І навіщо це робить.
Знайомтеся, це — сімейна лікарка Віолетта Лійка з Бучі та лікарка-дерматоневролог Вікторія Миронюк з Рівного. Дівчата заснували онлайн-спільноту лікарів Sviy.Doc., яка займається популяризацією доказової медицини. На сторінці аканту можна знайти думки та поради фахівців щодо здорового харчування, вакцин, боротьби з акне чи ментальних розладів. Водночас спільнота змагається з дезінформацією у мережах та спростовує міфи щодо, зокрема, віщунок, БАДів для схуднення чи теорій змов. А це, погодьтеся, важлива та добра справа.
У розмові із Віолеттою Лійкою ми обговорили, навіщо лікарям об’єднуватися у спільноти, чи кожен фахівець має створювати акаунт у соцмережах, і як боротися з неправдивою інформацією, якої в Інтернеті забагато.
Про відбір лікарів
Як виникла ідея створити спільноту лікарів в Instagram? Чому саме ця мережа?
Колись я вела блог у Facebook. Він був успішним, його читали сімейні лікарі. Але згодом у мережі я зустрілася з негативом, що мене дещо збентежило. Після цього я вирішила перейти в Instagram, щоб познайомитися з аудиторією пацієнтів і знайти своїх. На мою думку, ця мережа екологічніша за Facebook. В Instagram я познайомилася зі своєю колегою Вікторією Миронюк, і разом ми створили «Свій.Док».
Тоді ми лишень мріяли, як класно було б мати коло однодумців, які займаються доказовою медициною. Такі люди впевнені, що в медицині не потрібно конкурувати, а баланс між заробітком, кар’єрою та здоров’ям населення досягається завдяки синергії.
Коли ми створили сторінку «Свій.Док», одразу поставили за мету, що вона має досягати зрозумілих цілей. Ми від початку планували, що сторінка приноситиме дохід. Наразі наша мета — зібрати півмільйона підписників.
Які лікарі входять до вашої спільноти?
Більшість наших спеціалістів — це юні або молоді люди до 40-45 років. Є й старші, але їх не так багато. Я впевнена, що для якісного ведення блогу віку не існує. Це можна не вміти робити у 20, але вміти робити у 70.
Як ви відбираєте спеціалістів?
Ми спираємося на базові речі, яким має слідувати лікар. Наприклад, доказова медицина, пропаганда вакцинації, комплексний та адекватний підхід до лікування пацієнта. Лікар має бути етичною та доброю людиною.
Також оцінюємо Instagram-профілі спеціалістів. Ми багато даємо учасникам спільноти, відповідно, хочемо від них принаймні базового розвитку. Йдеться про оформлений блог, якусь кількість публікацій та підписників. Це демонструє, чим лікарі можуть бути корисними нам.
Лікарі бувають різними. Як ви визначаєте цінності членів спільноти? Чи розпитуєте про погляди заздалегідь? Можливо, є якийсь чек-лист?
Ми маємо форму реєстрації з низкою питань. Відповідаючи, людина демонструє, на що посилається чи спирається у практиці. Також потенційного учасника має хтось порекомендувати. Без цього ми не приймаємо нових лікарів. Траплялися історії, коли члени спільноти просили взяти когось зі «своїх», але ми відмовляли, якщо людина не відповідала нашим цінностям.
Я маю сестер-лікарок, але вони не ведуть особисті блоги. Відповідно, вони не є членами «Свій.Док».
Після відбору даємо три місяці випробувального терміну. Тоді остаточно бачимо, чи відповідає людина нашим цінностям.
Тобто лікар без блогу в мережах не може стати членом вашої спільноти?
Якщо лікар крутий, відповідає цінностям блогу, але не має власного, — це не наш лікар. Нам треба блог зі спеціалістами, котрі займаються просвітницькою діяльністю.
Ми мали подібні історії з лікарями-селебритіс, які знімаються у телевізійних шоу, але не мають блогу. Вони не стали членами спільноти. Губиться суть. Кожен лікар, який хоче спробувати вступити до спільноти, має вести блог.
Хто і як пише дописи
Ви називаєте акаунт в Інстаграмі «спільнотою». Тобто кожен лікар має право написати окремий допис?
Ми спільнота, тому що ми дійсно об’єднуємо лікарів-блогерів. Ми всі у спілці, підтримуємо одне одного та допомагаємо.
Кожен лікар веде блог на власній сторінці. Ми обираємо, на наш погляд, найкращий допис, і публікуємо його ще й на сторінці «Свій.Док». Так працює акаунт.
