Український гастрономічний фронт з’явився у найперші дні війни. Йдеться не лише про кухарів-волонтерів, які щодня по всій Україні готують тисячі безкоштовних порцій для військових, бійців тероборони, лікарів і цивільних. Учасниками гастрофронту стали усі, хто хоч якось дотичний до кулінарної сфери: гастрономічні та винні експерти, журналісти та ресторанні оглядачі, а також шефи, які зараз за кордоном.
Об’єднавшись у проєкт Chefs For Ukraine, вони організовують благодійні вечері, де збирають мільйони гривень на допомогу українцям, що постраждали від російської агресії; розповідають про наші кулінарні традиції; а також влаштовують на роботу за кордоном українських дівчат зі сфери гостинності, які через війну змушені були покинути власні домівки та робочі місця.
З чого все почалося
Проєкт Chefs For Ukraine почався з телеграм-чату, в якому українські шефи та гастроінфлуенсери взялися за обговорення благодійних ініціатив на підтримку України та біженців. Учасниками чату стали Національна ресторанна асоціація України, шефський конгрес Fontegro, агенція Food & Success, а також безліч поважних шефів і кулінарних експертів — загалом, усі, хто має нетворкінг у світі і може якимось чином вплинути на ситуацію або допомогти зі збором коштів.
Після цього вирішили створити єдину платформу зі спільноти українських шефів, рестораторів та експертів винно-гастрономічного світу. Вона з’явилася в інстаграмі під назвою Chefs For Ukraine. Мета — відображення світових ініціатив щодо підтримки України, висвітлення кулінарних традицій нашої країни, а також мотивація для світових гастрономічних медіа, ресторанів і шефів підтримати різноманітні гуманітарні заходи.
«Ми не збираємо гроші, але закликаємо рестораторів з усього світу влаштовувати благодійні вечері, кошти від яких передавати на гуманітарні потреби України. Наш проєкт несе більш просвітницьку місію», — розповідає Юлія Чеснокова, гастроекспертка й засновниця міжнародної освітньої агенції Food & Success.
За її словами, учасники проєкту насамперед інформують про гуманітарну катастрофу, яка зараз відбувається у світі через війну в Україні. Також спільнота популяризує кулінарні традиції України, закликаючи кухарів з усього світу готувати страви української кухні та вводити їх у меню своїх закладів. Наприклад, можна влаштувати тиждень української кухні або ж ввести в основне меню одну позицію, всі кошти від продажу якої передати на допомогу Україні.
«Ця платформа стала своєрідним голосом української гастрономії у світі, а також рушійною силою іншого проєкту під назвою #Usupergirl», — каже Юлія Чеснокова.
#Usupergirl
Однією з важливих ініціатив проєкту стало працевлаштування за кордоном українських жінок-шефів та фахівців ресторанної індустрії, які були змушені залишити країну.
«З початком війни багато жінок у паніці тікали й, опинившись за кордоном, просто гадки не мали, що їм тепер робити. Після кількох таких бесід я зрозумів: зумію бути корисним принаймні тим, що запитаю у знайомих рестораторів у Європі, чи потрібні їм кухарі, офіціанти, бармени, бариста або інший персонал. Виявилося, що люди потрібні й європейці залюбки погоджувалися брати на роботу українок», — розповідає Володимир Ташаєв, бренд-шеф ресторанної групи First Line Group і куратор напрямку #Usupergirl.
За його словами, охочих винайняти українських спеціалістів виявилося настільки багато, що вже за деякий час знадобилася допомога волонтерів.
Зараз у команді #Usupergirl працює більше 20 людей, які стають посередниками між роботодавцями та українськими дівчатами.
Як результат — багато шефів, кондитерів, пекарів, офіціанток, барменів і баристів вже мають роботу в закладах або готелях по всій Європі.
«Нас поки що мало знають у гастрономічному світі, однак кредит довіри до наших спеціалістів дуже високий. Крім того, існує величезний попит на персонал у ресторанній індустрії ЄС після пандемії. А це, своєю чергою, дає великі шанси на працевлаштування дівчат у ресторанах та готелях Європи», — каже Юлія Чеснокова.
Голос української гастрономії
Водночас українські дівчата-шефи, які вимушено опинилися за кордоном, стали своєрідним голосом локальної гастрономії у світі. Так, бренд-шеф одеського ресторану Dizyngoff Ніка Лозовська стала амбасадоркою української кухні у Франції та Бельгії. На початку травня вона організувала гала-вечір на підтримку України в шато Бартелемі під Парижем. Гості мали змогу купити квитки на вечерю, всі виручені кошти пішли на медичні потреби для України.
Тим часом інша українська шефиня з Одеси Ксенія Амбер стала амбасадоркою української кухні в Італії та Іспанії, де вона вже організувала кілька благодійних вечерь на користь України та взяла участь у кількох масштабних гастрономічних івентах.
Ксенія стала спікером Madrid Fusión — найбільшого та найвпливовішого кулінарного конгресу світового масштабу, який цього року відсвяткував своє 20-річчя.
Під час конгресу вона розповіла про український борщ, а також приготувала незвичайну його варіацію, поєднавши білого сома (кухню півдня України) та білі гриби (характерні для заходу України).
«Участь Ксенії у Madrid Fusión стала знаковою подією для української гастрономії загалом і для українських шефів зокрема. По-перше, жоден представник України досі не брав участь у цій події за всю його 20-річну історію. По-друге, ми познайомили міжнародну спільноту з українською гастрономією. А ще під час конгресу ми показали відео, у якому розповіли світові про те, в яких надскладних умовах працюють кухарі під час війни в Україні: під ракетними обстрілами, в підвалах власних ресторанах вони продовжують робити справу свого життя і годують людей», — розповідає Юлія Чеснокова.
Тим часом українська сомельє Євгенія Ніколайчук стала «голосом» українського виноробства у Європі. Вона влаштовує дегустації українського вина та розповідає про виноробство в Україні, закликаючи європейців купувати одеське, закарпатське та інше вино для своїх закладів і магазинів.
«Кожен волонтерить на власному фронті. Мій має назву Wines of Ukraine. Тому я беру участь у різних подіях з метою промоції локальних українських вин», — каже Євгенія.
Вона вже встигла провести кілька дегустацій у Польщі, Угорщині, Португалії та Німеччині.
«Ми отримали просто шквал позитивних відгуків щодо українських вин, тож маю надію, що Україна відтепер має ще з десяток амбасадорів свого вина, — каже Євгенія. — Тримаю кулаки, щоб інтерес до нашого локального вина переріс у співпрацю та контракти для наших українських виноробів».
