Повернення військових до суспільства важливе навіть, коли війна ще триває. Адже до цивільного життя і зараз вертаються військові, що вже не можуть служити у війську — з інвалідністю, важкими пораненнями.
Та після перемоги ветеранів стане ще більше, тож думати про їхню адаптацію треба вже зараз. Поговорили зі Святославом Ніколайчуком, ветераном, керівником проєкту «Мережа мужніх» про повернення воїнів додому, реабілітацію та початок нового життя.
Власний досвід і військові однострої
Святослав — ветеран, доброволець, у 2015 році став зв’язківцем у 59-й бригаді. У мирному житті — громадський діяч та керівник соціальних проєктів. Повернувшись, чоловік знову поринув у громадську діяльність.
«Мені легше було соціалізуватися, але все одно, коли повертаєшся, потрібно переключитися. Я пішов з життя, де мав роботу, родину, клопоти. Це важко, бо на рік відриваєшся від усього», — пояснює Святослав.
Допомога іншим для чоловіка — не нова справа. З 2014 року Святослав та його дружина організували волонтерську ініціативу «Сімейний підряд». Відтоді допомагають переселенцям. А під час повномасштабного вторгнення ще активніше передавали гуманітарні вантажі з Німеччини, Польщі, Великої Британії. Допомагають і військовим — привозять спорядження, опалювальні пристрої, їжу швидкого приготування. А також допомагають вимушено переміщеним людям і місцевим, що приймають переселенців на Вінниччині. «Сімейний підряд» досі щомісяця привозить допомогу тим, хто цього потребує.
Проте те, що Святослав зміг повернутися до мирного життя, не означає, що кожен ветеран теж одразу ж знайде собі місце. За словами міністерки у справах ветеранів Юлії Лапутіної, після закінчення війни в Україні може бути 4-5 мільйонів ветеранів, які повернуться до цивільного життя. І їм треба буде допомогти соціалізуватися. Можливо, не всім, але багатьом так — людям з посттравматичними станами, з інвалідністю. До цього треба бути готовим:
«Простий приклад того, що людям важко звідти соціалізуватися — і тоді, і зараз воїни навіть після повернення додому ще довго ходять у військових одностроях. Здавалось би, для чого, правда? Але це той стан, який важко відпускає».
Святослав каже, що все залежить від особистості воїна. Він, наприклад, одразу зняв форму і більше не одягав. Але так роблять не всі — багато хто думками лишається на війні.
Підтримати і повернути в суспільство
«Подільська агенція регіонального розвитку» в умовах широкомасштабного вторгнення всі свої сили направила на допомогу тим, хто постраждав від наслідків війни. І доволі швидко команда зрозуміла — це далеко не кінець. По війні роботи буде дуже багато і варто починати її вже тепер. Тож взялися за новий проєкт допомоги ветеранам і отримали фінансування від Українського ветеранського фонду.
«На фронті ти в інших обставинах перебуваєш тривалий час, і в обставинах екстремальних, де в будь-який момент можеш втратити життя. Після такого важко повернутися», — каже Святослав.
З «Подільською агенцією розвитку» Святослав і до 2022 року мав спільні ініціативи, а до «Мережі мужніх» чоловіка залучили, бо вмів керувати проєктами і мав особистий досвід ветерана.
Суть проєкту «Мережа мужніх» — провести соціалізацію військових через навчання, зокрема, бізнесу. Святослав каже, тут підходить метафора вудки замість риби. Адже, коли військовий повертається, у нього є різні пільги — це риба. А вудка — це дати можливість військовому самому формувати своє життя по війні, заробляти гроші у власному бізнесу, стартапі.
«Ми розуміємо, що переважна частина ветеранів знову мобілізована. І для них, можливо, це не актуально. Ті, що не мобілізовані, то їх можуть мобілізувати. І їм може бути важко думати про щось стале як бізнес.
Тому ми зорієнтувалися на тих, кого вже не мобілізують, кому треба лишатися в суспільстві, — це ветерани з інвалідністю», — пояснює Святослав.
