Чому жінки після п’ятдесяти можуть почуватися «невидимими», які мають страхи, переживання, а ще — суперздібності, ми поспілкувалися з Наталією Підлісною, психологинею та однією із співзасновниць проєкту «Сила віку жінок». Це психотерапевтичні групи, в яких жінки об’єднуються в спільноту проти дискримінації та стигматизації.
Ми зібрали декілька тверджень, які стосуються здоров’я, звичок та самопочуття жінок 50+ та розпитали в Наталії, що з цього відповідає дійсності, а що є стереотипом. Далі — пряма мова героїні: про спростування хибних тверджень, а також про історію проєкту.
Після п’ятдесяти змінюється режим сну
Правда. У цьому віці починає зменшуватися рівень вироблення мелатоніну та з’являється дефіцит деяких гормонів, зокрема прогестерону і естрогену. Це безпосередньо впливає і на загальне самопочуття, і на сон. Організм переналаштовує свої ритми, людина стає більш тривожною. Але якщо знати, що відбувається з організмом, то можна йому допомогти: з цим краще звернутися до ендокринолога.
Жінки 50+ потребують менше нових знайомств
Міф. Цей вік — чудовий для побудови нових, глибоких зв’язків. Адже, як правило, жінки такого віку вже краще себе знають та завдяки досвіду легше «прочитують» емоції та настрої співбесідників. Нові знайомства справді потрібні, вони повертають відчуття впевненості й дають підтримку та відчуття опори.
Не цікавляться новими технологіями
Правда. Або ж ця цікавість доволі поверхнева. Але це психологічна пастка: мозок продовжує хотіти отримувати нову інформацію, але людина наче сама себе зупиняє, переконуючи, що це — не для неї. Але жінки, чия робота тісно пов’язана з новими технологіями, з віком цієї цікавості не втрачають й доволі легко опановують навіть складні речі.
Погіршується пам’ять
Правда. Але пам’ять погіршується в усіх: так, 30-річним нова інформація дається з меншими зусиллями, ніж 40-річним, а 20-річні в принципі всім дадуть фору. Але пам’ять — як м’яз, для ліпшої роботи її потрібно тренувати, навантажувати.
Сповільнюється темп життя
Правда. Але це радше стається тому, що жінки починають краще розуміти себе, свої цінності та більше шанують свій час, отримуючи враження не «похапцем», а повільніше й більш вдумливо.
Сила підтримки
Проєкт «Сила віку жінок» виник через особисті переживання. Я на собі почала відчувати стигматизацію суспільством, мої подруги-однолітки теж із цим зіштовхнулися. Ми створили групу у фейсбуці, доволі камерну, де лише наші знайомі, й почали чесно розмовляти про те, що нас турбує.
Ділилися думками, власними історіями, а тоді помітили, що до нас «підтягуються» й інші жінки. Хтось трішки молодший, хтось старший, з великих та малих міст, одружені й розлучені — попри різні умови й статуси, в нас багато спільного, передусім щодо того, як нас сприймає соціум.
Для опису цього стану найкраще підходять слова: невидимість, непомітність. Саме суспільство наче натякає: тобі вже п’ятдесят? Тоді нова робота, стильний одяг, нові технології — не для тебе. Звучить дико, але це реалії, з якими зіштовхуються жінки. Це абсурдно! Адже з віком, навпаки, в людини з’являється більше досвіду, знань, навичок, вона стає кращим фахівцем.
Активність у цій фейсбук-групі підтвердила: якщо ділитися тим, через що проходиш, та підтримувати інших — це має величезну силу. Разом із культурологинею Людмилою Гарбуз та соціальною працівницею Оленою Девіс вирішили розпочати проєкт, де б така робота велася систематично. Так виникла ідея груп підтримки «Сила віку жінок». Це шість груп, у кожній із яких — по п’ять людей.
Заняття проходять поки в онлайні, але будемо збиратись й офлайн. Це передусім психотерапевтична робота, де жінки діляться своїми історіями, побоюваннями, надіями. Й ми спільно допомагаємо з труднощами.
Так жінки отримують підтримку та знання, як рухатись далі, а також навички самодопомоги. Можливо, це один із головних ресурсів — вірити в себе та знати, що зможеш впоратися зі всіма викликами на шляху. Але, звичайно, це не матиме такого великого результату, якщо в суспільстві й далі пануватиме таке ставлення до старших жінок.
Знаєте, чому жінки 50+ звертаються до лікарів часто лише на тому етапі, коли хвороба вже певний час прогресує? Бо звертаючись одразу, при невеликому дискомфорті, чують: «А що ви хотіли? Це вік!».
Серед наших довгострокових планів — напрацювання стратегії на державному рівні щодо жінок передпенсійного та пенсійного віку. Треба створювати позитивну дискримінацію (наприклад, певні бонуси для роботодавців, які беруть на роботу жінок 50+), забезпечувати доступ до якісної медицини, проводити курси: зокрема по фінансовій грамотності.
Думаю, суспільство лише виграє, коли змінить ставлення до віку! Але це потрібні об’єднані зусилля усіх: і тих жінок, які вже в цьому віці, і держави, і медіа, і масової культури. Що більше буде прикладів різних проявів жінок 50+, де б їх ролі не обмежувалися лише ролями «мудрих бабусь», то краще! Адже є справді суперсили, які з’являються лише з віком. Це свобода і вміння говорити «ні», свобода бути собою. Ми розрізняємо більше відтінків емоцій, смаку до життя. Перестаємо бігати, як білка в колесі, вчимося сповільнюватись. І більше не робимо того, чого чекає хтось, — тільки те, чого хочемо самі.
