Розбиті вікна від ракетних ударів росіян бренд God Glass You перетворює на прикраси. Можна придбати унікальний аксесуар і підтримати музеї, що під час війни втратили не лише скло, а й можливість запрошувати відвідувачів у свої стіни.
З Олександрою Кольцовою, музиканткою, вокалісткою гурту «Крихітка», засновницею соціального бренду прикрас God Glass You спілкуємося про музейну справу в Україні, ідею створювати красу з розбитого скла і війну.
Завод «Артем» і акулячі зуби
Олександра, засновниця бренду прикрас, не виїжджала з Києва під час повномасштабного вторгнення. Вона мешкає неподалік заводу «Артем» — коли його атакували ворожими ракетами, багато вікон розсипалося вдрузки. Через кілька днів потому Олександра підібрала шматочок скла:
«Я подумала, що це непоганий сувенір для моїх друзів, це скло можна вислати комусь. А потім зрозуміла, що хотіла би пам’ятати про ці дні у Києві — і створити для себе прикрасу, яку буду довго носити».
З цієї думки і виникла ідея лінійки прикрас зі склом із розбитих об’єктів — а тоді і бренд God Glass You. Перші прототипи робили саме зі скла із заводу «Артем». А тепер бренд працює над лінійкою прикрас із розбитого скла з українських музеїв, які постраждали під час атаки на столицю 10 жовтня 2022 року.
Почали зі співпраці з Науково-природничим музеєм, що розташований неподалік бульвару Шевченка — після ракетних ударів у будівлі вибило понад 80 вікон. Олександра зв’язалася з музеєм і розповіла про свою ідею — а у відповідь їй запропонували використати у прикрасах ще й закам’янілі зуби стародавніх акул. Вони дрібні і не мають музейної цінності, тож Олександра вигадала ще одну біжутерну лінійку — «Культура має зуби». Так підвіси із закам’янілостей стали пілотним проєктом бренду.
Олександра розповідає про роботу над колекцією. Каже: подумали, що прикраса більш чоловіча, агресивна, люди люблять носити схожі аксесуари зі шкіряними куртками, худі чи футболками. Тож спочатку зробили більш жіночу версію, але буде і чоловіча.
«Потім я подумала, що у кампанії має бути обличчя. Якщо колекція називається “Культура має зуби” — це мають бути люди, які б’ються за українську культуру, дають відсіч бюрократії, корупції, відстоюють інтереси України у світі. Зупинилися на кандидатурі Олени Гончарук з Довженко Центру», — пояснює Олександра.
Олена справедливо перемогла у конкурсі на посаду очільниці центру, та потім їй відмовили в призначенні на цю посаду, і вона вже понад рік не тільки керує діяльністю Довженко фонду й відбивається від Держкіно, які хочуть зруйнувати цю інституцію, передати їхній будинок забудовникам. Нещодавно комісія вдруге розглядала кандидатуру Олени Гончарук на посаду керівниці інституції, і вона вдруге перемогла у конкурсі.
Зробили фотосесію і почали продаж. Колекція лімітована, її швидко розкупили. Залишилося лише близько 20 прикрас, які ще можна придбати. Прибуток від підвісів із зубами давніх акул направляють на потреби музею. Підвіс коштує 1500 гривень — коли людина купує його, то 500 гривень самостійно скидає на рахунок музею, а 1000 — на рахунок God Glass You.
Олександрі важливо, щоб люди бачили, що вони напряму відправляють кошти музеям, важливо легально створювати робочі місця, сплачувати податки. Можливо, наступні партії коштуватимуть дорожче через розширення бренду:
«В цьому проєкті все зійшлося: це і використані матеріали, і можливість допомагати, і створення нових робочих місць для жінок під час війни. Ми поки маленькі, звичайно, але дуже сподіваюся, що цей проєкт матиме майбутнє».
Зараз God Glass You працює через ТОВ — у Олександри є компанія (для гурту «Крихітка» виготовляли сувенірну продукцію).
Музеї потребують підтримки
Коли Олександра була маленька, батьки віддали її на гурток естетичного виховання — щовихідних протягом року вихованці ходили по музеях Києва. Так Олександра побувала майже у всіх.
