День святого Миколая, Новий рік, Різдво — зимові свята багато хто вважає найкращим приводом для благодійності. Це означає, що дуже скоро дитбудинки накриє яскраве цунамі з мандарин, цукерків та подарунків. Чи правильний це вибір подарунка, або існують більш актуальні варіанти допомоги? Розбираємося разом.
Так вже вийшло, що різдвяні свята стають чудовим приводом для благодійності. Це той час, коли вихованці дитбудинків раз за разом даватимуть концерти, а шановні гості даруватимуть їм за це смаколики. Як розповіла голова правління БФ «Трохи вогню» Вікторія Нестеренко, у нашому суспільстві є потяг до благодійності, і реалізувати його зазвичай хочуть реалізувати саме в грудні, напередодні свят. Проте, такі наміри не завжди перетворюються на благо, оскільки замість того, щоб дізнатися актуальні потреби в дитячих будинках, гості починають надмірно пригощати дітей цукерками та мандаринами:
«В результаті діти по два-три рази на день змушені вітатися з гостями, які невідомо звідки приїхали, робити якісь концерти, від яких вони втомлюються. Потім ці цукерки діти не їдять. Або якщо і їдять, то мають потім алергічні реакції через надмірне споживання. У нас навіть була така ситуація: у 2017 році ми поїхали з піцою святкувати Новий рік в дитбудинок до дітей, з якими товаришували. Ми тоді взяли волонтерів, студентів-першокурсників з історичного факультету. У якийсь момент діти з інтернату згадали про кілька ящиків мандаринів, які лежали без діла. І запропонували їх волонтерам. Як виявилось, студенти з гуртожитків були куди більш радими цим мандаринам, ніж діти. Останні це побачили і почали приносити студентам цукерки та фрукти, які з них вже ніхто не їв. Почалася імпровізована акція — “нагодуй волонтера”» — посміхається Вікторія.
Саме тоді Вікторія зрозуміла, що подібними речами вихованці дитбудинків цілком забезпечені. А от чого їм не вистачає, так це регулярного спілкування. До речі, кожен, хто дійсно хоче допомогти дітям, може спробувати взяти на себе відповідальну, та дуже важливу роль наставника, про що ми писали раніше.
Гостинці не потрібні, потрібна увага
На сьогоднішній день волонтери БФ «Трохи вогню» допомагають не тільки інтернатам, а й переселенцям, дітям з малозабезпечених та багатодітних сімей. Також вони приділяють увагу дітям, які переживають певні травматичні події на кшталт булінгу в школі.
Напередодні Дня святого Миколая вони закликають суспільство не завалювати дитбудинки смаколиками, а замість цього — звернути увагу на актуальні потреби дітей.
Цього року волонтери запустили акцію під хештегом #недаруйцукеркиподаруйпрофесію.
Напередодні Дня святого Миколая вони закликають суспільство не завалювати дитбудинки смаколиками, а замість цього — звернути увагу на актуальні потреби дітей та на постійній основі почати вкладати ресурс в проєкти, які допомагають їм по-справжньому.
Що потрібно насправді?
Наприклад, старшокласники рік за роком постають перед вибором подальшого навчання, який є не завжди простим для більшості підлітків. Тому було б чудово, якби хтось допоміг їм опанувати ту чи іншу професію, або, наприклад, оплатити дітям підготовку до ЗНО чи заняття з профорієнтації.
«У нас також є формат зустрічі з професіоналами, коли приходять представники різних спеціальностей і розповідають про свій кар’єрний шлях. Бо система «поступив, отримав диплом і одразу влаштувався на роботу» насправді, не працює. Кар’єрні шляхи дуже карколомні. І коли діти чують реальні історії, коли до них приходить доросла людина і розповідає, що їй допомагало під час навчання, то діти вчаться, що головніше — не формальні оцінки, а практичні компетенції», — зазначила Вікторія.
Також є потреба у волонтерах, які допомагають дітям у навчанні. Наприклад, роблять з ними домашні завдання. Є потреба в простому людському спілкуванні. Звісно, що не всі діти, які приходять у фонд, не мають батьків. Але в житті може статися така ситуація, коли між підлітком та старшими родичами є певний конфлікт, і в такі непрості моменти йому конче необхідне місце, куди можна прийти та поділитися власними переживаннями.
