З початком війни в Україні зросла цікавість щодо отримання базових знань з надання домедичної допомоги. Одні шукають інформацію в Інтернеті, інші відвідують спеціалізовані тренінги. Саме їх проводять інструктори «Солом’янських котиків».
«Солом’янські котики» — це благодійний фонд, який займається навчанням людей домедичної допомоги. Це та допомога, яка дозволяє постраждалому дожити до приїзду швидкої. Йдеться, зокрема, про зупинку кровотеч та серцево-легеневу реанімацію. Саме цьому й вчать на тренінгах «Солом’янських котиків», адже в умовах війни ці знання — більш ніж необхідні.
Окрім «котиків», такою діяльністю займаються й інші навчальні центри. Однак не кожен курс ефективний, бо не кожен інструктор має потрібні знання та вміння.
Чому так відбувається, розказав Іван Ніколєнко, інструктор з домедичної допомоги у «Солом’янських котиках». Заразом пояснив, якими навичками з домедичної допомоги обов’язково потрібно володіти кожному та як саме їх треба вчити.
Про організацію
Як зараз працюють «Солом’янські котики» ?
На сьогодні «котики» займаються двома основними напрямками діяльності:
- навчанням домедичної допомоги (підрозділ «Медичних котиків»);
- розмінуванням — комплектацією саперних підрозділів потрібними спорядженнями.
Однак на початку повномасштабного вторгнення цих напрямів було більше. Ми розвозили гуманітарну допомогу, годували тих, хто цього потребував, шукали одяг для переселенців. З часом вирішили, що сконцентруємося на тому, у чому можемо бути більш корисними.
«Котики» виросли з початку повномасштабного вторгнення. Разом з нами працюють інші ініціативи, зокрема «Мотохелп» та люди з Червоного Хреста. У квітні ми зареєстрували фонд, в якому наразі працюють 30-40 людей. Переважно це всі знайомі, серед яких:
- студенти та викладачі з КПІ та НАУ, які до війни займалися активною громадянською діяльністю, зокрема, боролися з університетською корупцією;
- депутати Київської міської ради та навіть українського парламенту, які займалися розбудовою столиці, захистом культурної та історичної спадщини тощо.
Також організації допомагають волонтери.
Кого саме ви навчаєте?
Переважно ми працюємо саме з військовими, що логічно. Умовно, шість днів на тиждень ми ведемо курси для різноманітних підрозділів. Маємо окремі заняття для усіх бійців та окремо для бійців-рятувальників. Якщо у нас залишаються час та сили, займаємося з цивільними.
Для військових усі тренування проводимо безплатно. З цивільних беремо символічну суму за заняття, на яку стараємося оплатити роботу інструкторів та оплачуємо витратні матеріали.
Якщо ви працюєте шість днів на тиждень, то це виходить повноцінний «фултайм». Тобто ажіотаж на навчання домедичної допомоги значно зріс з початком активної війни?
Це більше ніж «фултайм». Одне заняття для бійців може тривати 7-8 годин. Водночас ми можемо вести їх щодня, паралельно декілька груп. Таким чином за день можна навчити базових знань десятки, а то й сотні людей. До прикладу, лише за останні два тижні ми навчили 2,5 тисячі людей. Однак ми будемо переформатовувати роботу: брати менше людей, однак давати їм більше знань. Це ефективніше.
Тільки можу уявити, як подібна робота вимотує
З останніх 14 днів я, наприклад, працював 12. Тому так, ми втомлюємося, але здебільшого через саме викладання. Наша робота схожа на роботу вчителів у школах: ми щодня розповідаємо одну й ту саму інформацію. Це складно. До того ж потрібно стежити за тим, аби нічого не забути розповісти та не відхилятися від стандарту.
Через це «котики» хворіють. Щоб уникнути подібного, ми зараз хочемо набрати більше людей, аби ввести чергування.
Базові знання з домедичної допомоги
Давай пояснимо людям різницю між домедичною допомогою та тактичною медициною. Деякі ці поняття плутають.
Різниця дуже проста. Домедичну допомогу можна надавати всім цивільним, а тактичну медицину — ні. Вона здебільшого стосується допомоги на полі бою. Якщо у цивільному житті більшість людей гинуть від проблем із серцем, то на фронті — від кровотеч чи непрохідності дихання. На додачу деякі маніпуляції з тактичної медицини не можна робити цивільним.
Водночас є різниця у масштабах навчання. Якщо домедичній допомозі можна навчити всіх охочих, то на війні кожному бійцю необов’язково бути медиком. Є сенс навчити бази військових, але вже деталей навчати військових-рятувальників, яких може бути один на підрозділ. Всіх неможливо навчити всього.
Якими навичками зараз мають володіти цивільні?
Мінно-вибухові поранення найбільше трапляються серед цивільних на війні. Тобто це поранення від уламків — наприклад, ракет, — та того, що розлітається після них. Йдеться про скло, бетон, дерево тощо. Ці поранення призводять до кровотеч. Якщо вони критичні, то людина може померти за 2-3 хвилини. Отже, банально люди мають знати, як зупиняти кровотечі.
І, звісно, потрібно вчити качати серце. Від недостатності кисню людина помре за 5-7 хвилин у кращому випадку. Швидка ж здебільшого приїжджає за 10-20.
Як правильно зупинити кровотечу, читайте за цим посиланням. Матеріал дається англійською мовою.