«Зараз майже всі музеї Києва зачинені, але я регулярно ходила на всі виставки Національного художнього музею, наприклад. Бувала у неймовірному музеї Гончара. Мені дуже подобається атмосфера Науково-природничого музею — вони таргетуються більше на дітей і це чудово, у них цікаві екскурсії і науковий відеоблог.
Думаю, нам потрібно більше уваги приділяти музеям, присвяченим окремим особистостям. Наприклад, Тичини. Також люблю сучасні музеї — Пінчукартцентр. І сумую за ЦСМ Сороса (центр сучасного мистецтва, діяв до 2008 року, — ред). Там пройшла значна частина мого дитинства та університетських років, там були просто неймовірні виставки — скажімо, привозили роботи Воргола. Думаю, у Києві мистецькому після війни ще буде друге дихання, друге народження», — розмірковує засновниця God Glass You.
Зміни є уже, Олександра каже, що музейна спільнота стає сучаснішою:
«На тебе вже ніхто не кричить у музеї, не змушує мовчати, у команди з’являється не тільки любов до професії, мистецтвознавства, а й до клієнта. А також — цікаві технічні прийоми в організації виставок. Музейна історія в Україні могла би розвиватися достатньо стрімко, якби у музеїв було достатньо вільних коштів на експерименти, на долучення до міжнародного досвіду».
Великі музеї за кордоном добре заробляють, каже Олександра, багатство колекції — це дуже важливо, але щоб зробити з музею привабливе місце, потрібен ще менеджерський талант:
«Мені здається, що в українського мистецтва, до якого зараз дуже великий інтерес у світі, є всі шанси бути заново відкритим мистецькою світовою спільнотою. Я рада, що є ініціативи, які готові допомагати людям знайомитися з українським мистецтвом: із візантійським періодом, Середньовіччям, з козацьким бароко, музикою, архітектурою, з тими трагічними сторінками, коли було знищено багато дерев’яної архітектури в Україні, з тим спадком, який ми отримали».
Олександра планує працювати не тільки з природничим музеєм, уже обговорює співпрацю з художнім музеєм Ханенків — він теж постраждав від обстрілів у жовтні.
«Музеям зараз як ніколи потрібні кошти на відновлення, для збереження робочих місць, для оплати навіть комунальних послуг. Сподіваюся, завдяки прикрасам ми зможемо залучити якомога більше людей, які хочуть підтримати музеї. Бо час скрутний — колекції грабують, працівники не можуть запрошувати відвідувачів на виставки, бо експозиції сховані — через ракетні удари і відключення опалення. Багато робіт лежить у фондах і музеї фактично стоять просто порожні», — розповідає Олександра.
Поки бренд працює з київськими музеями, але готовий співпрацювати з усією Україною, навіть з тимчасово окупованими територіями, каже Олександра, бо культура — це люди, а людям потрібно допомагати.
Навчання і розбиті вітражі
Соціальний бренд прикрас — це магістерська робота Олександри у Києво-Могилянській бізнес-школі. Тож на старті її підтримали колеги по навчанню Дар’я Куценко, Ольга Велика та Наталя Ульянова. Олександра — керівниця проєкту, його ініціаторка. А прикраси виготовляє київська майстриня Тетяна Чорна. У команді також є люди на аутсорсі, що виконують окремі завдання. Олександра каже, що «God Glass You» розвиватиметься й далі:
«Хочу зосередитися на стратегічно більшій підтримці музеїв, у мене є кілька ідей, як можна не зупинятися тільки на бренді прикрас, але це перший крок. Для мене цінно, що ми використовуємо ресайкабл матеріали (які можна застосувати повторно — ред.), також важливо, щоб це були матеріали з об’єктів, де не постраждали люди — такий у мене етичний критерій».
Олександрі довелося повернути частину вітража з географічного факультету КНУ імені Шевченка. Каже, що дуже хотіли попрацювати саме з таким матеріалом, бо вітражі важко відновлювати: у них є м’яка свинцева сітка, тож, як правило, їх відливають наново. Коли ракета впала неподалік від корпусу університету на ВДНГ, частина вітражів випала — Олександра зв’язалася з університетом і попросила забрати пошкоджене скло для прикрас:
«Я не мала можливості попросити ще когось поїхати зі мною, тож поїхала сама — взяла коробку з-під взуття, коробки від цукерок, з-під піци, спеціальні рукавички, щоб не порізатися. Вдалося забрати кілограми три, а через кілька днів хтось почав писати, що є можливість відновити цей вітраж. І університету потрібні всі уламки, тож ми їх повернули».