«Ще одна навичка, якої нам не вистачає — це орієнтація в часі. Діти ніколи не з’являються на заняття вчасно, а учителя нервують. Якщо дитина звикла, що хтось її будить вранці, відправляє до школи, то вона не вчиться сама дивитися на годинник. У нас прийомні сім’ї дуже класні, проте вони не всесильні. Вони можуть нагодувати, одягти, поспілкуватися, відвезти в школу чи лікарню. Проте вчити вчитися у них не вистачає ресурсів. А це, мабуть, найголовніше чого, не вистачає цим дітям», — розповіла Вікторія.
У межах фонду можна не тільки готуватися до ЗНО, а й «прокачувати» творчі навички. Наприклад, волонтерка Катерина навчає дітей малюванню. З нею учні створюють пейзажі, портрети та натюрморти. Вистачає і більш незвичайних завдань на кшталт «вигадати оригінального персонажа» або «розробити ігрову персону». Деяких дітей заняття справді надихають: вони не тільки не пропускають уроків, а й беруть для себе додаткові завдання.
«Іноді приходять діти, які бажають вступити до художньої академії. Вони кажуть «нам потрібен академізм». Є діти, які мають якусь проблему у житті. Їм малювання допомагає розкритись, заспокоїтися, виплеснути свої емоції, спробувати нові техніки. Наприклад, ми робили картини за допомогою круп, чаю, солі та цукру. Зазвичай цим мало хто займається, але це дуже добре розвиває моторику рук. Я це називаю розвитком творчості», — підкреслила Катерина.
Власний досвід
Нині дев’ятнадцятирічна Надя навчається в училищі на кравця-закрійника. У подальшому вона планує поступати на дизайнера. З фондом «Трохи вогню» дівчина познайомилася три роки тому. Тоді вона жила в дитячому будинку сімейного типу. На той момент Надя навчалася в 11-му класі, потрібно було готуватися до ЗНО. Тоді вона дізналася про безкоштовну підготовку до іспитів.
«Там я відчула, що можу говорити, що мене чують. Що людям цікаво, що я кажу. Навіть якщо мова йшла про якусь дурну ситуацію, яка сталася зі мною вранці, всі слухали. Я зрозуміла, що є сенс туди ходити не тільки тому, що я можу класно здати ЗНО. Як мінімум перші півроку я ходіла на зустрічі не заради цього, а тому, що хотіла бути почутою, хотіла розуміти, що я людина, що іншим людям не байдужі моє життя, моя доля. Так я подружилася з Вікторією, здружилася з викладачами. І мені стало комфортно. Для мене це була як сім’я, яка дає підтримку, дає мені свою точку зору, свої поради», — розповіла Надя.
Після здачі ЗНО Надя не припинила спілкуватися з волонтерами. Більше того — вона сама до них приєдналася. Дівчина зрозуміла, що теж може ділитися цією базовою підтримкою, яка свого часу допомогла Наді не тонути у своїх думках та сумнівах.
Її ровесниця Аріна наразі вчиться на другому курсі Національного авіаційного університету за напрямком «соціальна робота». Поступила на бюджет, як і хотіла. Свого часу вона разом з родиною з переїхала з Луганська в Харків. До фонду Аріна звернулася за порадою сестри, яка раніше тут готувалася до ЗНО. Тут дівчина хотіла підтягнути українську та історію, які їй були необхідні для іспитів.
«У деяких сім’ях в існують «родові» професії. Наприклад, лікарі. Але я вважаю, що потрібно займатися тим, що дійсно подобається. Якщо ти в свої 16-18 років не знаєш, ким хочеш стати, що тебе приваблює — треба піти туди, де хоча б цікаво. Вікторія на заняттях казала, що в університети ми йдемо в тому числі отримувати соціальні зв’язки та встановлювати знайомства, бо це допоможе у житті. Якщо є те, що цікавить, у чому хочеться розбиратися — туди і треба йти. Бо у мене, наприклад, були варіанти — вивчати право чи піти в соціальну сферу. Мені ближче соціальна сфера, комунікація з людьми — для мене це набагато цікавіше, ніж вивчати папірці, закони тощо. Саме через такі моменти я і обрала свою спеціальність», — згадує Аріна.
Хоча всі уроки у фонді безкоштовні, дівчина відмітила високий рівень знань та підготовки. Тішило й те, що вони не ідентичні шкільним. На заняттях від фонду є місце рівному ставленню до всіх, а також простір для веселих історій та асоціативних методик навчання — завдяки ним поглинати знання простіше. На своєму досвіді вона переконалася, що там, де є бажання та прагнення — буде й результат.
