Петр Пойман — громадянин Чехії. Він і раніше бував в Україні, але після повномасштабного вторгнення навідується сюди регулярно. Разом із командою допомагає людям, які стали на захист своєї держави. Спочатку доставляли базові речі: одяг та бронежилети. Коли потреба в них була закрита, стали везти дрони, прилади нічного бачення та авто. А ще Петр із колегами розповідає заходу про українську правду й російську брехню.
*
Також Петр Пойман є представником Чеської кримінологічної спільноти для України. Він розповідає про війну не тільки в Чехії, а й далеко за її межами. Разом із колегами вони пишуть аналітичні статті, виступають у медіа, беруть участь в круглих столах та надають консультації. Як каже Петр, людям в Польщі чи Словаччині не важко пояснити, що діється в Україні. Складніше доносити правду колегам з більш західних країн — наприклад, із Німеччини.
«Я щодня проїжджаю повз міста, де літають ракети та снаряди, — каже Петр Пойман. — У таке важко повірити, навіть якщо ви побачили це на власні очі. Така вже людська психологія: намагається не сприймати негативної інформації. Багато людей взагалі не вірять, що таке можливо. Але це більшою мірою було на початку повномасштабного вторгнення. Тепер люди починають вникати в цю тему та серйозніше ставитися до того, що відбувається».
Хоча зрозуміти таке все ще важко, зізнається чоловік. Він згадав випадок, коли в окупованому Вовчанську росіяни і утримували у своїй катівні сімох громадян Шрі-Ланки. Їх били, їм виривали нігті, годували двічі на тиждень.
Сам чоловік неодноразово говорив зі свідками російської окупації, бачив ексгумацію тіл в Ізюмі. Цього цілком достатньо, щоб зрозуміти суть цієї війни. Петр і раніше попереджав людей навколо, що Росія несе загрозу. Проте такого масштабу він не очікував.
Прихильники, співчувальники та лобісти перемовин
Дуже важливо, що небайдужі люди розповідають правду про війну. Надто враховуючи те, як активно Росія просуває свої наративи за кордоном. Ще з 2014 року Кремль активно штовхав меседжі на кшталт «В Україні триває громадянська війна», «Крим належить росії», «Всі українці — нацисти». Зокрема йому допомагали лояльні журналісти та блогери. Серед них — громадянин Великобританії Грем Філліпс. Цей блогер заробляє тим, що знімає пропагандистські та відверто провокативні ролики, у тому числі й на окупованих територіях.
Не гребує Філліпс відвертими провокаціями. Так, у 2016 році він разом із німецьким журналістом Біллі Сіксом увірвався до редакції берлінського видання «Correctiv». Там вони вимагали зустрічі з журналістом Маркусом Бенсманном, якій розслідував збиття Боїнгу МН17. Пропагандисти кричали: «Чому ви брешете?».
Два роки потому Філліпс відвідав виставку грузинського художника Гії Бугадзе, приурочену до десятої річниці російсько-грузинської війни. Філліпс почав волати антигрузинські гасла, а також називати присутніх «фашистами» і «натівськими зомбі». Після повномасштабного вторгнення пропагандист продовжив працювати на Кремль. Зокрема він стверджував, що Україною керують нацисти, а масове вбивство українців у Бучі було інсценоване.
Але чи він один такий? На жаль, ні. Так, Центр протидії дезінформації при РНБО виявив більше сотні іноземних журналістів, політиків, військових та науковців, що підіграють Росії. Серед них є ті, хто прямо підтримує дії путінського режиму.
Але значна частина таких прокремлівських гравців — а їх 60 % — на словах начебто співчувають Україні. Хоча всіляко виправдовують російську владу. Для них типові меседжі на кшталт «НАТО спровокувало Росію», «Росія не нападала на Україну» та «Україні і світу треба йти на поступки Путіну». До того ж, у своїх виступах подібні спікери представляють Україну як абсолютно несамостійну державу, а це також твердження, співзвучне з російською пропагандою. Третя категорія — це так звані лобісти перемовин. Вони ніби і засуджують російську агресію, але намагаються схилити Україну до перемовин з фіксацією окупованих територій, виступають проти постачання зброї, заявляють, що Путіна провокують на ядерну війну.
Ці люди або проплачені, або не дуже розумні
«До лютого ми бачили певні перемоги російської пропаганди, її вплив в Чехії та інших країнах Європи, — розповів Пойман. — Та зараз мало залишилося відвертих проросійських пропагандистів, людей, які якимось чином захищають дії Росії в Україні та Європі загалом. Вони, як я розумію, отримують за це гроші. Або це люди, які, скажімо так, не дуже розумні. Інколи подібні персонажі з’являються в коментарях під статтями, які пише наша команда».
Росіяни неодноразово обстрілювали Харків ракетами С-300, хоча цей вид призначався для знищення повітряних цілей, каже Пойман. Він згадував, як один із проросійських пропагандистів у коментарях заявляв, що такого не може бути. Мовляв, він великий спеціаліст, двадцять років пише статті про ракети. За його словами, С-300 самознищуються, якщо не потрапляють у ціль.
«Я відповідаю: так, ракети С-300 можуть мати таку функцію, — каже Пойман. — Але в нас у хід йдуть ракети, які можуть бити по наземних цілях. Вони часто не потрапляють в ціль, а ось на землю падають завжди. І вибухають, утворюючи воронку. Тож із С-300 ми нічого не переплутаємо, досвід у нас великий. Але до кінця дискусії його наратив був дуже ясним. Він намагався запевнити читачів, що це не російські С-300. Це українські ракети, які просто випадково вибухнули. Але це було зроблено так незугарно, що ми його розкусили та зганьбили на публіці».
Також Петр мав неприємність поспілкуватися з одним представником економічного факультету. Чоловік стверджував, що більшість українців виїхали до Росії. На його переконання, вони це зробили через велику любов до північного сусіда. Причому цей опонент не зважав, що люди туди приїхали з окупованих територій, що багато хто не мав іншого виходу й інших доступних маршрутів.
«Він не розуміє, що так звана евакуація більше нагадує депортацію, — каже Пойман. — Це може стверджувати людина, яка взагалі не розуміє, що відбувається».
Але що змушує людей дотримуватися проросійських позицій? За словами Петра, це може бути чисто практичне питання. Адже хороші стосунки з Росією зазвичай означають недорогі енергоресурси.
«Результати ми, наприклад, спостерігаємо в Угорщині, — мовить Пойман. — Там свого часу працював відомий російський авторитет Семен Могилевич. Він давав хабарі, зустрічався з політиками, багато з яких тепер мають певну вагу в країні. І газ дешевший, це людей завжди тішить.
У Чехії багато хто побоюється, як буде виживати в цю зиму, настільки буде холодно. Але тут люди платять своїм життям, життям своїх дітей. Нашу ціну платити дуже легко. Просто куплю собі спальний мішок та запасуся деревиною — і все нормально».