Проєкт запустили у січні, зараз він у активній фазі. У «Мережі мужніх» кілька напрямків. Перший — це створення офлайн-простору у Вінниці. Тут військові відвідуватимуть навчальні тренінги.
Поки розпочали підготовчу частину — готуються провести навчання для 20 ветеранів з інвалідністю офлайн і для 60 — онлайн.
«Конкурсу не буде. Думаю, проводити для військових конкурс — не зовсім правильно. Ми маємо дати можливість отримати ці інструменти всім, хто цього прагне. Якщо прийде більше людей, ніж плануємо, то будемо навчати всіх. Буде більше приміщення, тренер навчатиме більше людей. Якщо більше їжі треба буде — поділимося. Для нас, військових, це зовсім не проблема», — запевняє Святослав.
Серед тем, які розглядатимуть — лідерство, що базується на ветеранському досвіді, маркетинг, фінанси, бізнес-процеси, залучення інвестицій. Крім самого навчання, пропонуватимуть і менторинг — після закінчення занять ветерани матимуть змогу консультуватися з досвідченими бізнесменами уже щодо відкриття власної справи.
«Спочатку ми думали залучити бізнесменів-практиків із відомих компаній, але тепер, поспілкувавшись з ветеранами, з іншими організаціями, вирішили, що краще для цього обрати ветеранів, що вже стали успішними у бізнесі. Бо це буде принцип “рівний — рівному”», — каже Святослав.
Поки узгоджують залученість таких експертів, адже багато хто знову вернувся в ЗСУ, але Святослав каже, ментори готові включатися в роботу навіть із фронту.
Уже підписали меморандуми про співпрацю з різними ветеранськими організаціями, зокрема тими, які займаються пораненими військовими при шпиталях. Для того, щоб сформувати мережу тих, кому би це було цікаво — розробили реєстраційну форму. Ветеранів залучатимуть не лише через партнерські організації, а й завдяки медійній кампанії:
«Це такий певний емоційний рубікон. Багато людей взагалі змінили своє життя, і воно вже не буде таким, як було. Тому це навчання — хороша можливість. Якщо хтось щось відкладав довгі роки, хотів змінити, але не наважувався, то зараз саме час».
Навчання триватиме кілька місяців — буде 10 тренінгів по 4 години наживо і 60 годин лекцій онлайн.
Фантомні болі й реабілітація
Другий напрям — реабілітація. У офлайн просторі буде для цього окреме приміщення. Уже придбали спеціальне обладнання за шведськими технологіями — коп’ютерну техніку з VR-окулярами. Святослав каже, місце знайшли і зараз облаштовують його. Уже закупили і меблі.
«Цей проект — не те, на чому все закінчиться. Ми лише починаємо — дивимося наперед. Адже по перемозі, по війні буде ще дуже багато роботи з реабілітації. Це наші перші спроби створити середовище і облаштувати його. Я переконаний, у цьому напрямку роботи — на роки», — вважає Святослав.
Реабілітаційно-лікувальна програма, яку будуть впроваджувати, має назву «Генезіс». Вона включатиме в себе профілактику та лікування фантомного та хронічного болю у поранених.
У її рамках уже провели перший психологічно-терапевтичний курс для біженців з хронічним болем разом з ізраїльським центром. А для лікування фантомного болю використовуватимуть віртуальну реальність та дзеркальну терапію. Для цього залучили програмний комплекс Шведського інституту болю (Center for Bionics and Pain Research (CBPR)) та Норвезького військового медичного центру для реабілітації ветеранів. Ментором програми в Україні є лікар-реабілітолог Дмитро Дмитрієв.
«Те, що ми розпочинаємо для невеликої групи, потрібно робити для всіх і в усій Україні, — вважає Святослав, — Як ми зараз підтримуємо тих, хто на фронті, так само кожному треба долучатися до того, щоб повертати воїнів у мирне життя».
