перейняла від команди GivingTuesday віру у те, що важливо будувати спільноту людей, об’єднаних спільним баченням та цінностями. Не гроші, не вигода нас гуртують, а бажання змінювати реальність, в якій живемо.

Це щодо командних висновків. Мій же особистий простий, але водночас важливий: якщо чітко ставиш собі цілі, то шанс їх досягнути зростає в рази. Так, є вірогідність, що все піде не по плану, але якщо очікувані результати прописані, ми принаймні відчуємо, якщо почнемо йти не в той бік, тож зможемо зупинитись та оцінити, що не спрацювало і як це виправити. До того ж, коли не знаєш цілей — як святкувати перемоги?

Наостанок хочу поділитися основною звичкою, яку виховує ця ініціатива: добрі справи варто робити не тільки у Щедрий Вівторок, але завжди.