Частини вітражу наразі на експертизі. Майстриня вже встигла підготувати прототипи, тож домовилися, у випадку, якщо реставратори вирішать, що вітраж таки треба відливати наново, уламки повернуть для продовження роботи над прикрасами.
«Радо розглянемо пропозиції від усіх закладів культури, музеїв, що постраждали внаслідок ракетних ударів. Ми обов’язково зможемо щось для них придумати і побачити у цих трагічних обставинах на нові можливості для працівників культури», — впевнена Олександра.
Боротьба за ідентичність — на роки
Бренд створений уже під час повномасштабного вторгнення, тож говоримо і про війну. Олександра вважає, що треба берегти сили і жити:
«Я на початку просто зарядилася на довгу дистанцію і ніколи не слухала людей, які казали, що війна закінчиться через місяць-другий. Це не закінчиться ніколи, бо Росія поруч, вона була поруч 300 років — і не припиняла претензії на наші території, культурний простір, ідентичність. Я готова до того, що боротьба за ідентичність України буде тривати протягом всього мого життя».
Каже, їй триматися допомагає спорт, спілкування з близькими, психотерапія та жіноча солідарність:
«Всі мої подруги за кордоном почали щось мені присилати з початком повномасштабного вторгнення: теплий одяг, приємні жіночі штучки, солодощі. Це було так зворушливо — я відчула стільки жіночої підтримки за цей час! Навіть від людей, з якими не мала близьких стосунків, а просто кілька зустрічей. Оце відчуття солідарності, відчуття плеча надає сили».
Бувають і миті зневіри — після обстрілів, наприклад, але Олександра впевнена, що зараз треба шукати підтримку у красі, мистецтві.
«У цьому плані знайомство з музейними українськими колекціями є надзвичайно підтримувальною для мене практикою, коли наново відкриваєш для себе українських художників, українську архітектуру. В цьому є сили, які дають можливість боротися далі, бо починаєш розуміти, за що борешся. І коли колеги з Національного художнього музею розповідають, як в 50-х роках винищили понад 2000 картин з їхнього фонду, фонд львівського музею теж знищили, ти не можеш не додавати цієї енергії супротиву до свого своєї щоденної діяльності. Енергія боротьби з’являється з протесту», — вважає Олександра.
Мультирольова кар’єра
Соціальний бренд прикрас — не єдине заняття Олександри Кольцової. Вона продовжує займатися музикою, каже «Крихітка» — це гурт «вихідного дня», адже у кожного учасника є сім’ї, основна робота. І хоч вони не такі активні, як колеги з музичного цеху, але за 2022 рік випустили три сингли, а цьогоріч збираються випустити мініальбом:
«В лютому вийшов наш новий сингл — «Ланцюг» . Зазвичай ми робимо концерт у Києві, це наша щорічна традиція, але цьогоріч — просто сингл. Можливо, буде великий сольник для нашої аудиторії — вже напевне в травні або на початку літа. Також випустимо вініл з першим альбомом “На першому місці”, який любила наша стара публіка, а новий альбом буде або навесні, або влітку».
Також Олександра почала стендап кар’єру. Каже, що це своєрідний експеримент, завжди хотілося спробувати — і нарешті написала програму. Уже виступала у Києві, Львові та Тернополі. Мала досвід у написанні сценаріїв, але почала писати і гумор.
Торік Олександра написала дві маленькі дитячі книжки — вони мають вийти вже в цьому році.
Така мультирольова кар’єра виявилася доречною під час війни, каже Олександра. Ще до створення бренду вирішила провести аукціони для підтримки ЗСУ — збирали кошти теж за допомогою прикрас.
Ще до великої війни Олександра купила брошку ручної роботи з бавовною. А вже тепер згадала про неї і вирішила зробити таку лінійку прикрас — залучила майстриню, що виготовляє бавовну з бісеру. 15-20 брошок продали швидко: вони гарні і з популярним дизайном. Така лінійка прикрас може стати і частиною бренду, каже Олександра.
Вона хоче створити кілька стабільних робочих місць для майстрів, що виготовляють біжутерію. Сама Олександра придумує концепт, а професіонали втілюють його.
