Війна змінила життя кожного, і кожен на своєму місці намагається допомогти країні та один одному пройти через складні часи.
Від початку повномасштабної війни ювелір Антон Бойко безкоштовно майструє прикраси для захисників і цивільних, які потребують певного символу на згадку про початок нового життя.
Навіщо і кому прикраси потрібні сьогодні? Поговорили з майстром.
Прикраси для найважливіших подій
Антон Бойко з Києва — ювелір уже 14 років. Із початком війни хотів захищати країну, проте в теробороні отримав відмову: там уже було вдосталь охочих й брали лише тих, хто має військову професію. Однак бажання бути корисним не полишало Антона. Поки він розмірковував, як може допомогти країні у скрутний час, кілька людей написало йому щодо замовлень на прикраси.
«Я зрозумів, що на мою роботу залишається попит. У складні часи люди також хочуть робити якісь важливі речі, наприклад, одружуватися. І я, як ювелір, можу забезпечити потрібні атрибути, приміром, ті ж самі обручки», — каже Антон.
Певну частину робіт — символи віри, обручки та пам’ятні каблучки — ювелір вирішив робити безоплатно.
«Я можу зробити прикрасу абсолютно безкоштовно, якщо розумію, що вона дійсно потрібна і здатна підтримати людину в скрутну хвилину. В такому випадку не беру грошей навіть за матеріали», — говорить майстер.
Особливе замовлення
Робота, яка назавжди закарбувалася в пам’яті майстра, — це медальйон для військового.
«Нічого химерного й суперскладного, це була проста функціональна річ — медальйон із гравіюванням особистих даних бійця, — розповідає Антон. — Військовий був дуже досвідченим і в розмові з ним я відчув, наскільки він усвідомлює ймовірність смерті. Це було так буденно, без якихось емоцій. Просте й чітке розуміння ситуації. Власне, саме тоді я вперше почув і назву таких медальйонів. Їх називають смертниками».
Упродовж першого місяця війни Антонові вдалося зробити 14 безкоштовних прикрас. Переважно замовляли обручки, рідше — підвіски.
«Взагалі це не так уже й багато роботи. Водночас це дуже непогана кількість — з огляду на те, що це на сто відсотків ручна робота, яка вимагає набагато більше часу на виробництво. До того ж, стрес ніхто не скасовував — під час війни в мене сильно впала працездатність», — розповідає Антон.
Повернутися до себе
З початком другого місяця війни справи ювеліра почали повертатися у звичне русло. По-перше, відновили роботу ливарники ювелірних прикрас, по-друге, за словами Антона, «психіка трохи звикла» й він сам почав повертатися до нормального режиму — на щастя, його майстерня в Києві не постраждала.
Прикраси Антон робить із різних матеріалів. На початку війни він мав у майстерні певні запаси срібла й титану, тому прикраси виготовляв саме з цих матеріалів.
«Титану мав більше, ніж срібла, тож зосередився саме на ньому. Найцікавіше, що і запитів на прикраси з титану було набагато більше, ніж на дорогоцінні метали. Можливо, це тому, що титан асоціюється з надійністю та міцністю», — каже Антон.
Трохи пізніше матеріали для прикрас почали пропонувати як колеги-ювеліри, так і самі клієнти. А вже наприкінці першого місяця війни відновили роботу постачальники, тож будь-які матеріали для роботи можна знову купити.
Війна як поштовх
За другий місяць війни Антонові вдалося зробити шість безкоштовних прикрас — здебільшого для військових. Зараз ювелір потроху повертається до ведення бізнесу, оскільки знову з’являються платні замовлення. Крім того, Антон багато працює для себе, створюючи роботи, на які до війни завжди не вистачало часу. У майбутньому планує відкрити інтернет-магазин зі своїми оригінальними прикрасами.
«Війна стала поштовхом, який допоміг зрозуміти, що важливо насправді. Відомо, що найсильніші переживання призводять до появи найсильніших робіт, — каже Антон. — Дуже сподіваюся, що це допоможе мені зробити щось важливе для нашого суспільства. Можливо, навіть зможу здійснити свій внесок у ювелірну справу нашої країни».