Наскільки я розумію, ви з Вікторією є модераторами сторінки. Контент-план теж за вами?
Так. Я, Вікторія і три наших адміністратори — Марія, Таня та Марія — модеруємо сторінку. Лікарі продумують теми дописів лише у своїх блогах, на сторінці спільноти тематику та контент визначаємо ми.
Коли ми тільки заснували спільноту, мали тематичні тижні — про сезонні захворювання, вакцинацію, грудне вигодовування, секс-освіту тощо. Проте, наприклад, педіатру складно писати на вузьку гінекологічну тему. Тому зараз працюємо за принципом таких дописів, які зручно писати лікарям.
Наші спеціалісти пишуть дійсно цікаві речі. Завжди є з чого вибрати.
У лікарів можуть бути різні думки про одну й ту саму проблему. Чи трапляються у вас дискусії?
Загалом у лікарів можуть бути різні думки на одну й ту саму тему. Але якщо щодо цієї теми існує протокол, клінічні дослідження та міжнародні рекомендації, різних поглядів щодо питання бути не може. Де починається своя думка на медицину, закінчується медицина. Це практично неможливо.
Чи може бути дискусія? Звісно. І вона повинна бути. Серед наших лікарів вона так само є.
Чи доводилося вам виключати когось з лікарів зі спільноти?
Так, такі випадки траплялися, особливо на початку. Тоді ми лояльніше ставилися до відбору учасників. Були люди, які у рубриці «Питання-відповіді» або під час спілкування з підписниками проявляли, наприклад, те, що вони не користуються міжнародними протоколами. Лікарі покладалися на власний досвід, або досвід старших університетських колег.
Без виключення не виходить працювати. Це як робота у будь-якій компанії, де завжди доводиться когось звільняти. Це нормальний процес.
Як думаєте, заради чого лікарі хочуть долучитись до спільноти?
Мотивації різні. Є лікарі, яким хочеться хайпанути. «Свій.Док» — крутезна національна спільнота, аналогів якій немає. Думаю, навряд чи будуть. Але таких спеціалістів ми до спільноти не беремо. Ми маємо розуміти, що цей лікар щось нам дасть, а не тільки візьме.
Є спеціалісти, які хочуть долучитися заради підтримки. Це про тих фахівців, які ведуть класний блог, мають почуття гумору, є етичними та відповідальними. Непросто працювати в сучасних умовах. Наша спільнота — як психотерапевтична група. Іноді, коли ти втомлений або розбитий після робочого дня, хочеться розради.
У нас існує чат, в який будь-який лікар може написати. Якщо спеціаліст не знає, що робити з пацієнтом, він може скинути свій кейс для обговорення. Ми всі допоможемо й підкажемо. Це відчуття допомагає не здаватися та триматися разом.
Багато лікарів після вступу до спільноти змінювали місце роботи. Вони починають більше заробляти, адже ми маємо рекламні інтеграції. Це теж одна з причин, чому лікарі хочуть долучитися до «Свій.Док».
Для кого це
Хто ваші підписники? Чи є уявний портрет?
Наші підписники — такі собі молоді хіпстери, яким цікаво слідкувати за трендами. Зараз модно піклуватися про своє здоров’я. Наш читач — це допитлива людина, яка хоче знати більше. Для цього не треба вивчати тонни медичної літератури. Достатньо почитати научпоп-пости від фахівців.
Друга категорія підписників — мами, які тривожаться за дітей та їхнє здоров’я. Також є частка чоловіків та жінок, яким просто цікаво нас читати. Або ми їх бісимо, тому й підписані.
На вашу думку, чому у соцмережах так мало дійсно ефективних та корисних сторінок лікарів? І наскільки це необхідно?
Моє улюблене питання. Це необхідно на мільйон відсотків. Але справжнім експертам, — лікарям з десятирічною освітою, досвідом, жагою до навчання, — не вистачає сміливості. Вони бояться завести блог і сказати щось не те, або не так про щось написати. Лікарі бояться хейту. Зокрема, від колег. У медицині нема колегіальності. Лікарі на інших лікарів можуть нападати, як шакали. Тому експерти мають той самий синдром самозванця.
Що робити з тим, що більшість лікарів досі живуть за принципами СРСР і бояться виходити у публічний простір?
Не думаю, що це дійсно так. Оця «радянщина» насправді не відіграє ролі. Це поведінкові особливості людини, яка просто боїться публічності. Вона нормально сприймає «сєлєбу» чи блогера, але себе не вважатиме гідною стати експертом. Лікарів та вчителів ніколи не вважали елітою. Вони не мали ні зарплат, ні хороших умов для життя та роботи. Це глибока психоедукаційна проблема. СРСР тут ні до чого.