*Однак у випадку з домедичною допомогою недостатньо просто прочитати поради. Необхідна практика. Тому інструктори радять або тренуватися цьому на спеціальних курсах, або пробувати тренуватися вдома не менш ніж 50-100 разів.
Це тест, за яким ви можете перевірити власні знання щодо базової домедичної допомоги.
Що не варто робити у випадку критичних кровотеч:
- Стояти та просто дивитися. Нормальною реакцією людини буде впасти у ступор за кровотеч, однак це забирає дорогоцінні хвилини життя постраждалого.
- Нехтувати власною безпекою. Йдеться про небезпечні умови, в яких є ризик отримати поранення, якщо вирішити допомогти постраждалому. Це, наприклад, артилерійський обстріл або пожежа.
- Промивати рану. Це не допоможе, оскільки першочергово потрібно зупинити кров.
- Лити щось у поранення — власну сечу, антисептик, йод або зеленку.
Що варто зробити у випадку кровотеч:
- Викликати швидку, пожежників та ін.
- Перевірити власну безпеку і за можливості забрати постраждалого з небезпеки.
- Міцно тиснути на поранення власною вагою. Якщо є — у рукавичках, ні — завдяки будь-якій тканині.
- Бути з людиною до приїзду швидкої.
Чому не всі курси — хороші
«Солом’янські котики» — лідер серед інструкторських центрів щодо домедичної допомоги?
Ми точно не є лідерами у цій галузі. Є організації краще нас, є гірші. Однак останніх, на жаль, більше. Це так само як з турнікетами: існують хороші джгути, а є підробки. Підробок більше.
По-перше, якщо ти маєш медичну освіту, не факт, що зможеш добре її викладати. По-друге, далеко не всі медичні знання необхідні на полі бою. Для нього існує світовий стандарт — Tactical Combat Casualty Care (TCCC). Він передбачає чіткі медичні дії, яких мають дотримуватися бійці. Однак за цим стандартом далеко не всі працюють, відповідно, не всі його навчають.
Також потрібно зважати, для чого саме людині потрібні медичні знання. Якщо це бійці на полі бою, їм потрібно знати одне. Якщо рятувальники — це саме + додаткові навички. Схожа ситуація з медичним персоналом. Тому найкраще навчати етапами, але, знову ж таки, не всі так роблять.
Тут можна задонатити на підтримку фонду.
Тобто в Україні існує проблема поганого навчання домедичної допомоги?
Так. Не всі інструктори взагалі знайомі зі стандартом Tactical Combat Casualty Care. Є й такі, хто вносить «щось своє» й модифікують загальні правила — на кшталт, що у поранення потрібно дзюрити. Однак їхні «модифікації» не підтверджені науковими фактами, на відміну від TCCC. Це просто їхнє упередження або впевненість, що вони найрозумніші.
Проблема й у тому, як інструктори сприймають власні знання. Є люди, які мають хороші медичні навички. Чомусь вони вважають, що це автоматично робить з них хороших польових медиків. Але це не так.
Отже, проблема — у загальному рівні освіченості?
Багато проблем тягнеться ще зі школи. У людей просто немає розуміння, що наші дії мають бути побудовані на доказовій базі та практиці. Мало просто розказати, як помножити 2х2. Людині треба декілька разів зробити це самостійно, щоб виробити навичку на практиці. Здається, це очевидно, але чомусь для багатьох все ще незрозуміло.
Друга важлива річ, — навичкам потрібно вчитися регулярно. Не буде такого, що ти навчився накладати турнікет раз на все життя. Навіть цивільний курс домедичної допомоги потрібно проходити кожні два роки.
Якщо зараз на ці знання такий шалений попит, чому раніше люди ними не цікавилися?
Цікавилися, однак попит був недостатній. Війна його стимулює. У 2014-му волонтерські організації з навчання домедичної допомоги формувалися поспіхом, адже з’явився попит. Але з часом їх стало менше, тому що напруженість війни спала.
Зараз відбувається те саме. Україна знову не готова, і знову виникають групи, які навчають цих знань. Чому тільки зараз? Тому що раніше для інструкторів не було достатньо місць для викладання. Не було координації та якоїсь загальної програми, яка б дозволяла людям навчитися домедичної допомоги.
Є й друга причина. В Україні є офіційна представниця комітету TC3, або Tactical Combat Casualty Care. Але ця представниця не сертифікує центри, які хочуть навчити людей цих знань, тому що таким чином з’явиться конкуренція. Сама вона проводить тільки онлайн-заняття, хоча це повний ****. Навчання домедичної допомоги без практики неможливе.
Тому, з одного боку проблема у низькому попиті у мирний час, з іншого — пряме перешкоджання відповідальних структур.
Якщо закінчиться війна, інтерес до подібних знань впаде?
З часом — так. На жаль, це циклічна історія. Ми зараз намагаємося їй запобігти. Для цього потрібно перебудувати систему навчання та й освіти в країні загалом. Щодо базової медичної допомоги це зробити нескладно. Курс із зупинки кровотеч триває чотири години з розрахунку на 12 людей. Курс щодо качання серця — вісім годин. Тобто буквально за день можна навчити людини базової медичної допомоги.
Для цього треба небагато: пул інструкторів, які будуть готові навчати, та місця, де це робити. Можна домовлятися напряму зі школами, щоб проводити там заняття для дітей. Це дійсно нескладно. Аби було бажання у людей «згори».
