Куди йти жінці, яка потерпає від побоїв? В поліцію, кризову кімнату… А що далі? За кілька днів чи місяців ситуація не зміниться: фінансові, психологічні, юридичні проблеми нікуди не зникнуть.
Глобальніше до вирішення цього питання підійшли волонтерки БФ «Час добра та милосердя». Вони знайшли приміщення для створення кризового центру, де мають намір комплексно вирішувати проблеми не лише жертв домашнього насильства, а й усіх жінок, які опинилися у скрутних обставинах і потребують відправної точки, щоб почати життя спочатку.
Нагальна проблема
У січні 2019 року дві волонтерки з Івано-Франківська, Валерія Кушніренко та Наталія Іващенко, створили благодійний фонд «Час добра та милосердя» і почали надавати адресну допомогу одягом, засобами гігієни, ліками нужденним. Багато людей відгукувалися на прохання в соціальних мережах надати необхідне, водночас і кількість тих, хто звертався по допомогу, зростала.
Одного дня до фонду зателефонували працівники Івано-Франківської обласної лікарні з проханням допомогти матері з немовлям, в обох була інвалідність. Волонтери привезли підгузники та інші речі. І з’ясували, що Юлія, молода мама з психічним розладом, немає куди йти і самостійно житло собі знайти не зможе. Жінка була вихованицею інтернату, а після його закінчення проживала у селі разом зі старенькою бабусею та її сином, своїм дядьком, який не раз піднімав на неї руку. Немовля в такі умови забрати вона не могла.
«Це був перший випадок, коли ми підійшли до допомоги глобальніше, ніж раніше. Тоді перед нами стояло завдання знайти і орендувати житло, подбати, щоб Юля та її маленька донечка мали все необхідне. Відтоді минуло півтора року, ця мама й далі перебуває під нашою опікою», — розповідає Валерія Кушніренко.
Згодом волонтерки не раз зіштовхнулися з проблемою, коли жінка залишається сама на вулиці з дитиною на руках. Причиною могло бути домашнє насильство, проживання у неналежних умовах абощо. Тоді втручаються соціальні служби, забирають дітей і дають визначений період часу для вирішення проблеми. Для жінок це може бути необхідність провести ремонт, відновити постачання газу, води чи світла, знайти роботу абощо. Але за три, шість чи навіть більше місяців, на які вилучають дітей, не кожна жінка може вийти з кризи, у якій опинилася. Тому волонтерки почали допомагати таким матерям, щоб діти залишалися в родинах, а не потрапляли до сиротинців.
Для комплексного вирішення усіх цих проблем в області немає відповідних закладів, підкреслює Валерія Кушніренко. Є притулки для жінок, наприклад, у Верховині є центр соціально-психологічної допомоги жертвам домашнього насильства, кризові кімнати на базі будинку нічного перебування в Івано-Франківську, але вони вирішують проблеми лише частково. У цих установах перебування жінки обмежене, максимум вона може прожити там кілька місяців; після виходу звідти вона буде безсила, адже заходів для соціалізації там майже не проводять.
Щоб допомогти таким жінкам, необхідно було діяти. Валерія написала пост у Facebook і пояснила своє бажання створити центр для матерів, де б вони могли налагодити своє життя.
«Я написала, що було б добре орендувати будинок, де ми могли б працювати і забезпечувати таких мам. Відразу ж відгукнулися люди, готові сплачувати щомісячну оренду. Ми почали шукати дім і зіштовхнулися з небажанням власників здавати приміщення благодійній організації. У людей виникала недовіра, а коли чули, що там будуть матері з дітьми, запитували, чи справді вони зможуть платити оренду», — пригадує активістка.
На все свій час
Почувши багато відмов, волонтерки готові були опустити руки, але до фонду звернулася ще одна молода мама, яка втекла від жорстокого чоловіка. Слід було щось вирішувати, адже орендувати житло кожній жінці змоги не було. Тоді Валерія написала ще один допис про необхідність прихистку для самотніх матерів. І на цей допис відгукнулися представники ІТ-компанії, які запропонували викупити будинок під цей проєкт.
Доволі швидко волонтерки знайшли будинок у селі Загвізді поряд з Івано-Франківськом. Загальна вартість його 65 тисяч доларів, власниця погодилася знизити ціну до 63 тисяч і дати розстрочку на два роки. Кошти сплачує ІТ-компанія, а сама будівля перебуває у власності благодійного фонду.
І на цей допис відгукнулися представники ІТ-компанії, які запропонували викупити будинок під цей проєкт.
«Так сталося, що моя мрія втілилась у життя. Нам придбали великий будинок площею 360 кв.м. Всередині лише штукатурка і чорнова стяжка, люди охоче допомагають, але поки що до завершення будівельних робіт ще далеко», — розповідає Валерія.
Таким чином, питання про термінове поселення жінок залишилось актуальним. У якості тимчасового рішення нещодавно волонтеркам вдалося знайти ідеальний будинок і домовитися про оренду на рік. Раніше там був готель, тож у кожній кімнаті вже створені належні умови для проживання, є санвузол. Будинок великий: волонтерки планують розмістити в ньому до 14 жінок. До речі, локація та сама, село Загвіздя. Наразі в приміщенні тривають косметичні ремонтні роботи, і приблизно через місяць кризовий центр для жінок, які потребують допомоги, відкриє свої двері.
«Орендна плата за цілий будинок дуже доступна, я навіть не думала, що таке можливо. Вкотре переконуюсь, що все приходить у той час, коли це потрібно. Я вже жартувала, що не встигаю подумати, як все збувається. Мабуть, якщо намір правильний, то й ресурси знаходяться», — робить висновок Валерія Кушніренко.
Життя спочатку
Для кожної жінки волонтерки планують створити індивідуальну програму виходу з кризи, в якій буде вказано дату прибуття в центр, актуальні проблеми і можливості для їхнього вирішення, а також необхідність залучення фахівців (психологів, юристів), проведення навчання, наприклад, зі швейної справи, манікюру тощо. Час перебування в центрі не визначатимуть чіткою датою. Окрім нематеріальних бонусів, жінка зможе зібрати й невеликий капітал з соціальних виплат.
«За шість-вісім місяців жінка матиме змогу вийти з центру з грошима на картці, з навичками, з досвідом. Тоді вона спробує почати життя спочатку, буде здатна сама орендувати квартиру, знайти роботу чи навіть почати власну справу. А ми будемо її підтримувати, завжди допоможемо продуктами, одягом, миючими чи гігієнічними засобами. Але самостійність це перше наше завдання», — зауважує Валерія.
Після відкриття центру волонтери мають намір домовитися про співпрацю з поліцією, дитячим садочком та школою в Загвіздянській територіальній громаді, прослідкувати, щоб жінки підписали декларації з сімейними лікарями. До утримання центру планують залучати допомогу благодійників, яких, на щастя, достатньо.
Нагадуємо, раніше ми публікували матеріал про те, як діяти, коли ви стали свідком насильства.