Я розумію, чому лікарі бояться ставати публічними. Але ніша вільна. Якщо вони боятимуться, хтось інший зароблятиме та отримуватиме більше пацієнтів. Це як у будь-якій іншій професії.
Чи можна пов’язувати велику кількість дезінформації щодо здоров’я у мережах з тим, що світу не вистачає професійних сторінок експертів?
І так, і ні. Не можна сказати, що люди думають, ніби вакцини — це чіпи через те, що я не веду блог. Я не винна в їхній неосвіченості. Це питання до базових знань та шкільної освіти.
Проте частка правди у вашому припущенні є. Експертна спільнота зробила величезний внесок у рівень освіченості населення. Якщо на ринку з’явиться більше експертних блогів, що поволі витіснять менш професійні, вибір буде більшим. Можливо, люди стануть більш інформованими.
Як ви ставитеся до того, що в мережах розквітли сторінки «спеціалістів» з псевдонауковою інформацією? Наскільки вагомий їхній вплив?
Їхній вплив супервідчутний. Кожен, хто сумнівається, шукає підкріплення власним думкам, і такі «спеціалісти» його дають. Вони підсилюють страх людей й отримують, таким чином, соратників.
На такі речі ніби повинна бути цензура, але ми живемо в демократичній країні, в якій є свобода слова. Те, що «спеціалісти» мають вплив — безумовно. Але що з цим робити, я не знаю.
Як людині визначити, кому можна довіряти?
Треба читати верифіковані джерела, такі як ВООЗ, CDC, Клініка Мейо, «Свій.Док» та ін. Проте не всім це треба. Напевно, пересічним людям вистачить інформації з Мінздоров’я, Центру громадського здоров’я, ВООЗ та «Свій.Док».
Про рекламу
Бачила, що ви вже працюєте з рекламою. Що найчастіше вам пропонують для промоції на сторінці?
Ми працюємо з рекламою з першого місяця існування. Заробляти в Instagram було нашою метою. Заробляти — це класно та не соромно. Лікарі повинні цим хвалитися. Якщо держава не дає крутому експерту можливості заробляти, це можна зробити в мережі. Це шанс покращити життя. Ми намагаємося навчити всіх наших лікарів заробляти в Instagram.
Ми не рекламуємо прямі продукти, а створюємо нативні інтеграції у дописи. Ми проти того, аби закликати людей купити якийсь крем або препарат. Наші інтеграції — це навчальні проєкти про акне, менопаузу, волосся, сонцезахист, дітей, здоровий спосіб життя та ін. У ці дописи ми інтегруємо бренди.
Чи тестуєте ви те, що рекламуєте?
Візьмемо до прикладу бренд косметики. Є продукти, які вважаються аптечною косметикою. Є заводи, які мають потужні виробництва та проводять клінічні дослідження, щоб протестувати цю косметику. Цими продуктами ми користуємося самі, отже, маємо підстави згадати про бренд у дописах. Для лікаря немає нічого ганебного у тому, щоб брати рекламні інтеграції. Повторюся, цим треба пишатися.
Звісно, не треба рекламувати всіляку фігню та «зашквари». Нам багато пишуть з пропозицією прорекламувати безрецептурні препарати. Але якщо це ті засоби, які не працюють і не мають доведеної ефективності, ми їх ніколи не візьмемо. Скільки б нам не пропонували грошей.
Як ставитеся до реклами послуг, медикаментів та інших препаратів сумнівного характеру, на яких заробляють блогери?
Завжди є група препаратів, які продаються без рецептів. Невідомо, від чого та як вони допомагають. Але їх люблять купувати люди. Ми не можемо заборонити їм цього — ні в США, ні в Німеччині чи будь-де ще. У вільних країнах люди витрачають кошти туди, куди хочуть.
Лікар не має радити такі препарати. Щодо блогерів, то за рекламу подібного треба карати. Для них така дія — це лишень чотири сторіс чи допис, щоб купити авто. А підписники підуть і куплять препарат, тому що довіряють блогерам. Вони хочуть доторкнутися до своїх ідолів, щоб хоча б у цьому стати на них схожими.
Чи плануєте ви зростати? Можливо, зареєструєтесь як громадська організація?
Так, ми плануємо зареєструватися. Це не є проблемою. Ми точно плануємо зростати, інвестувати, розвивати наших лікарів. Думаємо над тим, аби допомагати їм відкривати власні практики під нашим брендом.
Що ми точно хочемо — це сказати кожному лікарю, що не треба боятися власних амбіцій. Він цього вартий.
