Історія львівської майстерні виробів із дерева «Зробив тато» розпочалася 10 років тому. Тут виготовляють дитячі іграшки для розвитку й творчості, а також новорічно-різдвяні прикраси. Засновники майстерні, архітектори за освітою, Марко Савицький та Марія Гром, створюють екопродукцію, першими споживачами якої є їхні діти та друзі.
Про фінансову кризу і депресію, виховання дітей і цінності спільнотворення, емоції, що згуртовують сім’ї, конкуренцію на ринку іграшок, а також чому немає сенсу в цінностях, якими не можеш поділитися, — спілкуємося з засновником сімейної мануфактури «Зробив тато» Марком Савицьким.
«Маючи 200 доларів у кишені, ми вклали їх у виробництво»
Історія «Зробив тато» цікава передусім як бізнес-кейс. У Марка Савицького та його дружини Марії Гром є архітектурна студія, яка з 2008 по 2009 рік перебувала у фінансовій кризі. У 2012-му ситуація різко погіршилася — тоді багато коштів їхніх замовників йшло на вибори.
«У певні моменти ми мали великий обсяг роботи, але не було фінансування — тільки заборгованості. Перед новорічними святами стався колапс, — згадує Марко. — У мене почалася депресія — така, коли лягаєш на диван і проклинаєш усе на світі».
Зрештою, дещо таки спонукало Марка піднятися з дивану. Наближалося свято Миколая і для дітей (у Марка та його брата Івана їх п’ятеро — авт.) треба було підготувати подарунки. Оскільки не було великих фінансових можливостей, вирішили зробити все своїми руками. Це був перший крок до створення мануфактури.
«Ми виготовили кілька наборів власноруч, — пригадує Марко. — Якісь матеріали нам давали через заборгованість, фарбу купували в балончиках. І так, маючи в кишені 200 доларів, ми вклали їх у виробництво».
Весь процес зайняв близько двох тижнів. Перший допис Марка у Facebook був способом похвалитися результатом. Але тут «посипалися» повідомлення-пропозиції. Іграшки, які вони тоді зробили (20 наборів), розлетілися за два дні.
«Я їх сам розвозив, — говорить Марко. — Іноді транспортування обходилося дорожче, ніж сам набір. Але яке відчуття було в людей, коли вони отримували святкові набори, як у них загорялися очі! Тоді я відчув себе святим Миколаєм, що розвозить різдвяний настрій. Мене це теж настільки окрилило, що йшлося вже не про заробіток, а більш натхненні речі. Ніби з’явилися крила від відчуття, що так просто можу дарувати людям радість».
Тепер про той час сім’ї нагадує фарба на плитах на балконі — досі не вдається відмити.
Мама сказала — тато зробив
Коли побачили, що людям це подобається, запустили майстерню «Зробив тато».
«Пригадую, всі були вкрай напружені перед святами, — говорить Марко. — Дружина телефонувала і перепитувала, чи я зробив те, те і те. А я, змучений, відповів: «Чому в нас заведено, що мама сказала — тато зробив?».Так і виникла ідея назви майстерні.
«Подолавши тривогу, ми почали швидко рухатися вперед, — продовжує Марко. — Щоб розвивати процеси, залучили мого брата Івана Савицького. З часом він пішов на фронт, а моя дружина повернулася з декрету і взялася за виробництво. Так майстерня стала сімейною. Ми її ніколи не називаємо бізнесом, а доброю справою — ставимося до неї як до хорошої сімейної традиції. Наша місія — дарувати Різдво та новорічні свята».
Спільнотворення
За спостереженнями Марка, в Україні тати здебільшого приділяють мало часу своїм дітям, хоча за останні роки ситуація змінюється.
«Але коли аналізуємо своє минуле, бачимо, що багато цінних речей, які робимо в дитинстві, особливо якісь дурнички, що їх би мама не дозволила, пов’язані саме з татами, — каже засновник мануфактури. — Це наша місія — дати людям відчуття, що в дітей є потреба робити щось спільно з татами. А також дозволити останнім відчути кайф, розуміння, що не треба приділяти багато зусиль, аби зробити для дитини щось ціннісне».
З цією метою «Зробив тато» проводить різні майстер-класи. Марко каже:
«Емоція, що з’являється наприкінці, коли отримуєш спільно виготовлений виріб, згуртовує сім’ї. Наша місія — цінності спільнотворення».
Майстер-класи для бренду не є бізнес-проєктом — це певний рівень розвитку та спосіб комунікації. Наразі Марко з дружиною готують відкриття архітектурної дитячої школи (раніше також були співзасновниками львівської школи Монтессорі).
«Ми зараз на тому рівні досвіду й експертності, коли потребуєш щось віддавати, — каже чоловік. — Немає сенсу в цінностях, якими не можна поділитися».
«Наша мануфактура протистоїть Ґрінчу, який украв Різдво»
Сьогодні на ринку багато подібних іграшок на різних майданчиках, включно з будівельними супермаркетами. Але коли мануфактура лише виникла 10 років тому, ситуація була іншою. Марко нині постав перед дилемою: переходити в дешевший сегмент чи залишатися на позиції цінностей, які вони не можуть змінити за рахунок ціни.
«Для дитячих виробів використовуємо безформальдегідну фанеру, — розповідає чоловік. — Як батьки, не можемо допустити, щоб щось було не екологічно. Так, торік клієнти дорікали, що ми зав’язали виріб мотузкою, яка мала в складі пластик. Це єдине, на чому нас могли підловити. Нехай 90% ресурсів заповнено дешевшим продуктом, ми маємо свою нішу — тих, хто не буде економити на власних дітях та емоціях і хоче переживати нашу історію творення речей».
Продукцію «Зробив тато» засновники майстерні апробовують передусім на власних дітях і друзях.
«Ми даруємо диво, — говорить Марко, — і намагаємося повернути людям дух, настрій Різдва. У нас багато іграшок-сувенірів та подарунків, пов’язаних із цим святом. Це теж певна місія, яка, на жаль, зараз нівелюється. Ми компанія, яка протистоїть Ґрінчу, що вкрав Різдво».
Всі процеси виробництва, включно з упаковкою, засновники майстерні роблять разом. Для них робота не вимірюється лише грошима. Марко зізнається, що має внутрішню потребу брати в цьому участь.
«Енергію, яку ми отримуємо, даруючи людям свято, важко порахувати в фінансовому еквіваленті, — каже чоловік. — Але вона дає ресурс, щоб кожен її потім використовував на повну в інших сферах (я — в архітектурі й дизайні), і там уже заробляв».
Продукцію «Зробив тато» замовляли у 38 країнах світу
Основна цільова аудиторія виробів — українська. Особливо Марка Савицького тішить те, що за останні півтори роки їхні новорічно-різдвяні вироби добре замовляють зі сходу та центру України. «Наша продукція є в 38 країнах, — каже Марко. — Завдяки онлайн-продажам вироби їздять до Гватемали, Бразилії, США, Польщі».
«Зробив тато» орієнтується і на великий корпоративний сектор. Марко пояснює:
«Те, що ми не фабрика чи завод, дає можливість робити індивідуальні замовлення. Активно впроваджуємо інновації, займаємось 3D-друком, зокрема, друкували продукцію в промислових обсягах — від клапанів ШВЛ для лікарень до декоративних елементів. Щоб підтримати тему екологічності, підписуємо угоду про екопластик, адже не можемо запустити свої вироби зі звичайного».
Найбільш виклик компанії — збереження цінностей
Питання, що хвилює засновників мануфактури, — як не втратити ідентичність через економічні показники.
«Ми говорили з багатьма людьми, які стверджують, що цінності — не головне для ринку. Але це важливо для нас. Інколи у Львові ми помічали, що в крамницях продавали вироби, подібні на наші, під брендом «Зробив тато». Ми з цим воюємо, але часом це боротьба з вітряками. Тож постає питання: відпустити (кажуть, якщо копіюють, значить, ти чогось вартуєш) чи далі витрачати енергію на боротьбу?».
Власні вироби з індивідуальним дизайном компанія знаходила навіть на відомих сайтах із продажу. Наразі все вирішувалося на рівні людських переговорів.
«Зробив тато» — це не безіменний бренд, — констатує Марко. — Багато хто каже, що вони роблять те саме, що ми. Фізично так, але це копіювання форми без розуміння змісту».
Засновник мануфактури переконаний: якби йшлося виключно про комерцію, вони б воювали за кожен елемент. А так передусім йдеться про цінності та позитивні емоції, які вони дарують людям.
Дизайн іграшок на майбутні зимові колекції компанія починає розробляти ще в кінці лютого. Щороку набори оновлюються, адже засновники хочуть вкласти в них певний меседж.
«Слідкуємо за тенденціями у світі, — говорить Марко. — Так, ми розробляли інтерактивні іграшки про коронавірус, щоб пояснити дітям, як працює вірус, чого боятися, чого — ні. У нас не було мети заробити на коронавірусних іграшках. Частину з них ми роздали. Інші компанії цього не розуміють».
Волонтерство, благодійність і створення середовища для дітей
Марко Савицький понад 30 років є волонтером скаутської організації «Пласт». Чоловік розповідає, що це — внутрішня потреба долучатися до речей, які змінюють світ. Його дружина Марія Гром працює в опікунській раді львівської обласної дитячої лікарні «Охматдит».
Сімейна мануфактура «Зробив тато» регулярно долучається до різних благодійних ініціатив. Серед них — #ЩедрийВівторок, тиждень благодійного шопінгу від Dodo Socks (частину грошей від якого передали у благодійний фонд «Повернись живим»), акція до Миколая, частину коштів від якої спрямовували на потреби лікарні «Охматдит» тощо.
«Працюючи з дружиною багато років над створенням середовища як архітектори і змінюючи його локально, прогнозуємо зміни в суспільстві в майбутньому, — каже Марко. — Розвиваючи мануфактуру, доносимо дітям, що світ може бути інакшим: теплішим, добрішим, яскравішим. Також показуємо: майбутнє — краще».
За десять років існування компанії український ринок сильно змінився — став більш інтерактивним і глобалізованим.
«Це трансформує розуміння бізнесу, оптимізацію процесів, — підсумовує Марко. — Так, змінилися обсяги замовлень: із 20 наборів ми вийшли на тисячі у рік. «Зробив тато»— невелика компанія, що може швидко, з мінімальними затратами і ресурсами адаптуватися до нових реалій. Активно займаємося корпоративними замовленнями для Vodafone, мережі АЗК «ОККО», SoftServe. Тож, коли заявляємо про свою екологічність та високу якість, не маємо права не бути такими».
Пам’ятаючи про кейс відкриття компанії в кризу, «Зробив тато» також змінюється і нарощує виробництво. У новорічно-різдвяний сезон тут працює до 30 людей, у міжсезоння — 5-6 (включно з менеджерами, графічними дизайнерами).
Марко впевнений:
«Кризи найкраще переживає компанія, яка має міцний ресурс, — вмотивовану команду. Такою вона є у нас».
А це і дозволяє впоратися з усіма викликами.
